Постанова № 41427898, 14.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року Справа № 903/134/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Савченко Г.І. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представники Побережний В. Т., Ліпкевич І.В.

відповідача 1: представник Баланчук А. В.

відповідача 2: представник Баланчук А. В.

відповідача 3: представник Котищук В. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго - Україна ЛТД" та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" на рішення господарського суду Волинської області від 26.08.14р. у справі № 903/134/13-г (суддя Дем`як Валентина Миколаївна)

за позовом Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" Побережного Володимира Трохимовича

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго - Україна ЛТД"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна"

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс"

про визнання правочинів недійсними;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/134/13-г від 26.08.14р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що правочин, який укладений між ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" та ТОВ "ВІРГО-УКРАЇНА ЛТД", щодо відчуження малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений актом приймання-передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" суперечить приписам ЦК України у відповідності до яких правочин по відчуженню об'єкта нерухомого майна (в тому числі у разі виділу) має вчинятися у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Окрім того, зазначений спірний об'єкт нерухомого майна з 30.10.2012 року перебував під загальним арештом нерухомого майна на підставі постанови органу ДВС у Любомльському районі Волинської області. Правочин між ТОВ "ВІРГО-УКРАЇНА ЛТД" та ТОВ "Портман Тим Україна" не відповідає вимогам Закону, оскільки продавець малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м. - ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" не мав встановлених законом прав власника на його продаж та перебував під описом та арештом, накладено органами ВДВС Любомльського РУЮ.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІРГО-УКРАЇНА ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" звернулися до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції від 26.08.14р. у справі 903/134/13-г та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Апеляційні скарги, подібні за своїм змістом та суттю, мотивовані тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянти, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що господарський суд неправомірно не взяв до уваги те, що право власності ТОВ «Вірго-Україна ЛТД», а в подальшому також ТОВ «Портман Тим Україна» на автозаправний комплекс зареєстровано та набуто законно, а тому суд неправомірно не застосував до спірних правовідносин норму абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення та надаючи правову оцінку рішенню виконавчого комітету Рівненської сільської ради № 56 від 30.10.2012 року «Про оформлення права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту товариства з обмеженою відповідальністю «Вірго-Україна ЛТД», господарський суд порушив норму статті 12 ГПК України, оскільки вирішення вказаного питання не підвідомче господарським судам та повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Також зазначає, що місцевий господарський суд неправомірно застосував до спірних правовідносин норму статті 216 ЦК України та неправильно застосував до спірних правовідносин норму статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У апеляційних скаргах наводяться і інші доводи.

Представниками позивача, відповідача-3 подано відзиви на апеляційні скарги, відповідно до якого вони просять суд рішення господарського суду Волинської області від 26.08.14р. залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення з підстав, викладених у відзивах.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 26.08.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 14.09.2012 року були проведені Загальні збори учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс", оформленим Протоколом № 25 (а.с.103-104, т.1).

Відповідно до цього рішенням Загальних зборів на порядок денний було винесено питання 1. Про реорганізацію ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" шляхом виділення. 2. Про виділення майна та зобов'язань підприємства. 3. Про участь ТОВ "ВІРГО-УКРАЇНА ЛТД" в подальшій діяльності підприємства. 4. Інші організаційні питання.

За результатами розгляду питань порядку денного учасники ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" прийняли рішення по першому питанню порядку денного: "Реорганізувати ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" шляхом виділення, а саме виділення частини майна та зобов'язань підприємства за розподільчим балансом учасникам підприємства"; по другому питанню: "Виділити учаснику ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" частину майна підприємства - Автозаправний комплекс, розташований за адресою: Волинська область, Любомльському район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 7-А з усім закріпленим за ним майном, загальною вартістю 5 757 670 грн. 00 коп. та частину зобов'язань підприємства - кредиторську заборгованість перед ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" на загальну суму 5 757 670 грн. 00 коп."; по третьому питанню: ". Вивести ТОВ "ВІРГО-УКРАЇНА ЛТД" зі складу учасників ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС".

Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні з'ясував, що змін до установчих документів за результатами прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС", оформлене Протоколом № 25, не вносилося.

Поряд з тим у цей же день (14.09.2012 року) Загальними зборами учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" було прийнято рішення, оформлене Протоколом №26 (а.с.162, т.3), відповідно до якого ТОВ «ВІРГО-Україна ЛТД» виведено зі складу учасників ТОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС».

Рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС", оформлене Протоколами № 25 та № 26 у встановленому законом порядку не оскаржувалось.

15 вересня 2012 року між ТОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» та ТОВ «ВІРГО-Україна ЛТД», нібито на виконання Рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" від 14.09.12р., оформлене Протоколами № 25, складено акт прийому-передачі (а.с.105, т.1), відповідно до якого від імені ТОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» учасник цього товариства ОСОБА_6, з однієї сторони, передав, а директор ТОВ «ВІРГО-Україна ЛТД» ОСОБА_7, з другої сторони, прийняв у власність комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с. Старовойтове, вул.. Прикордонників, буд. № 7А, площа забудови - 772,40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2394 куб.м., загальна площа - 639,20 кв.м.. площа нежитлових приміщень - 639,20 кв.м., загальною вартістю 5 757 670,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 959611,67 грн.

Разом з тим по тексту акту прийому-передачі від 15.09.12р. жодним чином не зазначено, що такі дії по передачі у власність комплексу обслуговування автотранспорту, вчиняються на виконання Рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" від 14.09.12р., оформлене Протоколами № 25.

У судовому засіданні представники як позивача, так і відповідачів, у своїх поясненнях зазначили, що на підставі акту прийому-передачі від 15.09.12р. жодних дій по передачі у власність ТОВ «ВІРГО-Україна ЛТД» комплексу обслуговування автотранспорту ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" не вчиняло.

Судом апеляційної інстанції досліджено обставини передачі комплексу обслуговування автотранспорту як по акту прийому-передачі від 15.09.12р. так і по акту прийому-передачі без дати та номеру.

Як зазначалося вище, акт прийому-передачі від 15.09.12р., підписаний зі сторони ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" учасником товариства, що суперечить приписам ч. 1 ст. 101 ЦК України, відповідно до якої засновники установи не беруть участі в управлінні нею.

Натомість, як стверджують і представники позивача, і представники відповідачів, мало місце передача від ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" у власність ТОВ «ВІРГО-Україна ЛТД» комплексу обслуговування автотранспорту, що оформлене актом прийому-передачі (без дати та номеру). При цьому акт прийому-передачі (без дати та номеру) також був складений на виконання рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" від 14.09.12р., оформлене Протоколами № 25,

Таким чином матеріалами справи підтверджується те, що документом який став підставою для оформлення в подальшому права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТзОВ "Вірго-Україна ЛТД", став саме акт без дати та номера про що підтвердив в судовому засіданні представник ТОВ "Вірго-Україна ЛТД", якому суд і надає правову оцінку.

Поряд з тим, в.о. директора ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" зазначив, що даний акт (без дати та номеру) він не підписував та не ставив відбиток печатки.

Дослідити в судовому засіданні достовірність та справжність підпису ОСОБА_8, як єдиної уповноваженої особи на момент його підписання не вбачається можливим, оскільки сторони заявили про відсутність оригіналу даного акту.

Відтак Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що після 14.09.12р. в строк до 30.10.2012р (до моменту державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна) між ТОВ "ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС" та ТОВ «ВІРГО-Україна ЛТД» відбувся правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, та який був оформлений Актом приймання - передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД".

Щодо обставин звернення арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича до суду про визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, та який був оформлений актом приймання-передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД".

Із матеріалів справи прослідковується, а сторонами даного спору не заперечується, що ухвалою господарського суду Волинської області по справі № 903/134/13 від 11.09.2013 року за заявою ТОВ "Ютрейд" порушено провадження про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" та розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Побережного Володимира Трохимовича.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, коли боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Як встановлено, арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Сервіс Плюс" Побережний Володимир Трохимович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго-Україна" ЛТД, Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Сервіс Плюс" та просить:

- визнати недійсним правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений Актом приймання - передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД";

- (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.07.14р., а.с.182, т.1) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2013 р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 09.07.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за № 2649, а саме щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А та був укладений між ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТОВ "Портман Тим Україна", у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТОВ "Портман Тим Україна";

- застосувати наслідки визнання правочинів недійсними шляхом повернення майна попередньому власнику ТОВ "Техно-Сервіс Плюс".

Даючи правову оцінку підставності подачі зазначеного позову згідно ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про що вказано у постанові ВГСУ від 03.07.2014р. у даній справі, господарський суд другої інстанції дійшов висновку про те, що арбітражний керуючий правомірно, в межах статті 98 зазначеного Закону подав позов.

Як вбачається з поданих позивачем доказів, справа про банкрутство ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" була порушена ухвалою господарського суду Волинської області від 11.02.2013р., а оспорюваний правочин вчинений до моменту державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна в строк до 30.10.2012р., що виключає порушення арбітражним керуючим річного строку звернення до суду в порядку ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поряд з тим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції арбітражний керуючий Побережний В.Т. та його представник Ліпкевич І.В. зазначили, що звернення до господарського суду Волинської області із позовом (а не заявою) про визнання правочинів недійсним та залученням до справи ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" у якості відповідача у більш повній мірі буде відповідати захисту порушеного права боржника, оскільки правовим наслідком щодо визнання недійсними правочинів (договорів) є включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. А враховуючи, що правова конструкція частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить імперативної норми щодо обов'язку господарського суду визнати правочин недійсним, тоді, як подання позову в порядку цивільного законодавства матиме відчутніші наслідки захисту інтересів кредиторів. А те, що даній справі присвоєний № 903/134/13-г, як і справі про банкрутство ТОВ "Техно-Сервіс Плюс", свідчить лише про одне - повернення майна боржника до ліквідаційної маси та у подальшому задоволити усі вимоги кредиторів.

Рівненський апеляційний господарський суд не вбачає розбіжностей та протиріч як у суб'єктному складі сторін так і предметі позову та приходить до висновку, що арбітражний керуючий правомірно його заявив із точки зору матеріально-правових підстав, які підпадають під дію статті 20 цього Закону.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, та який був оформлений актом приймання - передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД";

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умовами чинності правочинів є дотримання вимог, а саме:

- зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦК України)

- правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203, ст.ст.30-32, 34-39, 41, 42, 92 ЦК України);

- наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі й волевиявлення суб'єкта (суб'єктів) правочину. (ст.231 ЦК України);

- при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми (ч.4 ст.203). Порушення вимог щодо форми правочину призводить до визнання його недійсним або настання інших наслідків (ст.ст.218-220 ЦК України);

- правочин має бути реальним, тобто спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.3 ст.203 Ц.К України).

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку правочину оформленого актом приймання-передачі щодо відчуження нерухомого майна - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-та був оформлений актом приймання - передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД", дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що даний правочин суперечить вимогам ч.3 та ч.4 ст. 203, та ч.3 ст. 364 ЦК України.

Як зазначалося вище у даній постанові, рішенням (протоколом) №25 загальних зборів учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" здійснено реорганізацію ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" шляхом виділення, а саме виділення частини майна та зобов'язань підприємства за розподільчим балансом учасникам підприємства. Вирішено доручити директору ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" зареєструвати зміни, що відбулися, в державних органах (а.с.103 - 104, т.1).

На виконання рішення загальних зборів №25 від 14.09.2012р. складено акт прийому - передачі без дати та номера (а.с. 19, т.1) за яким ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" в особі директора ОСОБА_8 передав у власність ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови - 772, 40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2394 куб. м., загальна площа - 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639, 20 кв.м.

А оскільки рішенням загальних зборів №26 від 14.09.2012р. ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" було виведено зі складу учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс", то у даному випадку мають місце корпоративні правовідносини щодо виплати (видачі) учаснику його частки у статутному фонді товариства "Техно-Сервіс Плюс".

Разом з тим, в судовому засіданні встановити про те, який саме розмір частки належить ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" при виході із числа учасників ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" не вбачається можливим, оскільки розподільчий баланс на момент прийняття рішення зборів засновників від 14.09.2012р. оформлено не було. А відтак встановити чи співрозмірною є частка ТОВ "Вірго Україна ЛТД" як учасника товариства до вартості спірного об'єкта нерухомого майна - автозаправного комплексу щодо якого було прийнято рішення на його передачу, як належної частки, а не як боргового зобов'язання, не можливо.

При цьому розподільчий баланс, який мав би бути складений та оформлений до моменту оформлення акту прийому-передачі (без дати та номера), працівниками ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" не складалося. Сам же акт прийому-передачі (без дати та номера) не може бути жодним чином ототожнений із розподільчим балансом, оскільки за своєю правовою природою це є різні документи, що фіксують виникнення різних правовідносин.

За своєю правовою природою комплекс обслуговування автотранспорту, розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А, площа забудови - 772, 40 кв.м., поверхів - 1, об'єм будинку 2394 куб. м., загальна площа - 639, 20 кв.м., площа нежитлових приміщень - 639, 20 кв.м. є нічим іншим, як основними засобами підприємства.

Розподільчий баланс - це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утворюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку їх господарської діяльності.

У результаті реорганізації за підприємствами, що відокремлюються, закріпляються основні фонди. Майно має розподілятися за принципом виокремлення цілісних майнових комплексів усіх структурних підрозділів підприємств. Вартість основних фондів, які передаються новоутвореним суб'єктам господарювання, визначається на підставі інвентаризації.

Разом з тим, як зазначили представники від позивача та відповідача-3 у період із 14.09.12р. в строк до 30.10.2012р (до моменту державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна) жодної інвентаризації на ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" не проводилося, як не проводилося і об'єктивного оцінювання вартості окремих об'єктів основних фондів, оскільки балансова вартість майна підприємства, як правило, не відбиває його реальної ринкової ціни.

А наявна заборгованість ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" перед ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" у розмірі 5757670,00грн. продовжує обліковуватися у бухгалтерському та податковому обліку.

Фактично за оспорюваним актом приймання-передачі відбувся правочин виділу об'єкта нерухомого майна в натурі та переходу права власності на нього до іншого товариства, як частки учасника товариства зі статутного фонду .

Відповідно до ч.3 ст. 364 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість укладення договору про виділ у натурі частки з нерухомого майна у письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Таким чином, нотаріально посвідчений договір виділу є єдиним правовстановлюючим документом на нерухоме майно згідно вимог переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно. Водночас сам договір про виділ у натурі частки нерухомого майна державної реєстрації не вимагає.

В судовому засіданні представники сторін ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" та ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" підтвердили про те, що докази оплати, а так само проведення даної господарської операції щодо відчуження об'єкта нерухомого майна в бухгалтерському обліку відсутні.

Фактично оспорюваним правочином ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" вчинила дію щодо безоплатного відчуження об'єкта нерухомого майна, чим порушила майнові права позивача.

Такі дії ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" дають матеріально-правові підстави для арбітражного керуючого на звернення до суду із відповідним позовом в порядку ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як уже зазначалося вище у даній постанові, та у відповідності до ст. 364, 657, 715, 719, 729, 732, 754, 1304 ЦК України, договори про відчуження (виділу, купівлі-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (тобто недійсним).

Отже, правочин щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений актом приймання-передачі (без дати та номеру), у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Техно-Сервіс Плюс" до ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" суперечить приписам ЦК України у відповідності до яких правочин по відчуженню об'єкта нерухомого майна (в тому числі у разі виділу) має вчинятися у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, як вбачається із витягу Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38535200 від 30.10.2012 року спірний об'єкт нерухомого майна з 30.10.2012 року перебував під загальним арештом нерухомого майна на підставі постанови заступника начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіна В.І. про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження.

09 листопада 2012 року малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв. м був описаний та арештований заступником начальника ВДВС Любомльського РУЮ Сарапіним В.І., про що було складено акт опису й арешту від 09.11.2012 року, у відповідності до якого вищевказаний об'єкт нерухомого майна був арештований та переданий директору ТОВ „Техно-Сервіс Плюс" на відповідальне зберігання.

У відповідності до акту опису й арешту від 09.11.2012 року на вищезазначене майно накладено арешт, заборонено відчуження, зміну, схов, псування та інші види обмеження.

Отже, на момент видачі документу про право власності 12.11.2012 року існувала заборона на відчуження нерухомості, а саме був накладений арешт на малий комплекс обслуговування автотранспорту площею 639, 2кв. м органами ВДВС Любомльського РУЮ.

Враховуючи встановлені обставини по справі правочин щодо відчуження нерухомого майна на користь ТОВ "Вірго-Україна ЛТД", оформлений у вигляді акта приймання-передачі без дати та номеру слід визнати недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, передбаченого ст. 216 ЦК України (тобто повернення майна у натурі попередній стороні правочину).

Щодо позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо відчуження нерухомого майна, а саме - малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639, 2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський р-н, с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд. 7-А, що був оформлений договором купівлі-продажу та був укладений між ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" та ТОВ "Портман Тим Україна" у відповідності до якого майно було передано від ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" до ТОВ "Портман Тим Україна"

Надаючи правову оцінку правочину щодо відчуження нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" (а.с 115-117, т.1) Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що останній також суперечить вимогам закону та підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, окрім примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадках, якщо власник не має права його повернення.

Із вище викладених встановлених обставин по справі та підтверджено доказами, продавець малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м. ТОВ "Вірго-Україна ЛТД" не мав встановлених законом прав власника на його продаж.

Крім того, на момент укладення спірного договору - 09.07.2013р. об'єкт нерухомого майна щодо якого він укладений (малий комплекс обслуговування автотранспорту, загальною площею 639,2 кв.м., розташованого в с.Старовойтове, вул. Прикордонників, буд №7А,) перебував під описом та арештом накладено органами ВДВС Любомльського РУЮ.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити даному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин правочини щодо відчуження майна прямо суперечать вимогам ЦК України. (ч. 1 ст. 203 ЦК України)

Згідно ст. 215 ЦК України - підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Апелянтами - ТОВ "Вірго-Україна" та ТОВ "Портман Тим Україна" не спростовано висновків суду першої інстанції.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем-1 - ТОВ "Вірго-Україна" та відповідачем-2 ТОВ "Портман Тим Україна" в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на апелянтів - ТОВ "Вірго-Україна" та ТОВ "Портман Тим Україна".

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірго - Україна ЛТД" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Портман Тим Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 26 серпня 2014 року у справі №903/134/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/134/13-г повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Олексюк Г.Є.