Ухвала суду № 41429085, 06.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/42900/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

секретар Бовкун В.В.,

за участі представників Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаваавтотранс»- Гречко О.Г.; Міністерства доходів і зборів України - Деревцова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаваавтотранс» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства до Міністерства доходів і зборів України (далі - Міністерство),

про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Міністерства щодо надання роз'яснення №6896/5/16-1516 від 9.06.2011 року (далі - Роз'яснення №6896/5/16-1516).

На обґрунтування позову зазначило, що перевіркою Державної податкової інспекції у м. Полтаві було встановлено, що при продажу квитків на перевезення пасажирів на приміських міжміських та міжобласних маршрутах загального користування Товариство керувалось Податковим кодексом України та листом Державної податкової адміністрації України №68/96/5/16 від 9.06.2011 року щодо оподаткування податком на додану вартість, суми податку повністю перераховані до бюджету у розмірі 3 825 785,93 грн.

Крім того, вказана обставина підтверджується висновком Експертно-економічного дослідження № 11 від 1.08.2012 року.

Виконання роз'яснення Державної податкової адміністрації України № 11389/7/16-1517-16 від 22.04.2011 року (далі - Роз'яснення № 11389/7/16-1517-16) призвело до порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції.

1 квітня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що податкова консультація не є узагальнюючою податковою консультацією, вона була надана безпосередньо Державній інспекції з контролю за цінами і не може порушувати права, свободи та інтереси Товариства.

Товариство звернулось із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.01.2011 року Товариство зверталось до Голови Полтавської обласної державної адміністрації з листом № 4-01/193, в якому, посилаючись на проблемні питання правового регулювання оподаткування послуг з реалізації квитків на перевезення пасажирів на приміських, міжміських та міжобласних маршрутах загального корування, просило ініціювати перед Верховною Радою України, адміністрацією Президента України, народними депутатами та центральними органами виконавчої влади (зокрема, державної податкової служби України) розгляд питання щодо внесення змін до Податкового кодексу України щодо визначення бази оподаткування при реалізації квитків через автостанції.

10 травня 2011 року Товариству листом Державної податкової адміністрації у Полтавській області № 1155/10/31-145 (далі - Лист №1155/10/31-145) було повідомлено, що базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями з продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Автобусна станція, утримуючи з пасажира податок на додану вартість у складі вартості квитка, зобов'язана внести його до бюджету.

При цьому, розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється, виходячи з різниці між загальною сумою податку на додану вартість, отриманою віл пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, за дорученням якого продаються квитки (за умови, що такими перевізниками є особа, зареєстрована платником податку на додану вартість) і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками податку на додану вартість, то до бюджету автобусною станцією вноситься сума податку, що дорівнюй різниці між загальною сумою податку на додану вартість отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі, якщо автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на думку Товариства, Лист №1155/10/31-145 ґрунтується на висновках, викладених у Роз'ясненні №6896/5/16-1516, яке розглянуте за зверненням Державної інспекції з контролю за цінами.

У Листі №1155/10/31-145 відсутні будь-які посилання на Роз'яснення №6896/5/16-1516.

Відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються контролюючими органами.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 52.6 ст. 52 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Наслідком застосування податкової консультації згідно з п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положенням ст. 53 Податкового кодексу України не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

Відповідно до п. 53.3 ст. 53 цього Кодексу платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону.

Крім того, узагальнююча податкова консультація має виключно рекомендаційний характер і не є обов'язковою для виконання платниками податків, оскільки, надаючи таку консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідних положень податкового законодавства.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаваавтотранс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.