Рішення № 41427363, 04.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р.Справа № 922/1450/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шатерніков М.І.

судді: Жигалкін І.П. , Суслова В.В.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс України", м. Ізюм до Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" в особі відособленого підрозділу - Відділення № 13 філії АТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління, м. Ізюм про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Гундар Г.М. (дов. № 13-11-9105 від 27.06.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі відособленого підрозділу - Відділення № 13 філії ВАТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління, в якому просить суд визнати недійсним договір іпотеки № 6/5/13/2008/840-І/022 від 29.01.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс України". Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач керується ст. 92, 203, 215 ЦК України та посилається на перевищення директором ТОВ "Ліс України" ОСОБА_3 цивільної дієздатності, встановленої та обмеженої статутом товариства, під час підписання спірного договору, а також зазначає, що спірний договір не відповідає внутрішній волі учасника правочину - ТОВ "Ліс України". Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.04.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1450/14, розгляд якої призначено на 29.04.2014 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2014 р. розгляд справи № 922/1450/14 було відкладено на 13.05.2014 р. о 12:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2014 р. розгляд справи № 922/1450/14 було відкладено на 28.05.2014 р. о 10:30 год.

У судовому засіданні 28 травня 2014 р. було оголошено перерву до 12:30 03 червня 2014 р., з метою надання сторонами доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2014 р. розгляд справи № 922/1450/14 було відкладено на 12.06.2014 р. о 12:00 год. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника відповідача та строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 29 червня 2014 року

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2014 р. розгляд справи № 922/1450/14 було відкладено на 24.06.2014 р. о 09:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2014 р. провадження у справі № 922/1450/14 було зупинено до вирішення Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від "21" листопада 2013 р. по справі № 922/4347/13 та набрання відповідним процесуальним документом законної сили.

18.09.2014 р. на адресу суду представником відповідача надано клопотання про поновлення провадження у справі (вх. 32564), в якому повідомляється, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року було задоволено апеляційну скаргу, скасовано рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2013 р. у справі № 922/4347/13 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2014 р. провадження у справі № 922/1450/14 було поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10:30 29.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року для розгляду справи № 922/1450/14 було призначено колегію суддів, оскільки дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізу діючого законодавства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2014 р. розгляд справи № 922/1450/14 було відкладено на 11:00 04.11.2014 р.

Представник позивача у судове засідання 04.11.2014 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

29.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі відособленого підрозділу - Відділення № 13 філії ВАТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс України" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 6/5/13/2008/980-1/022, яким забезпечувалось повне виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що випливають з договору кредитної лінії № 6/5/13/2008/840-КЛ/021, укладеного між банком та ОСОБА_4 29.01.2008 р.

Предметом іпотеки за спірним договором є нерухоме майно, що розташоване в АДРЕСА_1, загальною вартістю 1589100,00 грн., згідно звіту про незалежну оцінку вартості майна, проведеною суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1

Відповідно до п. 9.3 договору іпотеки цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Як встановлено судом, зазначений договір іпотеки був підписаний з боку позивача начальником відділення № 13 філії ВАТ КБ "Надра" Харківське регіональне управління Нижник Миколою Павловичем, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 20.09.2005 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 7013, а з іншого боку - директором ТОВ "Ліс України" ОСОБА_3, який діяв на підставі протоколу зборів учасників ТОВ "Ліс України" № 3 від 10 грудня 2007 року та статуту товариства, зареєстрованого виконкомом Ізюмської міської ради Харківської області 05 березня 2003 року № 04058806Ю001029.

Позивач вважає, що спірний договір іпотеки має бути визнаний недійсним, посилаючись на те, що при укладанні цього договору директор ТОВ "Ліс України" діяв без достатніх повноважень, оскільки спірний договір відноситься до тієї категорії договорів, що укладаються виключно за рішенням загальних зборів учасників товариства, так як він стосується передачі в заставу основного фонду підприємства, натомість рішення загальних зборів ТОВ "Ліс України" від 10.12.2007 року, оформлене протоколом № 3, на який є посилання у спірному договорі іпотеки, визнано недійсним рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року по справі № 922/4347/13.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність передбачених Законом підстав для визнання правочину недійсним, оскільки відповідно до ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з ч. 2 ст. 202 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Як встановлено у судовому засіданні, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов спірного договору. При цьому на виконання умов іпотечного договору позивач надав відповідачу в забезпечення нерухоме майно.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач своїми діями у подальшому схвалив укладений ним іпотечний договір, а тому визнання спірного договору недійсним є неможливим.

Відповідно до п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень.

Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності позивачем (ТОВ "Ліс України") у суді тієї обставини, що її контрагент (банк) знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (який не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Отже, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що банк був обізнаний про неповноважність директора ТОВ "Ліс України" ОСОБА_3 на підписання спірного договору, покладено на позивача у справі - ТОВ "Ліс України", а не на відповідача.

Судом встановлено, що при укладенні договору і між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Ліс Україна" нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 встановлювалися особи громадян, які підписали договір, їх дієздатність, правоздатність, а також дієздатність юридичних осіб - ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Ліс Україна", перевірявся факт належності предмету іпотеки ТОВ "Ліс України".

При цьому суд звертає увагу на те, що на договорі іпотеки стоїть печатка ТОВ "Ліс України" та в тексті якого є посилання на те, що повноваження директору ТОВ "Ліс України" ОСОБА_3, на укладення даного договору надані на підставі протоколу зборів учасників ТОВ "Ліс України" № 3 від 10 грудня 2007 року та статуту товариства, зареєстрованого виконкомом Ізюмської міської ради Харківської області 05 березня 2003 року № 04058806Ю001029.

З Протоколу № 3 зборів учасників ТОВ „Ліс України" від 10.12.2007 року вбачається, що на вищевказаних зборах вирішувалися два питання, зокрема питання щодо необхідності доручити підписати Договір застави виконавчому директору товариства ОСОБА_3. та прийнято одностайно рішення про підтримання винесених пропозицій та надана згода на використання нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1517,6 кв.м. та належить ТОВ „Ліс України", згідно свідоцтва про право власності №1121 від 03.03.2007 року, як застави для одержання позики ОСОБА_4.

Крім того, суд перевірив доводи позивача про відсутність повноважень особи для підписання спірного договору іпотеки та встановив, що вони не підтверджені матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Як на підставу відсутності у директора ТОВ „Ліс України" ОСОБА_3 повноважень на підписання спірного договору, позивач посилався на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2013 року по справі № 922/4347/13 , яким визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „Ліс України" від 10.12.2007 року, оформлене протоколом № 3.

Натомість, судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 року по справі № 922/4347/13 апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Надра" було задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 21 листопада 2013 року у справі № 922/4347/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ „Ліс України" про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ „Ліс України" від 10.12.2007 року, оформлене протоколом № 3, було відмовлено.

Таким чином, судом встановлено, що договір іпотеки був підписаний особою, якій були надані відповідні повноваження, на підтвердження чого банк надав відповідні докази.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обов'язковою умовою для визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушень прав та інтересів позивача, у зв'язку з його (правочину) вчиненням.

У судовому засіданні позивач не навів, а суд не встановив таких фактів порушень охоронюваних законом прав ТОВ „Ліс України" з боку ПАТ КБ "Надра".

Провівши аналіз змісту спірного договору та відповідності його положенням чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що умови договору не порушують прав та інтересів позивача.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи наведене вище, а також положення ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України, суд не знайшов необхідних і достатніх підстав для визнання спірного договору недійсним.

Суд вважає, що позивачем, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на відмову у позові судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 192, 202, 203, 205, 215, 254, 256, 257, 261, 267, 525, 533, 626, 628, 638, Цивільного кодексу України, статті 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 54, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя М.І. Шатерніков І.П. Жигалкін В.В. Суслова

/справа № 922/1450/14/