Рішення № 41427328, 17.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.2014 Справа № 920/209/14Господарський суд Сумської області у складі судді Моїсеєнко В.М., за участю секретаря судового засідання Сороки Л.М., розглянувши матеріали справи № 920/209/14

За позовом: Спільного агрохімічного підприємства "Родючисть" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар", м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Київ

про визнання договору недійсним

За участю представників:

від позивача: Мирославський С.В., Новікова Н.В.

від відповідача: Євсєєв В.В.

від третьої особи: не з'явився

Суть спору: Позивач в своїй позовній заяві від 06.02.2014р. просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008р., укладений між відповідачем та ТОВ «ЮВС».

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність , зазначає, що в 2011р. позивач вже звертався до господарського суду Сумської області з позовом визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008р. , господарським судом Сумської області була розглянута справа № 5021/1586/2011 між тими ж сторонами про той же предмет, рішенням господарського суду Сумської області від 06.09.2011р. , залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду, в задоволенні позову було відмовлено.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.02.2014р.по даній справі , залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. ( т.1.а.с. 191-196) позовні вимоги були задоволені, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.01.2008р., укладений відповідачем та ТОВ «ЮВС».

Постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2014 року рішення господарського суду Сумської області від 27 лютого 2014 року та Ппостанову Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2014 року по даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд , зазначено, що суди попередніх інстанцій, визнаючи спірний договір фіктивним, не врахували, що відсутність лише в однієї сторони з учасників правочину, наміру на створення юридичних наслідків не є доказом фіктивності договору, суди не встановили відсутність в обох сторін договору наміру створити цивільно-правові наслідки та не встановили відсутність в обох сторін договору спрямованої волі укласти угоду.

Відповідно до приписів ч.1 ст.111-12 ГПК України , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.09.2014р. розгляд справи був призначений на 10 год.30 хв. 18.09.2014р.

Відповідач подав відзиви від 12.09.2014р. та від 18.09.2014р. на позов з урахуванням висновків, викладених в Постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2014р. по даній справі, просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності, передбачені ст.. 267 Цивільного кодексу України та відмовити в задоволенні позову (т.2 а.с. 84-87, 95-98).

Відповідач подав заяву від 18.09.2014р. про відвід судді Жерьобкіної Є.А.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.09.2014р. ( т.2 а.с.101-102) заяву відповідача про відвід судді було задоволено, справа передана на розгляд через автоматичний розподіл судді Моїсеєнку В.М.

Ухвалою суду від 24.09.2014р. розгляд справи був призначений на 11 год.00 хв. 08.10.2014р. По клопотанню представника позивача в зв'язку з його неможливістю прийняти участь в розгляді справи ухвалою суду від 08.10.2014р. розгляд справи був відкладений на 10 год.00 хв. 22.10.2014р. По клопотанню представника позивача в зв'язку з його неможливістю прийняти участь в судовому засіданні та надання йому можливості підготувати документи в обґрунтування своєї позиції по справі ухвалою суду розгляд справи був відкладений на 12 год.00 хв. 03.11.2014р.

По клопотанню представника позивача від 03.11.2014р., у зв'язку із зміною керівництва позивача та неможливістю представника позивача прибути в судове засідання ухвалою суду від 03.11.2014р. розгляд справи був відкладений на 9 год.00 хв. 17.11.2014р.

Відповідач подав додаткові доводи від 03.11.2014р. по суті справи, в яких , посилаючись на вимоги ч.3 п.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, просить відмовити в задоволенні позову ( т.2 а.с. 140-141) .

Позивач будь-яких письмових пояснень з огляду на вимоги , викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2014р. не подав, вимоги суду, викладені в ухвалах по даній справі від 01.09.2014р., 24.09.2014р., 08.10.2014р., 22.10.2014р., 03.11.2014р. не виконав

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Позивач в своїй позовній заяві від 06.02.2014р. зазначає, що йому з матеріалів справи № 920/1543/13 у господарському суді Сумської області стало відомо про фіктивність договору відступлення права вимоги від 10.01.2008р., по якому первісний кредитор ТОВ «ЮВС» передав новому кредитору ТОВ «ЛеСтар» право вимоги від боржника ТОВ САП «Родючисть». Зокрема, з наданих по справі № 920/1543/13 органами статистики копій фінансових звітів ТОВ «ЛеСтар» вбачається, що ТОВ «ЛеСтар» ніколи не ставив на свій баланс фінансові та майнові права вимоги від ТОВ САП «Родючисть», тому вважає , що відповідач,підписуючи договір права вимоги від 10.01.2008р. з ТОВ «ЮВС», не мав наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором, оскільки фактично не прийняв та не поставив собі на баланс право вимоги.

Позивач зазначає, що позовна заява про визнання недійсним внаслідок фіктивності договору від 10.01.2008р. на підставі ст.ст. 232, 234 Цивільного кодексу України з наведених позивачем підстав раніше не розглядалася судами, оскільки ці підстави не були і не могли бути відомими позивачу внаслідок приховування їх відповідачем. Про обставини, які вказують на фіктивність договору від 10.01.2008р. позивач довідався в жовтні 2013р. і відповідно не міг раніше звернутися з цим позовом. Позивач вважає, що перебіг позовної давності, регламентований ст..261 Цивільного кодексу України , починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а так як він дізнався про порушення свого права в жовтні 2013р., то 3-х річних строк позовної давності , встановлений ст..257 Цивільного кодексу України , не сплив.

Позивач стверджує, що договір відступлення права вимоги від 10.01.2008р. порушує його законні права та інтереси, так як є фіктивними і укладений не з метою викупу кредиторської заборгованості, а з метою безпідставного заволодіння грошовими коштами позивача і підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 234, 203, 215 , 218 Цивільного кодексу України .

Позивач , посилаючись на приписи ч.2 ст.518 Цивільного кодексу України , зазначає, що якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення , які він мав проти первісного кредитора ,або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Твердження позивача, викладені в його позовній заяві, спростовуються наявними в справі доказами . Так, ТОВ «ЮВС» направило позивачу повідомлення від 10.01.2008р. про заміну кредитора, в якому повідомило позивача про укладення договору від 10.01.2008р. про відступлення права вимоги, зазначено, по яким саме видатковим накладним передано право вимоги на суму 414654 грн., зазначене повідомлення направлено на адресу позивача цінним листом з описом вкладення від10.01.2008р. ( т.1 а.с.120).

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011р. по справі № 5021/1138/2011з САП «Родючисть» на користь ТОВ «ЛеСтар» стягнуто 414654 грн. боргу у відповідності до вимог договору відступлення права вимоги від 10.01.2008р. Вказане рішення залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012р., в якій надана правова оцінка договору відступлення права вимоги від 10.01.2008р.

З наведеного вище слідує, що позивачу про укладення договору відступлення права вимоги було відомо ще в 2008р.

Позивачем заявлені вимоги про визнання договору фіктивним на підставі ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що фіктивним є правочин, яки й вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Фіктивний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивному правочині внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони , укладаючи його знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вчиняють такий правочин лише для виду.

В п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати , що саме по собі невиконання правочинну сторонами не означає , що укладено фіктивний правочин. Отже, особа, яка вимагає визнання договору недійсним у відповідності до ст.234 Цивільного кодексу України, повинна довести , що в учасників правочину в момент його вчинення не було наміру на створення юридичних наслідків. Відсутність наміру лише в однієї сторони не є доказом фіктивності договору. Тобто, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

Позивач не подав будь-яких доказів , що сторони договору відступлення права вимоги від 10.01.2008р. , заздалегідь знали, що даний правочин буде не виконаний, навпаки, на підставі зазначеного правочину для відповідача та для позивача настали правові наслідки - з позивача (по справі № 920/209/14) судовим рішенням від 03.07.2011р. по справі № 5021/1138/11, яке у встановленому законом порядку вступило в законну силу, на користь відповідача (по справі № 920/209/14) стягнуто 414654 грн. боргу.

Відповідач також в своїх заявах від 12.09.2014р. ( т.2 а.с. 84-87) та від 18.09.2014р. ( т.2 а.с. 95-98) просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності, передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України до позовних вимог по даній справі.

З даною позовною заявою позивач звернувся 06.02.2014р. , договір відступлення права вимоги укладений 10.01.2008р.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня ,коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу ,яка його порушила.

Таким чином, у даній справі має місце пропуск строку звернення до суду з вказаним вище позовом.

У розумінні положень статті 256 Цивільного кодексу України, право на задоволення позову або право на позов в матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову і, як наслідок, можливість примусового виконання вимоги позивача. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Частиною третьою статті 267 вказаного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, як це визначено ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Проте, за приписами частини п'ятої цієї статті позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

Оскільки відповідачем було заявлено клопотання про застосуванням судом позовної давності, а судом під час судового розгляду даної справи встановлено, що позивачем пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права, та не наведено суду обґрунтованих, поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008р. , при зазначених обставинах, господарський суд дійшов висновку, про застосування наслідків спливу строку позовної давності та про відмову в позові.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справаі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» у формі товариства з обмеженою відповідальністю , с.Склярівка, Сумський район, Сумська область -відмовити.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя В.М. Моїсеєнко