Постанова № 41428161, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8256/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Якименка Ю.В.,

представника відповідача - Павліченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртраснафта» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укртраснафта» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укртранснафта» звернулося у суд із позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило скасувати податкову вимогу №51-11 від 24 березня 2014 року, зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199,00 грн з податку на додану вартість, звільнити його майно із податкової застави та виключити її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимоги податкового органу та відсутність підстав для звільнення описаного у податкову заставу майна позивача з-під такої та виключення її з державних реєстрів обтяжень.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідно до податкової вимоги від 24 березня 2014 року №84-11 відповідачем повідомлено позивача, що станом на дату її складання сума податкового боргу останнього за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість становить 4 731 199,00 грн., та попереджено про наступні заходи стягнення вказаної суми, зокрема, шляхом віднесення майна позивача у податкову заставу з його подальшим продажем на публічних торгах. Матеріалами справи підтверджується отримання цієї податкової вимоги позивачем 25 березня 2014 року.

Рішенням відповідача від 24 березня 2014 року №6390110128-10-25-17 вирішено здійснити опис майна ПАТ «Укртранснафта» у податкову заставу.

На підставі вказаного рішення податковим керуючим складено акт опису майна у податкову заставу від 15 травня 2014 року №12, згідно якого описано майно ПАТ «Укртранснафта» (бензин та дизельне паливо) всього на загальну суму 25 350 862,48 грн.

Із витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19 травня 2014 року №44244128 вбачається, що до Реєстру внесено запис про податкову заставу майна ПАТ «Укртранснафта» згідно з вищевказаним описом.

Вважаючи податкову вимогу відповідача від 24 березня 2014 року №84-11 незаконною, з огляду на те, що відповідачем не було враховано його заяву від 21 березня 2014 року про зарахування переплати з частини чистого прибутку, наявність якої підтверджується актом звірки від 11 березня 2014 року №1536-20 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2013 року по справі №6/536 (К/9991/1732/11), у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія виходить із наступного.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами пунктів 57.2, 57.3 статті 57 Кодексу передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням підпункту Податкового кодексу України, наведеним у пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Така вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Враховуючи приведені норми, у разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, вказане грошове зобов'язання вважається узгодженим з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили та підлягає сплаті платником податків протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. У разі ж несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлений строк, така сума вважається податковим боргом, що є підставою для надсилання (вручення) податкової вимоги.

Відтак, податкова вимога може бути сформована та надіслана (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу.

Колегією суддів установлено, що за даними картки особового рахунку ПАТ «Укртранснафта» з податку на додану вартість, за цим платником податків обраховується сума податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 731 199,00 грн., яка виникла 24 березня 2014 року у зв'язку із зменшенням переплати на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10 серпня 2005 року №882/23-4/0.

Правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення підтверджена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року в адміністративній справі №2а-350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року.

Зважаючи на приписи ч. ч. 3, 4 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року в адміністративній справі №2а-350/12/2670 набрала законної сили 28 січня 2014 року - з моменту проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.

Таким чином, на підставі вказаного судового рішення у позивача збільшилася сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому позивач зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував покликання позивача на те, що 21 березня 2014 року він звертався до відповідача із заявою №18-00/109/957 про зарахування переплати з частини чистого прибутку господарських операцій в рахунок сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 664 143,00 грн на підставі положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, виходячи з того, що бездіяльність відповідача щодо зарахування на підставі заяви позивача такої переплати у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість не є предметом спору у даній справі та не спростовує наявності у позивача податкового боргу станом на день винесення оскаржуваної податкової вимоги.

Обговорюючи такі висновки, колегія суддів зауважує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №826/10513/14 визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26035650,00 грн (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25449349,00 грн (код КБК 14010100) та зобов'язано податковий орган провести відповідне зарахування. Зазначене судове рішення набрало законної сили в день проголошення - 30 жовтня 2014 року.

Указаним судовим рішенням встановлено, що з метою реалізації волевиявлення щодо зарахування переплати (з інших платежів) у сплату податкового зобов'язання з ПДВ на суму 7664143,00 грн позивач 21.03.2014 звернувся до податкового органу з відповідною заявою за № 18-00/109/957, зареєстрованою відповідачем у цей же день. Зазначену заяву податковим органом було фактично залишено без розгляду. Разом з тим, відповідач самостійно зарахував в рахунок боргу наявну на той момент переплату позивача з ПДВ на суму 2932944,00 грн, з огляду на що сума боргу позивача склала саме 4731199,00 грн.

У той же час, податковим органом не вирішено питання стосовно зарахування 4731199,00 грн переплати частини чистого прибутку в рахунок заборгованості з ПДВ та порушено встановлений приписами ч. 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, та Податкового кодексу України (пункту 43.5 статті 43) 12-денний термін розгляду заяви позивача про зарахування переплати в рахунок податкового боргу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно абзацу 3 пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до приписів ст. ст. 43 і 87 Податкового кодексу України платник податків має право сплатити грошові зобов'язання, зокрема, з податку на додану вартість, за рахунок надміру сплачених сум інших платежів на підставі відповідної заяви. У разі подання такої заяви контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви повинен підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який, у свою чергу, протягом п'яти робочих днів здійснює таке повернення.

Згідно підпункту 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави, зокрема, з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку.

Пунктом 93.2 статті 93 ПК України передбачено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Враховуючи встановлені обставини та приведені норми, відповідач повинен був вжити заходів на звернення позивача від 21 березня 2014 року щодо підготування відповідного висновку та спрямування надміру сплачених позивачем коштів у сплату грошового зобов'язання останнього з податку на додану вартість. Проте, відповідач вимог законодавства не дотримався, фактично відмовивши позивачу. У результаті чого, за обліковими даними останнього утворився податковий борг та відповідачем було винесено спірну податкову вимогу, а також описано майно ПАТ «Укртранснафта» у податкову заставу, що, у свою чергу, потягло внесення такого в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Зважаючи на встановлену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №826/10513/14 протиправну бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26035650,00 грн (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25449349,00 грн (код КБК 14010100), зокрема, на підставі заяви позивача від 21.03.2014 року №18-00/109/957, а також те, що наслідком такої було винесення податкової вимоги від 24 березня 2014 року №84-11, вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, а порушені права позивача - відновленню шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199,00 грн з податку на додану вартість, звільнити його майно із податкової застави.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання податкового органу виключити податкову заставу з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572, орган доходів і зборів зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Така реєстрація щодо рухомого майна здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» та наказу Міністерства юстиції України від 29 липня 2004 року № 73/5 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 року за № 942/9541.

Положеннями Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна визначено, що суб'єктами, уповноваженими держателем Реєстру (Міністерством юстиції України) надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком, є реєстратори.

Згідно пункту 6 цього Порядку відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду.

Таким чином, відповідач в цій справі не наділений повноваженнями щодо виключення податкової застави з відповідних державних реєстрів, а тому суд не вправі зобов'язати податковий орган вийти за межі встановлених законом повноважень.

У той же час, судова колегія вважає необхідним, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, з метою повного захисту порушеного права позивача зобов'язати відповідача вжити заходів, спрямованих на виключення обтяження рухомого майна позивача, описаного в податкову заставу актом опису майна №12 від 15.05.2014, шляхом подання заяви про припинення обтяження відповідного рухомого майна позивача у відповідності до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому вимоги апелянта підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртраснафта» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртраснафта» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників №84-11 від 24.03.2014.

Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників внести зміни до картки особового рахунку Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199,00 грн з податку на додану вартість.

Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників звільнити майно Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», описане згідно акту опису майна №12 від 15.05.2014 у податкову заставу, з-під податкової застави.

Зобов'язати Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників вжити заходів, спрямованих на виключення обтяження рухомого майна Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», описаного в податкову заставу актом опису майна №12 від 15.05.2014, шляхом подання до реєстратора заяви про припинення такого обтяження.

У решті позову Публічному акціонерному товариству «Укртраснафта» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 17 листопада 2014 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М