Постанова № 41427698, 03.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа№ 911/1943/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Вінницькій О.В.

Представники сторін:

позивача:Стельмах Ю.М., за довіреністю;

відповідача:Поляруш О.О., за довіреністю;

Лошаков Д.С., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Споживчого товариства "Настуся"

на рішення господарського суду Київської області від 25.09.2014

у справі № 911/1943/13 (головуючий суддя: Лутак Т.В., судді: Подоляк Ю.В., Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до Споживчого товариства "Настуся"

про стягнення 20 375, 00 грн.

за заявою Споживчого товариства "Настуся"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Споживчого товариства "Настуся" задоволено повністю, стягнуто з Споживчого товариства "Настуся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 20375, 00 грн. штрафу та 1720, 50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. скасовано, рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 залишено в силі, стягнуто з Споживчого товариства "Настуся" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" судовий збір у розмірі 860, 25 грн. за розгляд касаційної скарги.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2014 р. та рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 було видано відповідні накази.

Споживче товариство "Настуся" звернулось до господарського суду Київської області з заявою № 112 від 12.08.2014 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13, у якій заявник просить суд скасувати рішення від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 та прийняти нове рішення про відмову у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про стягнення з Споживчого товариства "Настуся" штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2014 провадження за заявою Споживчого товариства "Настуся" № 112 від 12.08.2014 р. (вх. № 49/14 від 12.08.2014 р.) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Споживчого товариства "Настуся" про стягнення 20 375, 00 грн. припинено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, СТ "Настуся" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а заяву Споживчого товариства "Настуся" № 112 від 12.08.2014 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. у справі № 911/1943/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Споживчого товариства "Настуся" про стягнення 20375, 00 грн. задовольнити, а саме скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 20 375,00 грн. штрафу відмовити повністю.

03.11.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

03.11.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані додаткові письмові пояснення по справі.

03.11.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

03.11.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд ухвалу господарського суду міста Києва від 25.09.2014 у справі №911/1943/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що підтверджуються матеріалами справи, а тому є підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення з позовом у даній справі стало те, що, на думку позивача, СТ «Настуся» всупереч умов договору від 06.04.2012 №2046А та ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст.193 ГК України не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки ячменю класу А сорту Себастьян врожаю 2012 року в кількості 203,75 тон, внаслідок чого у позивача у відповідності до п.6.3 договору від 06.04.2012 №2046А, ст.549, 610, 611 ЦК України, ст. 216, 230, 231 ГК України виникло право на стягнення штрафу з відповідача в розмірі 20375,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.10.2013 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю, з посиланням на те, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав місцевому господарському суду докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також не доведено наявності підстав для його звільнення від передбаченої п.6.3 договору від 06.04.2012 №2046А відповідальності у вигляді сплати покупцю штрафу в розмірі 5% вартості непоставленого товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у справі №911/1943/13 рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 було скасовано, а в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з тих підстав, що господарським судом Київської області не було надано належної оцінки листам відповідача №24 від 09.08.2012, №26 від 20.08.2012, №28 від 18.09.2012, від 01.11.2012, якими відповідач повідомляв про необхідність забрати ячмінь пивоварний у кількості, передбаченій договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 у справі №911/1943/13 скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 залишено без змін в зв'язку з тим, що листи відповідача №24 від 09.08.2012, №26 від 20.08.2012, №28 від 18.09.2012, від 01.11.2012, не знімають обов'язку відповідача виконати договірні зобов'язання, тому наявною є одностороння відмова СТ «Настуся» від поставки ячменю, що в свою чергу є договірною підставою для стягнення штрафу.

Звертаючись з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 СТ «Настуся» вказує на те, що постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у справі №911/3653/13 встановлена відсутність односторонньої відмови відповідача від поставки ячменю класу А сорту Себастьян врожаю 2012 року в кількості 203,75 тон. і тому, з врахування вищевстановленого, просить відмовити у стягненні штрафу. Суд першої інстанції заяву СТ «Настуся» не задовольнив, а ухвалою від 25.09.2014 провадження припинив.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що припиняючи провадження, місцевий господарський суд виходив з того, що заявник вже звертався до господарського суду Київської області із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13, а саме:

- заява №45 від 14.05.2014 р. (вх.№24/14 від 15.05.2014) за результатами розгляду якої було винесено ухвалу від 02.06.2014 у справі №911/1943/13 та з'ясовано зміст заяви про відмову № 53 від 29.05.2014 (вх. № 10162/14 від 29.05.2014), перевірено повноваження представника, що підписав зазначену заяву, встановлено, що представнику СТ «Настуся» відомі наслідки відмови від заяви, встановлено, що відмова від заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, прийнято відмову СТ «Настуся» від заяви № 45 від 14.05.2014 (вх. № 24/14 від 15.05.2014) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 та припинено провадження у справі № 911/1943/13 за заявою СТ «Настуся» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 за позовом ТОВ «Суффле Агро Україна» до СТ «Настуся» про стягнення 20375,00 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України;

- заява №45 від 14.05.2014 р. (вх.№23/14 від 14.05.2014) за результатами розгляду якої було винесено ухвалу від 05.06.2014 якою припинено провадження у справі №911/1943/13 за позовом ТОВ «Суффле Агро Україна» до Споживчого товариства «Настуся» за розглядом заяви СТ «Настуся» №45 від 14.05.2014 (вх. №23/14 від 14.05.2014) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу на ту обставину, що місцевий господарський суд не врахував технічну помилковість одночасного подання заявником двох вказаних заяв від 14.05.2014, що з врахуванням наступних помилок призвело до того, що нововиявлені обставини так і залишились не розглянутими по суті, що не виключає їх наявність об'єктивно.

Крім цього, ухиляючись від розгляду по суті місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу дійшов до висновку, що заяви №45 від 14.05.2014 (вх. №24/14 від 15.05.2014), №45 від 14.05.2014 (вх.№23/14 від 14.05.2014) та №112 від 12.08.2014 (вх.№49/14 від 12.08.2014) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 є ідентичними, єдиною їх відмінністю є лише посилання у заявах №45 від 14.05.2014 (вх.№24/14 від 15.05.2014), №45 від 14.05.2014 (вх.№23/14 від 14.05.2014) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі №911/3653/13, а у заяві №112 від 12.08.2014 (вх.№ 49/14 від 12.08.2014) на постанову Вищого господарського суду України від 14.07.2014 у справі №911/3653/13.

Однак, з такими висновками місцевого господарського суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

За змістом ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежать виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши оскаржувану ухвалу, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд встановив, що у заявах №45 від 14.05.2014 (вх.№24/14 від 15.05.2014), №45 від 14.05.2014 (вх.№23/14 від 14.05.2014) відповідач посилався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі №911/3653/13 та на наступні підстави для перегляду рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі № 911/1943/13 за нововиявленими обставинами, а саме:

- відсутність односторонньої відмови СТ «Настуся» від поставки ячменю;

- умови поставки EXW - склад продавця;

- необхідність вирішення спору з урахуванням комплексного характеру договірних відносин.

По - перше, Господарський суд Київської області не взяв до уваги, що Вищий господарський суд України в постанові від 14.07.2014 у справі №911/3653/13 зазначив, що укладення Договору №2046 від 23.03.2012 про поставку позивачем на користь відповідача насіння ячменю не відбулося б без домовленості про викуп позивачем врожаю ячменю, вирощеного сільгоспвиробником у відповідності до умов Договору №2046А від 06.04.2012, оскільки відповідач не міг би продати вирощене зерно будь-яким третім особам та отримати внаслідок цього прибуток, про що вказав саме Вищий господарський суд України в постанові від 14.07.2014 у справі №911/3653/13.

По - друге, відповідно до довідки Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 23.06.14 р. за № 04.2-13/1208 ТОВ «Суффле Агро Україна» не має власних складських приміщень для технологічного зберігання зернових. Що ж стосується нібито обов'язку сільгоспвиробника здавати зерно як товар товариства «Суффле Агро Україна» безпосередньо на зернозберігаючі підприємства (елеватори), на що посилається позивач, то таке об'єктивно не є можливим без укладення трьома сторонами за участю елеватора відповідного договору, який не укладався.

По - третє, комплектність прав і обов'язків сторін полягає у взаємопов'язаності окремих самостійних правовідносин, об'єднаних у процес дій для досягнення визначеної мети. В рівній мірі такі правовідносини відображають комплексність і послідовність дій у технологічному процесі сільгоспвиробництва, які існують в силу законів природи. Тобто, як неможливо було отримати врожай ячменю пивоварного класу «Себастьян» без підготовки ґрунту, та без внесеного весною спеціального ексклюзивного посівного матеріалу, проведення агротехнічних заходів під контролем замовника - товариства «Суффле Агро Україна» тощо і вже потім збирати вирощений врожай осінню, так і неможливо за змістом обох договорів № 2046 від 23.03.2012 та № 2046А від 06.4.2012. Проводити розрахунки за насіннєвий матеріал без отримання самовивозом вирощеного вражою з відповідними розрахунками.

Таким чином, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що відповідач правомірно зберігав у себе вирощений для позивача ячмінь класу А сорту Себастьян врожаю 2012 року в кількості 203,75 тон, в той час як позивач ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань з придбання вирощеного відповідачем ячменю.

Отже, заяви №45 від 14.05.2014 (вх. №24/14 від 15.05.2014), №45 від 14.05.2014 (вх.№23/14 від 14.05.2014) та заява №112 від 12.08.2014 (вх.№49/14 від 12.08.2014) мають різні правові підстави, що помилково не було враховано місцевим господарським судом.

В той же час, колегія суддів відзначає, що підтвердження Вищим господарським судом України в постанові від 14.07.2014 у справі №911/3653/13 тієї обставини, що відповідач правомірно зберігав у себе вирощений для позивача ячмінь класу А сорту Себастьян врожаю 2012 року в кількості 203,75 тон, а позивач ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань з придбання вирощеного відповідачем ячменю, є істотною та безумовною обставиною для розгляду справи за нововиявленими обставинами.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору, тобто наявність та участь тих самих сторін, що й у справі, яка розглядається.

Пунктом 6.3 договору №2046А від 06.04.2012 сторони встановили застосування штрафних санкцій до відповідача в разі односторонньої відмови від поставки товару протягом строку, обумовленого в п.3.8 договору №2046А від 06.04.2012.

В той же час, за умовами ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 1 ст.613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В ч. 3 ст. 220 ГК України встановлює, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.1 ст.221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що у справі № 911/1943/13 відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 6.3 договору №2046А від 06.04.2012, так-як всіма судовими інстанціями без виключення станом на 14.07.2014 р. у справі №911/3653/13 підтверджено обставину про те, що саме позивач ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань з придбання вирощеного відповідачем ячменю класу А сорту Себастьян врожаю 2012 року в кількості 203,75 тон.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами, з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що таке вирішення спору відповідає принципу захисту прав та законних інтересів добросовісної сторони в договірних відносинах, в тому числі в умовах існування договірних диспропорцій та зловживання правом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст. 112 - 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Споживчого товариства "Настуся" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 25.09.2014 у справі №911/1943/13 скасувати.

3. Рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 у справі №911/1943/13 скасувати.

4.Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30000, Хмельницька область, Славутський район, м. Славута, вул. Острозька, 138, код ЄДРПОУ 34863309) на користь Споживчого товариства «Настуся» (09153,Київська область, Білоцерківський район, с. Пилипча, вул. Жовтнева, 20, код ЄДРПОУ 30118108) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

7. Наказ господарського суду Київської області від 31.01.2014 р. у справі № №911/1943/13 про примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 02.10.2013 р. визнати таким, що не підлягає виконанню.

8. Наказ господарського суду Київської області від 31.01.2014 р. у справі № №911/1943/13 про примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2014 визнати таким, що не підлягає виконанню.

9. Матеріали справи №911/1943/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено: 18.11.2014 р.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

О.Ф. Синиця