Рішення № 41426948, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19573/14 12.11.14

За позовомПриватного підприємства "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна"до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" простягнення 136190,00 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Танасійчук Т.Б. - представниквід відповідача-1 не з'явлисьвід відповідача-2ОСОБА_3 - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" основної заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 200,00 грн, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" основної заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 39034,00 грн, пені у розмірі 3669,13 грн, 3% річних у сумі 565,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 4752,11 грн, а також штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу у розмірі 86269,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/19573/14, розгляд справи призначено на 16.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 розгляд справи відкладено на 30.10.2014.

В судовому засіданні 30.10.2014 оголошено перерву до 12.11.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем-2 всупереч умов договору №VLU-28/02-14 доручення на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 28.02.2014 не в повному обсязі було здійснено оплату за надані ним транспортно-експедиційні послуги, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача-2 основний борг у розмірі 39034,00 грн, а також нараховані на нього пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, оскільки за договором поруки №2802/14-П/LGU11-05514 від 28.02.2014 відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідача-2, як боржника за договором доручення на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, у сумі, що дорівнює 200,00 грн, та не виконав своїх зобов'язань за Договором поруки від 28.02.2014, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 200,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача-2 штраф за понаднормативний простій автомобіля на території України за період з 23.03.2014 по 04.04.2014.

Відповідач-2 проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не доведено факту понаднормативного простою транспортного засобу, а також не надано доказів на підтвердження сплати ним коштів за понаднормативний простій транспортного засобу. Відповідач-2 вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки розраховуючи вартість транспортно-експедиційних послуг курс гривні до євро необхідно було застосовувати за офіційним курсом НБУ станом на дату прибуття вантажу на термінал, а не станом на дату його вивантаження, як здійснено позивачем. Оскільки решта коштів, яка підлягала сплаті на користь позивача, була зарахована відповідачем-2 в рахунок завданих збитків за усунення пошкоджень вантажу, відповідач-2 вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Відповідач-1 повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача-1 за адресою: 02068, АДРЕСА_1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач-1 був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.11.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

28.02.2014 між Приватним підприємством "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (замовник, відповідач-2) підписано договір №VLU-28/02-14 доручення на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені за винагороду і за рахунок замовника укладати з третіми особами (перевізниками) угоди по транспортно-експедиційному обслуговуванню при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні і по території України, після попередньо підписаної експедитором і замовником заявки, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів замовника.

Згідно з п. 2.3 Договору до даного Договору додається заявка на транспортно-експедиційне обслуговування, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору вартість фрахта і транспортно-експедиторських послуг зазначається в заявці замовника на перевезення або у відповідних додатках до даного Договору.

Розмір та строки оплати за перевезення вантажу визначаються за згодою сторін при поданні заявки на перевезення (п. 6.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2014 позивачем та відповідачем-2 підписано заявку-підтвердження на транспортно-експедиційне обслуговування доставки вантажу № LGU11-05514 (далі - заявка). Предметом вказаної заявки було надання відповідних послуг стосовно перевезення за маршрутом Omagh (Великобританія) - м. Іллічівськ (Україна). У заявці сторонами погоджено суму фрахту та експедиційних послуг, що належить до сплати - 16000,00 євро, яка сплачується наступним чином: у гривні по міжбанківському курсу, 25% = 4000 євро - передплата на день виставлення рахунку, залишок 75% = 12000 євро по прибуттю на термінал до вивантаження згідно факсимільної копії виставленого рахунку з подальшим досиланням оригіналів документів, що підтверджують вивантаження машини.

Позивачем був виставлений відповідачу-2 рахунок на оплату № 140 від 07.03.2014 на суму 50760,00 грн, як передплата за транспортно-експедиційних послуг.

Вказаний рахунок оплачений відповідачем-2 07.03.2014 у повному обсязі, що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки.

На виконання умов Договору та заявки позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги за маршрутом Omagh (Великобританія) - м. Іллічівськ (Україна), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 1099275 (СMR), в якій містяться відбитки штампів відправника, перевізника та одержувача.

Позивачем виставлено відповідачу-2 рахунок на оплату № 140/1 від 02.04.2014 на суму 188880,00 грн, як залишок 75% вартості послуг.

Вказаний рахунок оплачений відповідачем-2 частково - 03.04.2014 у сумі 106700,00 грн та 08.05.2014 у сумі 42946,00 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок.

Як зазначає позивач у позові, відповідачем-2 не в повному обсязі було оплачено вартість наданих транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 39234,00 грн, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

У відповідності до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-2 доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем-2 суду не надано.

Посилання відповідача-2 на те, що для визначення суми залишку вартості транспортно-експедиційних послуг (75%), що підлягає оплаті, еквівалент гривні до євро необхідно визначати за офіційним курсом НБУ станом на дату прибуття вантажу судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договору заявка є невід'ємною частиною Договору, в якій сторонами погоджено розмір та строки оплати за перевезення вантажу (п.п. 2.3, 6.4 Договору).

Сторонами у заявці погоджено, що залишок вартості транспортно-експедиційних послуг у розмірі 12000 євро сплачується відповідачем-2 у гривнях по міжбанківському курсу за безготівковим рахунком по прибуттю на термінал до вивантаження згідно факсимільної копії виставленого рахунку.

Таким чином, у заявці сторонами погоджено, що перерахунок валюти здійснюється по міжбанківському курсу, а не по курсу НБУ. А оскільки згідно з умовами заявки відповідач-2 зобов'язаний провести оплату залишку вартості наданих послуг по безготівковому рахунку після прибуття вантажу на термінал до вивантаження, суд вважає, що позивачем при виставленні рахунку на оплату № 140/1 від 02.04.2014 правомірно враховано міжбанківський курс євро після прибуття вантажу на термінал до вивантаження станом на дату виставлення рахунку.

Посилання відповідача-2 на те, що решта коштів, яка підлягала до сплати на користь позивача, була зарахована відповідачем-2 в рахунок завданих збитків щодо усунення пошкоджень вантажу згідно претензії позивача № 24/06-2 від 24.06.2014 судом не приймається зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Таким чином, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно, щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні, та відповідна заява однієї зі сторін. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог. Однорідність вимоги визначається однорідністю підстав виникнення зобов'язань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Посилання позивача у претензії вих. № 24/06-2 від 24.06.2014 на існування у нього зобов'язання щодо сплати відповідачу-2 розміру витрат, необхідних для усунення пошкоджень, виявлених представником заводу-виробника та визначених згідно відповідного документу заводу-виробника, якщо не доведе, що шкода була завдана діями відповідача-2, за своїм змістом та природою не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Інших документів, які б підтверджували здійснення між позивачем та відповідачем-2 зарахування зустрічних однорідних вимог, матеріали справи не містять.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується існування у відповдача-2 заборгованості перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги у розмірі 39234,00 грн.

28.02.2014 в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" за Договором №VLU-28/02-14 від 28.02.2014, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель) та Приватним підприємством "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (кредитор) підписано Договір поруки № 2802/14-П/LGU11-05514 (далі - Договір поруки), за яким поручитель частково поручився перед кредитором за виконання обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс", як боржника за Договором №VLU-28/02-14 від 28.02.2014.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до положень Договору поруки у разі невиконання боржником обов'язків щодо оплати вартості транспортно-експедиційних послуг за Договором №VLU-28/02-14 від 28.02.2014 та заявкою до нього, поручитель і боржник солідарно відповідають перед кредитором. При цьому поручитель несе солідарну відповідальність за виконання боржником зобов'язань за договором в межах суми, що становить 200,00 грн.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У відповідності з п. 2 Договору поруки позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою №21/07-14-1 від 21.07.2014, яка отримана відповідачем-1 нарочно 22.07.2014, в якій вимагав протягом 5-ти робочих днів з дня отримання цієї вимоги виконати за відповідача-2 зобов'язання по сплаті заборгованості за Договором №VLU-28/02-14 від 28.02.2014.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказана вимога залишена відповідачем-1 без виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів основної заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 200,00 грн, та стягнення з відповідача-2 основної заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 39034,00 грн підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача-2 пеню у розмірі 3669,13 грн, 3% річних у сумі 565,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 4752,11 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за затримку в оплаті замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, встановлений індекс інфляції, а також 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача-2 на неможливість стягнення інфляційних втрат пов'язаних із знеціненням іноземної валюти, судом відхиляється, оскільки умовами Договору (п. 6.4) та заявки передбачено, що розрахунки здійснюються в національній валюті України.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, суд визнає його невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3646,76 грн, а вимоги про стягнення 3% річних - у розмірі 561,49 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4752,11 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача-2 штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу у розмірі 86269,74 грн за період з 23.03.2014 по 04.04.2014, оскільки транспортний засіб з вантажем прибув 20.03.2014, а був розвантажений лише 04.04.2014.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.5 Договору за понаднормативний простій автомобіля, більше, ніж на 48 годин під завантаженням/митним оформленням, розвантаженням/митним оформленням замовник сплачує експедитору штраф у розмірі 100 доларів за кожну почату добу простою на території країн СНД та України і більше ніж на 24 години, в розмірі 120 євро за кожну почату добу простою на території інших країн, якщо інше не передбачено заявкою. Понаднормативний простій автомобіля підтверджується актом простою, який оформлюється експедитором при завантаженні/вивантаженні (в залежності від того, де виник простій).

У заявці сторонами погоджено, що у Європі 24 години і в Україні 48 годин вільні від простою Далі - штраф 300 євро/трал за кожну почату добу простою. Сума простою збільшується на 50% з четвертого дня простою.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано відповідного акту простою автомобіля, який згідно з п. 7.5 Договору є підтвердженням понаднормативного простою автомобіля.

Крім того, обов'язок сплатити штраф є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Обов'язковою умовою покладання відповідальності у вигляді штрафу на винну сторону є наявність вини особи.

Згідно з положеннями п. 5.3 Договору у випадку невідповідності стану вантажу, зазначеному в товарно-транспортних, замовник зобов'язаний зупинити вивантаження вантажу.

Оскільки саме позивач, як експедитор, зобов'язаний забезпечити цілісність та неушкодженість вантажу, а рішення про зупинення розвантаження автомобіля було прийнято у зв'язку з виявленням під час доставки вантажу пошкодження обшивки стріли у вигляді прим'ятості з лівого боку, та необхідністю виклику представників заводу-виробника для проведення перевірки вантажу на наявність пошкоджень, суд вважає, що вина відповідача-2 у затримці автомобіля до 04.04.2014 відсутня.

У зв'язку з непідтвердженістю факту понаднормативного простою автомобіля відповідним актом простою та недоведеністю вини відповідача-2 у затримці автомобіля, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 штрафу у розмірі 86269,74 грн задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявленої позивачем до відшкодування вартості правових послуг у розмірі 1700,00 грн суд відзначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Договір № 107 про надання юридичних послуг від 18.07.2014, який наданий позивачем, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Фактотум".

Довіреність від 18.09.2014 на представництво інтересів позивача видана на ім'я гр. Танасійчук Т.Б.

Доказів на підтвердження того, що Танасійчук Т.Б. є адвокатом, позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, у господарського суду відсутні правові підстави для стягнення вартості правових послуг у розмірі 1700,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, ідентифікаційний код 21001601) на користь Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, ідентифікаційний код 37640385) заборгованість у розмірі 200 (двісті) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (65078, м.Одеса, вул. Космонавтів, 32, ідентифікаційний код 21001601) на користь Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, ідентифікаційний код 37640385) заборгованість у розмірі 39034 (тридцять дев'ять тисяч тридцять чотири) грн 00 коп., пеню у розмірі 3646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн 76 коп., 3% річних у розмірі 561 (п'ятсот шістдесят одна) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 4752 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн 11 коп. та судовий збір у розмірі 961 (дев'ятсот шістдесят одна) грн 97 коп.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Ві.Ей.Ті.Лоджистікс Україна" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, ідентифікаційний код 37640385) судовий збір у розмірі 1 (одна) грн 98 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.11.2014

Суддя Ю.М. Смирнова