Рішення № 41426687, 10.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15474/14 10.11.14

За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Мотрончук Д.П. по довіреності № 110/005-2100 від 30.12.2013р.

Від відповідача: не з'явились

Від третьої особи: Матвіяк Л.В. по довіреності № 056/95-51 від 10.01.2014р.

Обставини справи :

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" перерахувати з поточного рахунку № 260003021438 ПАТ "Старокиївський банк" грошові кошти в розмірі 23 446 661,80 грн. (двадцять три мільйони чотириста сорок шість тисяч шістсот шістдесят одну гривню вісімдесят копійок) на розрахунковий рахунок № 31511905700001, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО банку 820019, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37993783.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах № 1438 від 03.10.2000р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/15474/14р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2014р. за участю представників сторін та третьої особи.

В судовому засіданні 20.08.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.09.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 22.09.2014 р. справу № 910/15474/14, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/15474/14 до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. справу № 910/15474/14, передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з її виходом з відпустки.

15.10.2014р. представником позивача в судовому засіданні було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" просить суд:

1. Визнати за Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (код за ЄДРПОУ 31025659, 02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-6) право вимоги з Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код за ЄДРПОУ 19024948, 01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8) грошових коштів в розмірі 23 448 061 (двадцять три мільйони чотириста сорок вісім тисяч шістдесят одна) гривня 00 коп.

2. Стягнути вказані кошти з Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(розрахунковий рахунок №26004300610003, відкритий у Головному управлінні по місту Києву та Київській області «АТ «Ощадбанк», МФО банку 322669).

Вказана заява мотивована наступним, після подання позовної заяви змінились обставини, а саме: згідно рішення Правління Національного банку України від 11.09.2014 року № 563 було відкликано банківську ліцензію ПАТ «Старокиївський банк» та розпочато процедуру ліквідації (під керівництвом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Своєю ухвалою від 22.09.14 року суд встановив, що на даний час ПАТ «Старокиївський банк» не може вважатись належним відповідачем у цій справі, адже всі повноваження по фактичному управлінню цією банківською установою, у тому числі щодо розрахунків із вкладниками, покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, у зв'язку із змінами обставин виникла необхідність заміни відповідача у справі №910/15474/14 (ПАТ «Старокиївський банк») на належного відповідача (ПАТ «Старокиївський банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Суд розглянувши заявлене клопотання та заслухавши представника позивача, відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що дана заява направлена на одночасну зміну предмета та підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

В судовому засіданні 15.10.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 10.11.2014р.

10.11.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що повноважний представник Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" не може з'явитись в судове засідання у зв'язку з хворобою.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення даного клопотання заперечували.

Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представників позивача та третьої особи вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

З огляду на вищевикладене відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того чинним законодавством особа не обмежена у праві мати декількох представників в судах.

В даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Представники Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в даному судовому засіданні не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

В процесі провадження від представника відповідача надішли письмові заперечення на позов відповідно до яких Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" заперечує проти задоволення позову в повному обсязі з огляду на те, що заявлений позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1. Договору, для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій Банк відкрив Клієнту (Позивачу) рахунок в та здійснював обслуговування в порядку та на умовах, визначених законодавством України.

Дотримуючись умов п. 2.1.2. Договору, Банк своєчасно та правильно проводив розрахункові операції за дорученням Позивача у відповідності з діючими нормативними актами про безготівкові розрахунки. Вчасно та без порушень видавав Позивачу готівкові кошти з поточного рахунку на цілі, передбачені законодавством.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 червня 2014 року прийнято рішення № 50 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" Гіантіну Л.О..

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено строком на гри місяця з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року.

Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

- задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

- примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

- нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На даний час Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється активний пошук та залучення інвесторів для ПАТ "Старокиївський банк".

У випадку прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виплату відшкодування коштів вкладникам та іншим кредиторам банку - фізичним особам неплатоспроможного банку здійснюватиме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття такого рішення незалежно від закінчення терміну дії договору за вкладом, а також при письмовому зверненні до Фонду про вимогу на повернення коштів у термін не пізніше 30 днів. Про час та порядок виплат буде повідомлено на сайтах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ "Старокиївський банк" в мережі Інтернет.

Вимоги кредиторів банку будуть задовольнятися в порядку та черговості згідно з ст. 52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином Позивач звернувся до Банку з вимогою платіжного доручення № 1 від 16.07.2014 року про перерахування коштів після введення тимчасової адміністрації в Банку. На даний час Відповідач не може виконати вимог Позивача в зв'язку з введенням Тимчасової адміністрації в ПАТ "Старокиївський банк", строком натри місяця з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 10.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло- Сервіс» (надалі - клієнт) та Акціонерний банк «Старокиївський банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» (надалі - банк) уклали договір «Про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах» № 1438 від 03 жовтня 2000 року (надалі - Договір).

За умовами договору, для збереження грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунково-касових операцій Банк відкриває Клієнту рахунки в національній та іноземній валютах і здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2., банк зобов'язався, забезпечувати збереженість увірених йому грошових коштів клієнта, своєчасно і правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта в залежності з діючими нормативними актами про безготівкові розрахунки.

Строк дії договору сторони визначили в п. 6.1. , відповідно до якого даний договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

На підставі зазначеного Договору, Банк, зобов'язався надавати Клієнту, послуги щодо відкриття та ведення поточного рахунку, розрахунково-касове обслуговування його операцій.

Згідно з п. 4.1 даного договору клієнт взяв на себе зобов'язання Своєчасно здійснювати оплату послуг Банку згідно з Тарифами, які вказані в додатку, який є невід'ємною частиною даного договору.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що у відповідності з виписки банку відповідача за особовим рахунком № 260003021438 від 21.07.2014р., залишок на рахунку станом на 21.07.2014р.становить 23 448 061,80 грн.

Позивач, керуючись своїм правом щодо розпорядження своїми грошовими коштами, згідно п. 3.1.2. Договору, надав доручення Відповідачу про перерахування коштів в розмірі 23 446 661,80 грн. на розрахунковий рахунок своїх контрагентів, що підтверджується листами від 03.03.2014 р. за № 110/010-311, від 10.06.2014 р. за № 110/010-781, від 25.06.2014 р. за № 110/010- 892.

Відповідач, листом від 23.04.2014 р. № 1015/01-02 повідомив підприємство, що він вживає всіх необхідних заходів щодо належного та оперативного виконання своїх зобов'язань перед клієнтами банку і в першу чергу перед КП «Житло-сервіс» та просив розглянути можливість перерахування грошових коштів декількома платежами, згідно попередньо погодженого графіку, який відповідач може надати на розгляд не пізніше 01.05.2014 р.

Проте, відповідач не виконав своєї обіцянки - не надав зазначеного графіку перерахунку коштів та не здійснив свого обов'язку, передбаченого договором - не перерахував грошових коштів на вказаний розрахунковий рахунок контрагента позивача.

Позивач надав Відповідачу платіжне доручення № 1 від 16.07.2014 р. про перерахування коштів та супровідний лист від 16.07.2014 р. за № 110/010-1009 з які було отримано Відповідачем 16.07.2014 року за вх. № 841/05-01.

Відповідач повинен був перерахувати кошти 16.07.2014р., однак відповідачем таке перерахування не було здійснено.

КП «Житло-сервіс» надало Відповідачу претензію від 22.07.2014 року № 110/005-1099 щодо невиконання умов договору та платіжного доручення № 1 від 16.07.2014 року. Проте, Відповідач залишив без розгляду отриману претензію.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з предмету договору судом встановлено, що між сторонами склалися відносини на підставі договору банківського рахунку, які регулюються положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

В основу своїх заперечень відповідач посилається на ч. 5 ст. 36

Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України № 492 від 12.11.2013 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (далі Інструкція), поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяви клієнта.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції затвердженою постановою Національного банку від 12.11.2003 року №492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви.

Пунктом 20.6. вказаної Інструкції передбачено, що Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].

Положеннями ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як вбачається зі ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З огляду на вищенаведене, у відповідача перед позивачем існувало зобов'язання щодо перерахування грошових коштів, передбачене Договором, у виконанні якого позивачу було безпідставно відмовлено.

Зокрема, з наявних матеріалів справи та усних пояснень сторін вбачається, що всупереч норм чинного законодавства України та умов договору банк не забезпечив право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на його поточних рахунках, відкритих в банку на підставі договору банківського рахунку від 03.10.2000 року, посилаючись на запровадження тимчасової адміністрації, яка дозволяє банку не задовольняти вимоги вкладників та інших кредиторів банку під час її дії.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак, статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Таким чином, позивач є клієнтом банку, а не кредитором банку в розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", позивач не вимагає від банку виконання його майнових зобов'язань (тобто, стягнення з нього коштів за договором депозиту, поставки), вимоги зводяться до зобов'язання вчинити дії. Обов'язок банку вчинити дії по закриттю розрахункового рахунка позивача та перерахування залишку коштів на інший рахунок не є майновим зобов'язанням, а є зобов'язанням виконати дії розрахунково-касового обслуговування клієнта. Кошти на рахунку позивача відповідно до договору банківського рахунку від 03.10.2000 року не надавались банку для цільового використання з метою їх подальшого повернення у визначений строк.

У зв`язку з викладеним, застосування ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин, що склались між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» є помилковим, а дії банку щодо не перерахування залишку коштів на рахунку позивача є такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тому, виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, а також умов договору, які порушені з боку банку, керуючись нормами чинного законодавства України, належним способом захисту в даному випадку є спосіб, встановлений п. 5 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України: примусове виконання обов'язку в натурі (зобов'язання здійснити переказ грошових коштів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати поточного рахунку позивача грошові кошти в сумі 23 446 661,80 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Старокиївський банк» перерахувати з поточного рахунку № 260003021438 Приватного акціонерного товариства «Старокиївський банк» грошові кошти в розмірі 23 446 661 (двадцять три мільйони чотириста сорок шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн.. 80 коп. на розрахунковий рахунок № 31511905700001, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО банку 820019, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37993783.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02180, м. Київ, Дніпровська набережна, 25-б, код ЄДРПОУ 31025659)судовий збір в розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.11.2014 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко