Постанова № 41428805, 05.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1534/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

05 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників позивача - Томенка Р.В., Дремлюха О.М.,

представників відповідача - Македонського О.В., Климчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінтрастінвест" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінтрастінвест" до Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Під час судового засідання представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу №366 від 07 лютого 2014 року, виданого Вінницькою ОДПІ, головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Торговий дім "Вінтрастінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ПП "Єврофасад-Черкаси", ПП "Видавництво "Прессбол-2008", ТОВ "Агрохімпостач-2003", ТОВ "Строймак СО", ТОВ "АТЗ-Сервіс" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 857/2201/34765828 від 03 квітня 2014 року. Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 592206 грн. за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2011 року та на суму 1591366 грн. за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

На підставі вказаного акта Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003722201 від 29 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1841700 грн., з яких 1473360 грн. за основним платежем та 368340 грн. за штрафними санкціями.

Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, документи, із посиланням на які позивач обґрунтовує свої вимоги, не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суду не погоджується з висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до п. п.139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі Положення №88), первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Пунктом 2.4 Положення №88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо незаконності операцій позивача з ПП "Єврофасад-Черкаси", ПП "Видавництв "Прессбол - 2008" та ТОВ "Строймак СО", суд першої інстанції послався на пояснення засновника та директора ПП "Єврофасад-Черкаси" ОСОБА_6, довідку Бориспільської ОДПІ від 13 серпня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Видавництво "Прессбол - 2008", а також відповідь прикордонної служби, БТІ м. Черкаси та Черкаського МРЕВ по ТОВ "Строймак".

Крім того, суд І інстанції дійшов висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та ТОВ "АТЗ-Сервіс" і ТОВ "Агрохімпостач-2003" на підставі вироку Бориспільського міськрайонного суду від 13 вересня 2013 року та ухвали цього ж суду від 26 травня 2014 року.

В зазначених судових рішеннях у кримінальних справах встановлені лиш факти порушення вимог законодавства під час реєстрації (перереєстрації) юридичних осіб - постачальників позивача.

Відповідачем не надано жодного доказу, що позивач був обізнаний з даними фактами на момент укладання та виконання господарських договорів, складання податкової звітності.

В даних судових рішеннях у кримінальних справах жодним чином не зазначається, що угоди, укладені даним юридичними особами з позивачем , є нікчемними чи фіктивними, а також усі документи, складені від імені зазначених юридичних осіб, є недійсними і не породжують юридичних наслідків.

На момент укладання та виконання господарських договорів зазначені юридичні особи були належним чином зареєстровані як юридичні особи і як платники ПДВ, пред'явили відповідні документи. Копії зазначених документів надані суду позивачем. Також суду надані копії ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АГ № 576310 по ТОВ "Агрохімпостач 2003", ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ № 591741 та дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт з підвищеною небезпекою №336.11.71-45.33.1 по ТОВ "АТЗ-Сервіс" та інші.

Суд І інстанції не врахував доводів позивача, що у взаємовідносинах між позивачем та зазначеними вище контрагентами, позивач виступив не тільки як покупець товарів та послуг, а і як постачальник товарів.

Так, відповідачу під час перевірки та суду І інстанції були надані докази того, що у відносинах з ТОВ "Агрохімпостач -2003" позивач також виступав як продавець будівельних матеріалів. Відповідно позивач включив суми податку до складу своїх податкових зобов'язань.

Відповідач дійшов висновку, що фактично господарських відносин між позивачем та цим контрагентом не відбувалось, проте позбавив позивача виключно податкового кредиту, жодним чином не зменшивши йог податкових зобов'язань.

Однак, згідно з п. 86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти зниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період позивач задокументував господарські відносини з ПП "Єврофасад-Черкаси", ПП "Видавництво "Прессбол-2008", ТОВ "Агрохімпостач-2003", ТОВ "Строймак СО", ТОВ "АТЗ-Сервіс".

На момент укладання та виконання господарських договорів зазначені підприємства були належним чином зареєстровані як юридичні особи , так і як платники податку на додану вартість.

Органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані, зокрема, перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, правильність ведення податкового обліку тощо. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент перевірки позивача, не наділяла посадових осіб органів державної податкової служби правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між суб'єктами господарювання. Тобто, посадові особи органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку платника податку, не уповноважені визнавати ті чи інші угоди (правочини) фіктивними внаслідок дослідження суті цих договорів на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства України.

Посилання податкового органу, що покладені в обґрунтування висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість, на нікчемність укладених договорів, а також на матеріали досудового слідства колегія суду не приймає до уваги, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зазначені договори укладалися з метою мінімізації оподаткування, завдали збитків державі чи порядок та умови їх виконання оспорюються сторонами договорів, відповідачем суду не надано.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги докази, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог.

Відповідачем не спростовано факт, що роботи реально виконані і що ці роботи могли виконуватись іншими особами від імені підприємств, які зареєстровані з порушенням законодавства.

У той же час, суд вказує на те, що ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

У постанові від 11 грудня 2007 року по справі № 21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ та в інших рішеннях.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом І інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вінтрастінвест" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 0003722201 від 29 квітня 2014 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 06 листопада 2014 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.