Рішення № 41427107, 10.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 р. Справа № 914/3446/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг", м.Львів

про стягнення 7 176,55 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача Свідрик Г.Р. - представник (довіреність №502-5079/2 від 17.12.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" про стягнення 7 176,55 грн. заборгованості, з яких 6 079,19 грн. основного боргу, 70,45 грн. 3% річних, 598,70 грн. інфляційних нарахувань та 428,21 грн. пені.

Ухвалою суду від 29.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.10.2014р.

Ухвалою суду від 22.10.2014р. розгляд справи відкладено на 10.11.2014р., у зв»язку з неявкою відповідача.

Представник позивача на виконання вимог ухвал суду від 29.09.2014р. та 22.10.2014р. надав суду письмове пояснення (вх.№48224/14 від 10.11.2014р.) щодо розрахунку позовних вимог, зазначивши періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив вимоги ухвал суду від 29.09.2014р. та 22.10.2014р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79040 0529553 1 від 03.10.2014р. - вручено 07.10.2014р. (вх.№46370/14).

Відповідно до витягу з веб - сторінки ДП "Інформаційно-ресурсний центр" наданого представником позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" станом на 21.10.2014р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4.

Станом на 10.11.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 22.10.2014р. (про відкладення розгляду спору) з адреси зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Факт надсилання відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду спору на 10.11.2014р. відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром канцелярії господарського суду Львівської області №1234 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції від 27.10.2014р. та узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеною у абзаці третьому п.п. 3.9.1 п.п. 3.9 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та видаткових накладних, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 10.11.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

31.01.2012р. між ПАТ „Львівобленерго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" (надалі - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №47-894 (надалі- договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Згідно п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності енергопостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; - із дотриманням граничних показів засобів обліку електричної енергії, визначених державними стандартами; - забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу електричну енергію проте, останній порушив свої зобов'язання, оплату за використану (куплену) електричну електроенергію у березні 2014р. не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6 079,19 грн. за період березень-липень 2014р.

Позивач керуючись умовами п.4.2.1. договору, у зв'язку із простроченням оплати за використану (куплену) електричну електроенергію нарахував відповідачу пеню за період з 13.03.2014р. по 31.07.2014р., яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 428,21 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та втрати від інфляції, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 70,45 грн. 3% річних та 598,70 грн. інфляційні нарахування.

Отже, загальна сума заборгованості яку просить стягнути позивач становить 7 176,55 грн. з яких 6 079,19 грн. основного боргу, 70,45 грн. 3% річних, 598,70 грн. інфляційних нарахувань та 428,21 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. із змінами та доповненнями постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Між сторонами 31.01.2012р. укладено договір №47-894 про постачання електричної енергії.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Факт постачання позивачем електроенергії відповідачу за березень 2014р. на суму 6 079,19 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 додатку №2 до договору №47894 від 31.01.2012р., розрахунковим періодом вважається період з 5 числа попереднього місяця до 4 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Відповідачу було виставлено рахунок за березень 2014р., у якому вказано строк його оплати до 12.03.2014р. Вказаний рахунок був отриманий представником відповідача Наконечним І.Л. нарочно.

Проте відповідач порушив умови договору, оплату за використану (куплену) електричну електроенергію у березні 2014року не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6 079,19 грн. за період березень-липень 2014р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання електричної енергії в сумі 6 079,19 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку підставності їх до задоволення.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 598,70 грн. інфляційних нарахувань та 70,45 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 428,21 грн. пені згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №16297 (#73624454) від 17.09.2014р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.11, 525, 526, 549, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст.193, 230-232, 275 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4; код ЄДРПОУ 36416850) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 6 079,19 грн. основного боргу, 70,45 грн. 3% річних, 598,70 грн. інфляційних нарахувань, 428,21 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення складено 17.11.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.