Ухвала суду № 41428536, 13.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Справа № 876/6472/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Яремко В.П.,

представників відповідача Савки Г.Г., Гавришко А.М., Макутри С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі за позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Комунального підприємства «Червоноградводоканал» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Червоноградводоканал» (далі - Відповідач, КП «Червоноградводоканал») про стягнення заборгованості за податковим боргом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року позов задоволено повністю, стягнуто до Державного бюджету України з рахунків Комунального підприємства «Червоноградводоканал» у банках, обслуговуючого такого платника податків 266632 грн. 45 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Постанову суду першої інстанції оскаржило КП «Червоноградводоканал», подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач не погоджуються з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Звертає увагу на те, що заявником обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, з комунальних підприємств, передбачений статтею 96 ПК України, згідно з приписами якої у випадку відсутності належних коштів, отриманих від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, для покриття суми податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення. Звертає увагу також на те, що в даному випадку податкова вимога № 84-15 від 15.10.2013 року не може бути підтвердженням права звернення до суду, оскільки термін сплати податкового зобов'язання в сумі 84011,28 грн. - 19.11.2013 року, а зобов'язання в сумі 123862,72 грн. - 19.02.2014 року. Крім того, звертає увагу на те, що заборгованість утворилася внаслідок економічно необґрунтованих тарифів, тобто не з вини позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, та представника позивача, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно карток особових рахунків станом на 12.05.2014 року у відповідача наявний податковий борг перед бюджетом в сумі 332527,36 грн., в тому числі борг який пред'являється до стягнення 266632,45 грн., зокрема по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 266632,45 грн.: згідно поданого розрахунку від 06.08.2013 року № 9048005801 в сумі 96965,46 грн. (несплачений залишок в сум 47667,48 грн.), згідно поданого розрахунку від 14.11.2013 року № 9072984424 в сумі 94311,61 грн. (несплачений залишок в сумі 94311,61 грн.), згідно поданого розрахунку від 04.02.2014 року № 9089493072 в сумі 123862,72 грн. та нарахована пеня в сумі 790,64 грн.

Позивачем вручено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» № 84-15 від 15.10.2013 року.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що самостійно задекларований податковий борг станом на 12.05.2014 року становить 332527,36 грн., в тому числі податковий борг, який пред'являється до стягнення 266632,45 грн. Даний борг відповідачем не сплачений.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Щодо доводів апеляційної скарги КП «Червоноградводоканал», слід зазначити наступне.

За приписами п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно приписів статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з відповідним поданням.

При цьому, з наведених норм вбачається, що приписи пунктів 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України (якими встановлені особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації) підлягають застосуванню лише після вчинення податковим органом заходів, передбачених статтею 95 цього Кодексу, зокрема стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Відтак, загальний порядок стягнення податкового боргу, передбачений статтею 95 Податкового кодексу України не встановлює окремі виключення для комунальних підприємств щодо можливості стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують дані підприємства.

Інші доводи апеляційної скарги законності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 813/2845/14а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 14.11.2014