Ухвала суду № 41429090, 13.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/41612/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівЛогвиненка А. О., Маслія В. І.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару,

встановив:

ТОВ "Фоззі-Фуд" звернулось з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року скасовано постанову окружного суду, ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечень на скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивачем з 21 травня 2013 року по 13 червня 2013 року, ввезено на митну територію України товар - свіжоморожену рибу - на підставі 7-ми вантажно-митних декларацій.

Для митного оформлення товару позивачем разом з вантажною митною декларацією на товар надано пакет документів, визначених у графі 44 митних декларацій.

Митну вартість задекларованого товару позивачем визначено за ціною угод.

Митниця не погодилась із заявленою позивачем митною вартістю та прийняла рішення про визначення митної вартості за 6 методом:

- по ВМД № 100250000/2013/027917 від 21 травня 2013 року - рішення № 100250000/2013/500259/2 від 23 травня 2013 року;

- по ВМД № 100270000/2013/262888 від 22 травня 2013 року - рішення № 100270000/2013/310094/2 від 24 травня 2013 року;

- по ВМД № 100250000/2013/028009 від 23 травня 2013 року - рішення № 100250000/2013/500263/2 від 23 травня 2013 року;

- по ВМД № 100270000/2013/262994 від 30 травня 2013 року - рішення № 100270000/2013/310099/2 від 01 червня 2013 року;

- по ВМД № 100250000/2013/028950 від 13 червня 2013 року - рішення № 100250000/2013/500018/2 від 13 червня 2013 року;

- по ВМД № 100250000/2013/028951 від 13 червня 2013 року - рішення № 100250000/2013/500017/2 від 13 червня 2013 року;

- по ВМД № 100250000/2013/028970 від 13 червня 2013 року - рішення № 100250000/2013/500023/2 від 14 червня 2013 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зробив протилежний висновок.

Колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За приписом ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати, лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваних рішеннях про коригування зазначено, що у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості, але конкретно не зазначено, в чому полягали такі сумніви, які складові митної вартості позивачем не підтверджено, які документи слід надати для усунення наявних сумнівів.

Наведена обставина сама по собі свідчить про невідповідність оскаржуваних рішень приписам законодавства та є достатньою підставою для визнання їх протиправними.

Крім того, митницею не доведено неможливості застосування методів, які передують резервному, що також свідчить про неправомірність здійсненого коригування.

Таким чином, визнавши необґрунтованими причини, а також спосіб коригування митної вартості, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваних рішень митниці протиправним и та їх скасування.

Наявними матеріалами справи вказані висновки апеляційного суду підтверджуються і доводами скаржника не спростовуються.

З огляду на таке, підстави для скасування законної і обґрунтованої постанови апеляційного суду колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: