Ухвала суду № 41429133, 11.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ К/800/28864/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Теплосервіс-2000»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р.

у справі № 823/2870/13-а

за позовом Приватного підприємства «Теплосервіс-2000»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Теплосервіс-2000» (далі - позивач, ПП «Теплосервіс-2000») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано ДПІ у м. Черкасах від 10.01.2013 р. № 00000182301 та від 10.01.2013 р. № 00000192301.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП «Теплосервіс-2000», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. скасувати, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Черкасах, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Теплосервіс-2000» щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальником - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт №412/22-12/30284785 від 29.12.2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 79314,00 грн.; пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 63452,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №00000182301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79315,00 грн., у тому числі за основним платежем - 63452,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 15863,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 р. №00000192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 99 143,00 грн., з яких 79 314,00 грн. - основний платіж, 19 829,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП «Теплосервіс-2000» та ВАТ «Азот» 09.04.2010 року та 20.07.2010 року були укладені договори підряду на виконання значного обсягу монтажних робіт на території ВАТ «Азот».

Також між позивачем (Замовником) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (Підрядником) укладено договори підряду №010-11-460 від 01.11.2010 року та №011-852 від 05.11.2010 року, відповідно до умов яких Підрядник зобов'язується виконати роботи по монтажу вакуумних апаратів, ежектора, дообладнання ємкості, монтаж запірної арматури, трубопроводів в цеху М-6 ВАТ «Азот» із матеріалів замовника згідно виданих креслень.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, акти виконання робіт № 41 та № 44 не містять обов'язкових реквізитів первинного документу: дату і місце складання, обсягів господарських операцій, одиницю виміру господарської операції, та в матеріалах справи відсутні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій та, докази використання зазначених робіт та їх доцільність в господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства «Теплосервіс-2000» відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов