Постанова № 41427678, 17.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа№ 910/13383/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від прокурора - Левицька Н.В. (посв. №002805 від 05.09.2012 р.)

від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - не з'явився

від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - Чеботарьова І.Г. (довіреність №14-124 від 13.05.2014 р.

від ПАТ «Київенерго» - Матвеєва В.П. (довіреність №91/2014/10/01-12 від 01.10.2014 р.)

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р.

у справі №910/13383/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Виконувача обов'язків прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення з відповідача на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» основного боргу у розмірі 113503385,24 грн., 21773969,72 грн. пені, 5666173,99 грн. 3% річних та 5876132,18 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 113503385,24 грн. основного боргу, 19596572,75 грн. пені, 5666173,99 грн. 3% річних, 5876132,18 грн. інфляційних втрат та 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права - ст.ст. 614, 625 ЦК України, ст.ст. 216, 218, 230 ГК України та норм процесуального права - 47, 34, 43, 81, 83 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні пені у розмірі 2177396,97 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення в частині зменшення суми пені на 10% винесене з порушенням матеріального права, а саме ст. 233 ГК України та процесуального права - ст.ст. 4, 4-2, 83 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині відмови в задоволенні суми пені. Проти апеляційної скарги ПАТ «Київенерго» заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ПАТ «НАК «Нафтогаз України», просив її задовольнити. Проти апеляційної скарги ПАТ «Київенерго» заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити. Проти апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 23.10.2014 р. та від 03.11.2014 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України без участі представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічного акціонерного товариства «Київенерго», перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

28.12.2012 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України», в якості продавця, та ПАТ «Київенерго», в якості покупця, був укладений договір №13/3408-БО-41 купівлі-продажу природного газу з подальшими змінами, внесеними додатковою угодою №1 до договору від 18.07.2013 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році, природний газ ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Пунктами 2.1., 2.1.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві для СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго» з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 342464,00 тис. куб. м., у тому числі для ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Згідно п.п. 3.1., 3.4. договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 «Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів».

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м газу становить 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

18 липня 2013 року сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, в якій вони погодили з 01.07.2013 р., що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

В пунктах 7.1., 7.2. договору сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Пунктом 9.3. договору позовна давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат встановлена тривалістю у п`ять років.

На виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставило протягом січня-жовтня 2013 року, а відповідач прийняв газ обсягом 108432,973 тис.куб.м. на загальну суму 653543228,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень-жовтень 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та прокурора, ПАТ «Київенерго» своє грошове зобов'язання за договором за спожитий в період січень-жовтень 2013 року природний газ належним чином не виконало. Заборгованість ПАТ «Київенерго» перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором станом на 16.06.2014 р. становить 113503385,24 грн.

За порушення грошового зобов'язання за договором ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нараховано пеню у розмірі 21773969,72 грн.

В судовому засіданні ПАТ «Київенерго» факт порушення умов договору щодо строків оплати газу не заперечувало. Доказів оплати відповідачем заборгованості за договором станом на момент винесення рішення по справі в розмірі 113503385, 24 грн. до матеріалів справи не надано.

Укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13/3408-БО-41 є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, а отже підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Станом на день розгляду даної справи в господарському суді заборгованість за основним зобов'язанням у ПАТ «Київенерго» перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором складає 113503385,24 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у ПАТ «Київенерго» перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором в сумі 113503385,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати за договором у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 113503385,24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нараховано 5666173,99 грн. 3% річних та 5876132,18 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк).

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

За змістом ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПАТ «Київенерго» проти нарахування та стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат заперечує, посилаючись на те, що порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювались відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою, а також на те, що своєчасність проведення розрахунків за договором, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затверджені НКРЕ.

ПАТ «Київенерго» зазначає, що не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ «Київенерго» у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України позбавляє ПАТ «НАК «Нафтогаз України» права застосовувати до ПАТ «Київенерго» будь-які санкції.

Щодо вищевказаних доводів, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Вищенаведене спростовуються тим, що у ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначений вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 ГК України.

Правовідносини між сторонами склалися на підставі спірного договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» взяв на себе зобов'язання поставити природній газ ПАТ «Київенерго», а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів ПАТ «Київенерго» для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення ПАТ «Київенерго» від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. При цьому, ПАТ «Київенерго» не доведено тієї обставини, що частину чи повністю всю суму заборгованості становить різниця ціни та тарифів на природний газ, яка повинна бути погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме ПАТ «Київенерго» зобов'язаний здійснювати оплату поставленого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.2 договору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011 р. у справі № 35/170, а також Постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. у справі № 910/341/13.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач не має змоги самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичні галузі, та враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення позивачем на 10 % та вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 19596572,75 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5666173,99 грн. 3 % річних за період з 14.02.2013 р. по 14.05.2014 р. та 5876132,18 грн. інфляційних втрат за лютий 2013 - квітень 2014 років.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором, а відтак є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування інфляції та 3% річних не ставиться в залежність ні від вини особи, яка порушила виконання грошового зобов'язання, ні від факту користування відповідачем коштами, а ставиться в залежність тільки від факту прострочки сплати грошової суми.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 року у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012 року.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Київенерго» 5666173,99 грн. 3 % річних за період з 14.02.2013 р. по 14.05.2014 р., а також 5876132,18 грн. інфляційних втрат за лютий 2013 - квітень 2014 років є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційні скарги не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржників на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. у справі №910/13383/14 залишити без змін.

Справу №910/13383/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун