Ухвала суду № 41428170, 12.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4131/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та податкового повідомлення-рішення та його скасування,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» звернулось до суду з позовом до Вишгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій відповідача, що виявились у визнанні під час проведення планової виїзної перевірки, результати якої оформлено актом від 15.07.2013 № 746/22-00/16295210, нікчемними правочинів позивача з його контрагентами; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.08.2013 № 0003072205 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.10.2013).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.08.2013 № 0003072205.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідачем складено акт від 15.07.2013 № 746/22-00/16295210, в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог чинного законодавства за наслідками декларування показників валового доходу від діяльності у сфері страхування, а також від господарської діяльності, не пов`язаної зі страхуванням.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 № 0003072205, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5485000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 656251,00 грн.

Позивач, вважаючи дане податкове повідомлення-рішення неправомірним, а також не погоджуючись з діями відповідача звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з приписами статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об`єктом оприбуткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР, валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно до пункту 137.10 статті 137 розділу III Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Зазначені норми стосовно оподаткування господарських операцій з цінними паперами кореспондуються з пунктом 153.8 статті 153 розділу III Податкового кодексу України (що діє з 01.04.2011).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з вересня 2010 року по березень 2011 року Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» укладено з ТОВ «ФК Сіріус Брок» договори купівлі - продажу цінних паперів від 30.09.2010 № Д-93-2/10, 30.12.2010 № Д-125-5/10 та 31.03.2011 № Д-135-5/11, відповідно до умов яких позивач прийняв на себе зобов`язання передати ТОВ «ФК Сіріус Брок» у власність прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», а ТОВ «ФК Сіріус Брок» зобов`язалось оплатити визначену цими угодами вартість цінних паперів, що становить 15500000,00 грн.

Продаж простих іменних акцій ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ» на загальну суму 7000000,00 грн. здійснено позивачем також у червні 2011 року на користь ТОВ «Профіт Брок» (договір купівлі - продажу цінних паперів від 24.06.2011 № Д/61-9-2011).

Передачу позивачем ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» прав, посвідчених вказаними вище цінами паперами, оформлено відповідними актами, копії яких наявні у матеріалах справи.

Оплату за прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», здійснено ТОВ «ФК Сіріус Брок» на користь позивача у період з 30.09.2010 по 31.03.2011, а ТОВ «Профіт Брок» - 30.06.2011 у повному обсязі (копії банківських виписок (т. 2 а.с. 152, 161, 169, 177).

Грошові кошти у загальному розмірі 22500000,00 грн., отримані позивачем від його контрагентів за умовами укладених ними договорів від 30.09.2010 № Д-93-2/10, 30.12.2010 № Д-125-5/10, 31.03.2011 № Д-135-5/11 та 24.06.2011 № Д/61-9-2011, включено позивачем до складу доходів звітних періодів від операцій з акціями.

Крім того, необхідно зазначити, що під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що у ході контролюючого заходу аналіз поданих позивачем до перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства посадовими особами органу державної податкової служби не здійснювався. При цьому, факти прийому - передачі простих іменних акцій, емітентом яких є ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», та оплати їх вартості відповідачем не оспорюється.

Також, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано не взято до уваги рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 у кримінальній справі № 1/0808/113/2012, оскільки вирок у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України Жовтневим районним судом м. Запоріжжя не ухвалювався, а його постановою від 16.02.2012 закрито провадження у кримінальній справі у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 № 3680-VI.

Крім того, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що предметом доказування у даній справі є правомірність декларуванням Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» доходів, що отримані за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок». Обставини здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок», у тому числі наявність зв`язку між цими господарськими операціями та господарською операцією, що вчинена ТОВ «Наддніпрянський інвестиційний союз» з ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», районним судом в рамках розгляду кримінальної справи № 1/0808/113/2012 не встановлювались, у зв`язку з чим постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2012 не має доказового значення для цієї справи.

Також необхідно зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частиною 2 статті 196 ЦК України передбачено, що документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття рішення у даній справі представником відповідача не надано суду жодних доказів відчуження позивачем на користь ТОВ «ФК Сіріус Брок» та ТОВ «Профіт Брок» простих іменних акцій ПАТ «КВІФТ «Горизонт» НВЗТ», які не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України для цінних паперів.

Крім того, буд-яких фактичних даних стосовно зупинення обігу акцій цього емітента або скасування реєстрації випусків акцій чи анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій відповідачем суду не наведено.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності його податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 17.11.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.