Ухвала суду № 414274, 12.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2006 року                                                                     К-7275/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів:                 Берднік І.С.,

Васильченко Н.В.,

Кравченко О.О.,

Матолича С.В.

Харченко В.В.,

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції та касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року у справі за позовом Приватного унітарного підприємства „Дофін” до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень – рішень №0001861600/0/1407 від 01.09.2004р. та №0001861600/1/1640 від 23.09.2004р.,-

встановила

Приватне унітарне підприємство „Дофін” (далі по тексту – Позивач, ПУП „Дофін”) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Коростенська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень №0001861600/0/1407 від 01.09.2004р. та №0001861600/1/1640 від 23.09.2004р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року позов ПУП „Дофін” задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Коростенської ОДПІ №0001861600/1/1640 від 23 вересня 2004 року. В частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0001861600/0/1407 від 01.09.2004р. провадження у справі припинено.

Постановою  Житомирського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що у Коростенської ОДПІ відсутні правові підстави для донарахування ПУП „Дофін” сум податку на додану вартість, оскільки позивача звільнено від сплати податку на додану вартість у відповідності до ст.. 7 Закону України „Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Коростенська ОДПІ, не погоджуючись  з ухваленими у справі судовими рішеннями, подала касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року та постанову  Житомирського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року скасувати і прийняти нове рішення.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено особливих умов оподаткування для підприємств, які розташовані на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення, стверджує, що при винесенні рішення судом неправильно було застосовано норми матеріального права. А саме ст.. 7 Закону України „Про правовий режим території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Перший заступник прокурора Житомирської області, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, посилаючись на необхідність захисту економічних інтересів держави, подав касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року та постанову  Житомирського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПУП „Дофін” в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0001861600/1/1640 від 23.09.2004 р.

В касаційному поданні наведені доводи в обґрунтування твердження про те, що позивач безпідставно набув право на звільнення від сплати податкових платежів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, касаційного подання, матеріали справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

27.08.2004р. Коростенською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПУП „Дофін” за червень 2004р., за результатами якої було складено акт №53/15-2.

На підставі висновків вказаної перевірки Коростенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення – рішення №0001861600/0/1407 від 01.09.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість у розмірі 313284, 30 грн. (298366грн. – основний платіж, 14918, 30грн. – штрафні санкції).

Податкове повідомлення – рішення №0001861600/0/1407 від 01.09.2004р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача контролюючий орган залишив, згідно рішення від 23.09.2004р. №10/32862722/44, вищевказане податкове повідомлення – рішення без змін.

23.09.2004р. Коростенською ОДПІ, на підставі рішення від 23.09.2004р. №10/32862722/44 прийняте податкове повідомлення – рішення №0001861600/1/1640, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 313284, 30 грн. (298366грн. – основний платіж, 14918, 30грн. – штрафні санкції).

Як встановлено у справі, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов”язання за оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням став висновок контролюючого органу проте, що позивачем в розділі 3 „Розрахунки з бюджетом за звітний період” декларації за червень 2004 року не визначена сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками звітного періоду, чим порушено п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПУП „Дофін” розташоване в місті Коростені Житомирської області, яке, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 „Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення законів Української РСР „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та „про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Статтею 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що підприємства, об’єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

Отже, враховуючи положення ст.. 7 Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у відповідній редакції), судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про те, що позивача, на час виникнення спірних правовідносин, було звільнено від оподаткування, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для донарахування ПУП „Дофін” сум  податку на додану вартість.

Заперечення відповідача та Першого заступника прокурора Житомирської області, викладені в касаційних скарзі та поданні не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права через наступне.

В преамбулі Закону України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” вказано, що цей Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров’я людини та на екологічні системи.

Отже, обгрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що вказаний Закон не встановлює пільги, а визначає правовий режим рериторії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Окрім того, підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно – правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно – правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов”язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що місцевий та апеляційний суди повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

                                        УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції та касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області відхилити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 11 листопада 2004 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді: