Ухвала суду № 41428512, 12.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 876/7084/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представника позивача Мельничука А.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Теремно Хліб» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

ПАТ «Теремно Хліб» звернулося в суд із адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20 листопада 2013 року №0009722201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем завищені валові витрати у зв'язку із безпідставним включенням до їх складу витрат на оплату договорів страхування, укладених із ПАТ "СК "Скайд", які, на думку контролюючого органу, є нереальними та не несуть правових наслідків, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 15 липня 2013 року №746/22-00/16295210. Крім того, до перевірки підприємством не були надані страхові поліси. Оскільки у вказаних полісах зазначені інші страхові компанії, тому вони не можуть братися як такі, що сформовані на підставі господарських операцій з ПАТ "СК "Скайд" та з них не вбачається, що саме ці поліси відносяться до сформованих заявок згідно договорів, оскільки відсутні реквізити (номер договору, заявки, транспортний засіб і т.д.) .

Представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи, і оскільки його явка в суді не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено за його відсутності.

Представник ПАТ «Теремно Хліб» в судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області заперечив, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 14 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року працівниками Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Теремно Хліб» щодо взаємовідносин з ПАТ «СК «Скайд» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року (т.1 а.с.16-63).

За результатом перевірки інспекція дійшла висновку про порушення ПАТ «Теремно Хліб» пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року та підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з ІV кварталу 2010року по ІІ квартал 2012 року в загальному розмірі 510 449,00 грн. (т.1 а.с.63).

На підставі висновків акту перевірки №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 510 449,00 грн. та за штрафними санкціями на 54 613,50 грн. (т.1 а.с.15).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 січня 2014 року №372/10/10.4-06 скаргу ПАТ «Теремно Хліб» залишено без задоволення (т.1 а.с.64-66).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що розглядувані правовідносини виникли з приводу нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а відтак врегульовані Податковим кодексом України (з 01 січня 2011 року) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (до 01 січня 2011 року).

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Аналогічні за змістом правила були передбачені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, як зазначено у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.4.6 пункті 5.4 статті 5 Закону передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Скайд» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року було укладено ряд договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (обов'язкового та добровільного), страхування майнових ризиків по поставці сировини, а також страхування майна, а саме:

1) Договір №692-23 від 01 жовтня 2010 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с.75-76). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.1 а.с.225) та відповідними страховими полісами (т.1 а.с.226-227);

2) Договір №765-20 від 08 листопада 2010 року про страхування транспорту, в якому страховик діяв від власного імені (т.1 а.с.73-74). Всі істотні умови даного договору (транспортний засіб, розмір платежу, строк дії) визначені у його тексті і ним не передбачено подання страхувальником заявки на страхування та видача полісу;

3) Договір №925-10 від 14 грудня 2010 року страхування майна від вогневих ризиків та стихійних лих (т.1 а.с.70-72). Видача страхового полісу та подання заяви на страхування договором не передбачено. У додатку №1 до договору наведений перелік основних засобів, що страхується (т.1 а.с.223). Факт наявності у позивача цих основних засобів підтверджується відповідною відомістю (т.1 а.с.224);

4) Договір №123-23 від 24 лютого 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 68-69). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.1 а.с.220) та відповідними страховими полісами (т.1 а.с.221-222);

5) Договір №208-23 від 01 квітня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 77-78). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 43 транспортних засобів (т.1 а.с.228) та відповідними страховими полісами (т.1 а.с.229-т.2 а.с.21);

6) Договір №383-63 від 26 квітня 2011 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.79-80). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами був укладений адендум №1 предметом якого було страхування фінансових ризиків з поставки плівки контрагентом ПП «Артха-С» (т.2 а.с.22). Факт поставки плівки підтверджується відповідними первинними документами (специфікацією, видатковими накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.23-28);

7) Договір №384-63 від 26 квітня 2011 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.81-82). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами був укладений адендум №1 предметом якого було страхування фінансових ризиків з поставки дріжджів контрагентом ТзОВ «Прод-Вектор» (т.2 а.с.29). Факт поставки дріжджів підтверджується відповідними первинними документами (специфікацією, видатковими накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.30-34);

8) Договір №388-63 від 26 квітня 2011 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.83-84). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами був укладений адендум №1 предметом якого було страхування фінансових ризиків з поставки цукру контрагентом ТзОВ «Західна цукрова група» (т.2 а.с.35). Факт поставки цукру підтверджується відповідними первинними документами (специфікацією, видатковими накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.36-38);

9) Договір №297-23 від 06 травня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 85-86). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.39) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.40-41);

10) Договір №566-23 від 29 серпня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 87-88). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування одного транспортного засобу (т.2 а.с.42) та відповідним страховим полісом (т.2 а.с.43);

11) Договір №726-23 від 17 жовтня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 93-94). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.60) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.61-62);

12) Договір №801-20 від 07 листопада 2011 року про страхування транспорту (т.1 а.с. 95-99). Всі істотні умови даного договору (транспортний засіб, розмір платежу, строк дії) визначені у його тексті і ним не передбачено видача страхового полісу. Факт виконання договору підтверджується відповідною заявою на страхування (т.2 а.с.63);

13) Договір №135-63/66 від 25 січня 2010 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.117-118). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами були укладені адендуми №№12-48 предметом яких було страхування фінансових ризиків з поставки борошна контрагентами ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», ТзОВ «Рівне-зерно-продукт», ПСП «Стир-Агро», Луцьке КХП-2, ТзОВ «Волиньагрореммаш», ТзОВ «Луцький комбіркований завод». Факт поставки борошна підтверджується відповідними первинними документами (специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.146 - т.3 а.с.71). Слід зазначити, що всі інші адендуми (з №11 по №1) укладалися по іншому договору - №124-63 від 23 січня 2012 року, який предметом перевірки Луцької ОДПІ не був (т.3 а.с.72-154);

14) Договір №006-23 від 05 січня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Райп» (т.1 а.с. 102-103). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.67) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.68-69);

15) Договір №131-23 від 27 лютого 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Райп» (т.1 а.с. 104-105). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.72) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.73-74);

16) Договір №255-23 від 05 січня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Райп» (т.1 а.с. 106-107). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 44 транспортних засобів (т.2 а.с.75) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.76-123);

17) Договір №627-23 від 21 серпня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Київ РЕ» (т.1 а.с. 108). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування одного транспортного засобу (т.2 а.с.124) та відповідним страховим полісом (т.2 а.с.125);

18) Договір №668-23 від 17 вересня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Київ РЕ» (т.1 а.с. 109). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 2 транспортних засобів (т.2 а.с.126) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.127-128);

19) Договір №734-23 від 17 жовтня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с. 110). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 12 транспортних засобів (т.2 а.с.129) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.130-141);

20) Договір №1109/1-20 від 09 жовтня 2012 року про страхування транспорту (т.1 а.с. 111). Всі істотні умови даного договору (транспортний засіб, розмір платежу, строк дії) визначені у його тексті і ним не передбачено видача страхового полісу. Факт виконання договору підтверджується відповідною заявою на страхування (т.2 а.с.142);

21) Договір №1194-23 від 29 листопада 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с. 116). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 2 транспортних засобів (т.2 а.с.143) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.144-145).

22) Договір №871-23 від 29 листопада 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у вступній частині якого вказано, що ПАТ «СК «Скайд» діяло як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 100-101). На виконання даного договору позивачем була подана заявка на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.64), однак у двох страхових полісах, які підприємство надало в якості доказів надання страхових послуг зазначено інше найменування страховика - ТДВ СК«РАЙП» (т.2 а.с.65-66). Як слідує з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01 січня 2011 року за ідентифікаційний номером юридичної особи 31158052 значилося саме ТзДВ страхова компанія «Плюс» (т.3 а.с.201-202), а станом на 23 червня 2014 року за цим же номером - ТзДВ страхова компанія «Райп» (т.3 а.с.203-204). Зазначені обставини також підтверджуються листом ТДВ «СК «Райп» від 20 вересня 2011 року №374 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.210-213). З цього можливо зробити висновок, що відбулося перейменування юридичної особи без зміни її організаційно-правової форми, а договір №871-23 від 29 листопада 2011 року укладався через страхового агента з тією ж самою юридичною особою, яка видала страхові поліси.

Факт проведення розрахунків про вищенаведеним страховим договорам підтверджується реєстрами платежів (т.1 а.с.123-124, 153), картками рахунку (т.1 а.с.125-130, 149, 154, 156) та платіжними дорученнями (т.1 а.с.131-148, 150-152, 155, 169-174). Крім того, всі розрахунки були відображені та підтверджені податковим органом в акті перевірки (т.1 а.с.41-51).

Наявність транспортних засобів, як були предметом страхування, підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію (т.3 а.с.155-167).

Крім того, ПАТ "СК "Скайд", ТДВ СК «Київ РЕ», ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП») мають відповідні ліцензії на здійснення страхової діяльності, які були чинні на час проведення спірних господарських операцій, що підтверджується витягами з електронної інформаційної системи Держфінпослуг (т.3 а.с.174-175, т.3 а.с.205-208).

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, про те, що доводи контролюючого органу, що укладення договору страхування має посвідчуватися виключно страховими полісами є помилковим, оскільки договір страхування може укладатися як у формі одного письмового документу, так і шляхом подачі страхувальником письмової заяви та видачі на підставі неї страхового свідоцтва (поліса). В даному ж випадку, видача страхових полісів була передбачена лише у договорах про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і ці поліси були надані ПАТ «Теремно Хліб» на підтвердження факту надання страхових послуг. У решті страхових угод (про добровільне страхування транспортного засобу, страхування фінансових ризиків та страхування майна) видача полісів не була передбачена, оскільки всі істотні умови договорів були визначені в їх текстах, що допускається статтею 18 Закону України "Про страхування".

Також помилковими є покликання представника контролюючого органу на те, що договори страхування були укладені з ПАТ "СК "Скайд", а страхові поліси видані ТДВ СК «Київ РЕ», ТДВ СК«Плюс» (ТДВ СК «РАЙП»), оскільки у даному випадку як вірно встановлено судом першої інстанції та самим податковим органом в акті перевірки, при укладанні ряду договорів страхування, ПАТ «СК «Скайд» діяло як повірений інших страхових компаній, тобто як страховий агент.

Як визначено у частині сьомій статті 15 Закону України «Про страхування», страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що діючи як страховий агент ТДВ СК «Київ РЕ» та ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП»), ПАТ "СК "Скайд" мали право укладати від їх імені страхові договори та приймати оплату за них, а тому позивачем обґрунтовано виплата страхових платежів здійснювалася саме на користь ПАТ «СК «Скайд».

Факт наявності договорів-доручень з ТДВ СК «Київ РЕ» та ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП») слідує з листа ПАТ «СК «Скайд» від 11 червня 2014 року №368-К (т.3 а.с.185) в якому вказано, що в перестрахування передавалися виключно ризики по страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (КАСКО). Ця обставина підтверджується у проаналізованих судом страхових договорах про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, в акті перевірки Луцькою ОДПІ був відображений договір доручення між ТДВ СК «Київ РЕ» та ПАТ СК «Скайд», з чого можливо зробити висновок, що останнє дійсно діяло як страховий агент (т.1 а.с.41, ст.27 акту).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, за умови коли ПАТ "СК "Скайд" мало діючі ліцензії, що надають право на здійснення страхування, а Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ці ліцензії не анульовані, відсутні підстави для визнання страхових договорів нікчемними (нереальними) з мотивів відсутності у страховика належної податкової правосуб'єктності. Крім того, можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування валових витрат по договорам страхування укладених з ПАТ "СК "Скайд", а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20 листопада 2013 року №0009722201 є протиправним.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі № 803/983/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлено 13 листопада 2014 року.