Ухвала суду № 41428574, 12.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 876/9426/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Збитковської І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 25.04.2014 року № 451-о «Про звільнення ОСОБА_3». Поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» в Львівській митниці Міндоходів з 26.04.2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Львівська митниця Міндоходів оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки факт волевиявлення позивача щодо звільнення з посади за згодою сторін підтверджується його заявою від 25.04.2014 року з умовою дати звільнення з 25.04.2014 року, резолюцією начальника на заяві, а тому вважають, що наказ винесений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник Львівської митниці Міндоходів в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів заперечила, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Львівської митниці Міндоходів не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Наведені норми КЗпП України застосовуються у випадку взаємної згоди сторін трудового договору.

З врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 8 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», визначено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Відтак, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін, та строк, з якого договір припиняється. Відсутність належного волевиявлення не дає підстав вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за згодою сторін, а сама по собі проста згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення, також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Наказом Львівської митниці Міндоходів від 25.04.2014 року №451-о «Про звільнення ОСОБА_3» відповідно до поданої особистої письмової заяви, керуючись п. 1 ст. 36 КЗпП України, звільнено ОСОБА_3 з 25.04.2014 року із займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів, за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається з заяви позивача від 25.04.2014 року, останній просив звільнити його з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 25.04.2014 року. В лівому верхньому кутку заяви є резолюція «ОСОБА_4/До наказу (підпис) 25.04.14».

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Предметом доказування у такому спорі є встановлення свідомого волевиявлення працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Колегія суддів приходить до висновку, що в угоді сторін про припинення трудового договору (п. 1 ст. 36 КЗпП України), дія працівника є спрямованою на припинення трудового договору, волевиявлення працівника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, інакше дійсність вказаної угоди є сумнівною.

Угода сторін про припинення трудового договору, вчинена працівником проти його справжньої волі внаслідок застосування щодо нього погроз, реальність яких підтверджена, не може створювати юридичних наслідків та не є дійсною, а відтак звільнення на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України є незаконним, а права позивача є порушеними та підлягають захисту у обраний ним спосіб.

Психологічним тиском на працівника є методи різноманітного впливу на психіку людини з метою введення в стан розгубленості, для прийняття особою вигідного маніпулятору рішення. Примус може здійснюватися у двох формах: фізичному насильстві або погрозі настанням несприятливих наслідків для особи.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо наявності психологічного тиску з боку адміністрації Львівської митниці на позивача 25.04.2014 року під час написання заяви на звільнення за угодою сторін та відсутності внутрішнього волевиявлення, в силу погроз звільнення за статтею за порушення трудового законодавства та повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Реальність існування таких підстав підтвердив у судовому засіданні в судді першої інстанції як сам позивач так і свідок ОСОБА_4

Відповідно до Акту службового розслідування дій ОСОБА_3 щодо обставин пропуску на митну територію України через митний пост «Мостиська» транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 від 19.06.2014 року рекомендовано за вчинення одноразового грубого порушення звільнити позивача за ч. 1 ст. 41 КЗпП України, що повністю узгоджується з іншими матеріалами справи щодо наявності тиску на позивача. Слід зазначити, що Акт службового розслідування складений 19.06.2014 року, тобто Акт оформлений у період, коли позивач вже звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не мав бажання звільнятися з посади, однак вимушений був написати заяву про звільнення за ініціативою адміністрації Львівської митниці Міндоходів під психологічним примусом, в силу погроз досудовим розслідуванням та звільненням за статтею за порушення трудового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що у позивача були відсутні причини, які б свідчили про його намір звільнитися за угодою сторін, адже його основне місце праці є єдиним джерелом заробітку, на його утриманні перебуває дружина та малолітня дитина (ІНФОРМАЦІЯ_1), інші доходи у нього відсутні.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржуваний наказ Львівської митниці Міндоходів від 25.04.2014 року № 451-о «Про звільнення ОСОБА_3» прийнято відповідачем передчасно, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена у справах Вищого Адміністративного суду України К/800/19415/14, К/800/19069/14.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі № 813/4043/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлений 14 листопада 2014 року.