Рішення № 41426941, 10.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2272/14 10.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія"

про стягнення 188 577,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Мацегорін А.О. - представник за довіреністю № 50/10 від 19.09.2014 р. від відповідача:Потоцький С.П. - представник за довіреністю № 74 від 11.03.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулась Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (далі - ТОВ "Брок-енергія") про стягнення з відповідача пені та 3% річних в сумі 188 577, 65 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 06/10-2602-ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20 грудня 2010 р. в частині своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого відповідачу було нараховано пеню та матеріальні втрати у вигляді 3% річних на суму 188 577, 65 грн.

У позові ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з ТОВ "Брок-енергія" пеню в сумі 138 379,42 грн. та 3% річних в сумі 50 198,23 грн., а всього - 188 577, 65 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р., позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 17 607,57 грн. - три проценти річних та 18 767,99 грн. - пені, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 р. вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.09.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково, зазначив, що прострочення виконання зобов'язання відбулось не з вини відповідача, крім того, заявив клопотання про зменшення розміру пені.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2010 року між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (покупець, відповідач) був укладений договір № 06/10-2602-ТЕ-29 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсягах, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Постачальник передає покупцеві з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15 094 тис. куб. м. (п. 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додатну вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., ПДВ - 20 %.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн. крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 16 467 554,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 19 761 064,80 грн.

Згідно з умовами п. 4.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування здійснюється в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованого місячного обсягу до 20-го та 30 (31)-го числа поточного місяця, остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі невиконання покупцем умов п. 4.1 цього договору він повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 1 січня 2011 р. до 31 грудня 2011 р., в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу протягом січня-вересня 2011 року природного газу в обсязі 10 030 616 куб.м. на загальну суму 13 132 082,50 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011р., від 31.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 30.09. 2011 р.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині сплати за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу виконав хоч і в повному обсязі, проте із порушенням строків оплати.

У судовому засіданні під час нового розгляду справи відповідач вказував, що заборгованість за договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості.

Перевіряючи доводи сторін та вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Як вже встановлено у судовому засіданні, між сторонами укладено договір про закупівлю природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Природний газ постачається відповідачу виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору (п. 1.1 договору).

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (ст. 2 Закону).

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності (що мало місце в даному випадку), орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно листів Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 12.05.2011 року, Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.01.2011 року та від 15.07.2011 року, відшкодування з державного бюджету різниці в тарифах у 2011 році не проводилося.

У подальшому, на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Пунктом 1 постанови КМУ № 517 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідно до постанови КМУ № 517 між учасниками розрахунків, до яких належать ТОВ "Брок-Енергія" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а також Територіальним органом Казначейства у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, 24.07.2012 р. був укладений договір про організацію взаєморозрахунків № 29/517-ГУ.

За вказаним договором сторони обумовили порядок проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", а також Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ № 517 від 11 червня 2012 р.

Відповідно до умов указаного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ 2011 року за спірним договором у розмірі 150 000 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету Сумської області для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків № 29/517-ГУ ТОВ "Брок-Енергія" перерахувало бюджетні кошти на рахунок НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ за договором закупівлі природного газу за державні кошти № 06/10-2602-ТЕ-29 від 20.12.2010 р. у період з січня 2011 року по вересень 2011 року загальною сумою 150 000, 00 грн. з призначенням платежу - на погашення заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію, що підтверджується платіжним дорученням № 66 від 14.08.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання боржник повинен передати кредиторові грошову суму або інше майно, що є неустойкою (штрафом, пенею).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони у справі уклали договір про організацію взаєморозрахунків № 29/517-ГУ, суд вважає, що у такий спосіб сторони змінили умови договору про порядок і строк проведення розрахунків за природний газ.

Отже, новації господарського зобов'язання, на яку вказував відповідач, не відбулося, оскільки первісне зобов'язання не припинилося, натомість сторони досягли згоди про внесення змін до основного договору № 06/10-2602-ТЕ-29 від 20.12.2010 р. в частині порядку розрахунків (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 09.09.2014 р. у справі № 3-102гс14/16/16) .

Також суд враховує ту обставину, що у пп. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості по договору закупівлі природного газу.

З огляду на викладене підстав для стягнення пені, передбаченої п. 7.3.1 договору про закупівлю природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання у вигляді нарахування матеріальних втрат за ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині зміненого зобов'язання (про сплату вартості газу на 150 000, 00 грн.) у позивача немає.

Разом з тим, судом встановлено, що з боку відповідача у березні 2011 року мало місце прострочення оплати у сумі 1 000 139, 38 грн., у квітні 2011 року - 990 491, 32 грн., у травні 2011 року - 263 383, 20 грн., у червні 2011 року - 121 570, 80 грн., у липні 2011 року - 597 253, 54 грн., у серпні 2011 року - 606 816, 09 грн., у вересні 2011 року - 1 478 836, 26 грн. Вказана сума заборгованості не була охоплена предметом договору про організацію взаєморозрахунків, а тому за порушення зобов'язання відповідач має сплатити позивачу належну на підставі п. 7.3.1 договору пеню у сумі 93 839,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат із врахуванням визначеного судом розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17607,57 грн. - трьох процентів річних від простроченої суми.

Щодо клопотання ТОВ "Брок-енергія" про зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України суд вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити, оскільки у судовому засіданні факт порушення строків оплати за природний газ з боку відповідача встановлений, а його доводи про те, що позивач протягом тривалого часу безоплатно користувався грошовими коштами відповідача не спростовують висновків суду про наявність порушення зобов'язання та підстав для нарахування штрафних санкцій.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи встановлені обставини у справі, суд задовольняє позов частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 32 - 35, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" про стягнення 188 577,65 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, кв. 40, код 19360787) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) пеню в сумі 93 839 (дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 94 коп., три проценти річних в сумі 17 607 (сімнадцять тисяч шістсот сім) грн. 57 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-енергія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, кв. 40, код 19360787) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827), витрати по оплаті судового збору в сумі 2 229 (дві тисячі двісті двадцять дев'ять) грн. 21 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 10 листопада 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 17 листопада 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна