Рішення № 41426663, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16546/14 22.10.14

За позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро"доАграрного фондутретя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;від відповідача: від третьої особи:Авраменко В.Д. - головний спеціаліст; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Альянс-Агро" (надалі - ПСГП "Альянс-Агро") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 №716 від 17.04.2014 р. таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", оскільки заборгованість за контрактом не є безспірною, так як виникла внаслідок настання обставин непереборної сили (погіршення погодних умов на території розташування сільськогосподарських земель позивача), а також оскільки в порушення ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідач не повідомив позивача про звернення стягнення на предмет застави, що є передумовою для звернення стягнення за предмет застави у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.09.2014 р.

23.09.2014 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2014 р. через загальний відділ суду було подано документи для долучення їх до матеріалів справи. Крім того, представником позивача було подано письмове обґрунтування позовних вимог, клопотання про зупинення виконавчого провадження та клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2014 р. третьою особою через загальний відділ суду було подано заяву згідно змісту якої вказала на неможливість виконання вимог ухвали суду від 11.08.2014 р. у зв'язку із неотриманням від позивача позовної заяви. Крім того, третьою особою було подано клопотання про розгляд справи за її відсутності.

24.09.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. у зв'язку із клопотаннями представників позивача та відповідача, неявкою представників сторін та невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 11.08.2014 р., розгляд справи було відкладено до 08.10.2014 р.

07.10.2014 р. представником третьої особи на виконання вимог ухвал суду від 11.08.2014 р. та 24.09.2014 р. через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

08.10.2014 р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2014 р. через загальний відділ суду було подано документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 08.10.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2014 р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 08.10.2014 р. не з'явився, при цьому подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у зв'язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 22.10.2014 р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 22.10.2014 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, при цьому подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження позивача за адресою: 72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, на яку було надіслано ухвалу суду від 08.10.2014 р., підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши в судовому засіданні 22.10.2014 р. клопотання позивача про зупинення виконавчого провадження, суд дійшов до висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість, оскільки відповідачем у заявленому клопотанні не визначено, якими саме нормами чинного законодавства України та з яких підстав регламентується право господарського суду зупиняти виконавчі провадження.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012 р. між Аграрним фондом (покупець) та ПСГП "Альянс-Агро" (продавець) було укладено Форвардний біржовий контракт №1037Ф (надалі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець передає покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768:2010 (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Термін поставки визначений сторонами до 01 жовтня 2013 року (п. 1.3 Контракту).

Згідно п. 1.5 Контракту ціна контракту становить 3 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ 600 000,00 грн. з подальшим корегуванням шляхом укладання додаткових угод.

При цьому, п.п. 1.6, 1.8 Контракту сторони визначили, що вартість користування коштами (авансовим платежем) за контрактом становить 244800,00 грн., а сам авансовий платіж - 1 800 000,00 грн.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 Контракту брокер - продавець поставляє брокеру - покупцю товар на базисі поставки EXW Філія "Троянівський елеватор" ПАТ "Розівський елеватор", 71151, вул. Шкільна, буд. 1, с. Трояни, Бердянський р-н., Запорізька обл. в термін до "01" жовтня 2013 року. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта передавання-приймання товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту.

Згідно п.п. 5.1, 5.3 Контракту покупець упродовж п'яти робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) у розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладання контракту на поточний рахунок продавця, а остаточний розрахунок здійснюється впродовж п'яти робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3 та виконання пункту 4.1 Контракту.

За невиконання продавцем умов Контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки про що виставляється вимога (п.п 7.2, 73 Контракту).

Крім того, згідно п. 7.6 Контракту у разі виконання покупцем пункту 5.1 та невиконання продавцем пункту 2.1 цього Контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Додатковою угодою №2 від 10.10.2013 р. до Форвардного біржового контракту сторони змінили термін поставки товару на 01 грудня 2013 року. Вказана додаткова угода зареєстрована Аграрною біржею за №2 (1037Ф) від 10.10.2013 р., тобто згідно п. 3 набрала чинності для сторін.

В забезпечення виконання зобов'язань за контрактом (основний договір) сторони 20.11.2012 р. уклали Договір застави, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №3435 (надалі - Договір застави), за умовами якого Застоводержатель (відповідач) має право у разі невиконання Зстоводавцем (позивачем) своїх обов'язків за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в п.1.4 цього Договору заставленого майна (надалі іменується "Товар"), переважно перед іншими кредиторами Застоводавця (п.1.1 Договору застави).

Відповідно до п. 1.2 Договору застави, під "Основним договором" в цьому Договорі розуміється Форвардний біржовий контракт №1037 Ф від "20" листопада 2012 року, укладений між Заставодавцем (в основному договорі іменується Продавець) та Заставодержателем (в Основному договорі іменується Покупець).

Згідно п. 1.3 Договору строк поставки по Основному договору - до 01 жовтня 2013 року.

Під товаром в цьому Договорі розуміється зернові та зернобобові культури згідно Форвардного біржового контракту №1037 Ф від "20" листопада 2012 року в кількості 2 000,00 (дві тисячі) тони на площі 603,8647343 га на полях №1,2,3,4,5,6, Запорізька обл., Приморський район (п. 1.4 Договору застави).

Загальна вартість товару становить 3 600 000,00 (три мільйони шістсот тисяч) гривень 00 копійок (п. 1.5 Договору застави).

Розмір зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього Договору, складає 3 600 000,00 (три мільйони шістсот тисяч) гривень 00 копійок (п. 1.8 Договору застави).

Зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього Договору, повинне бути виконане в строк до 01 жовтня 2013 року (п. 1.9 Договору застави).

Договір застави згідно п.п. 6.2, 7.5 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення діє до повного виконання зобов'язань за договором про надання гарантії.

На виконання умов Контракту відповідач перерахував на користь позивача попередню оплату (авансовий платіж) в сумі 1 800 000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №3202 від 21.11.2012 р.

Проте, позивачем умови Договору з поставки товару виконано частково, а саме передано відповідачу пшениці в загальному об'ємі 333,352 тон на загальну суму 484 821,93 грн., що підтверджується актами передавання - приймання від 11.09.2013 р. на 34,668 тон на суму 49 166,85 грн., на 68,178 тон на суму 96 691,40 грн. та на 230,506 тон на суму 338 963,68 грн.

Таким чином, обсяг недопоставленої за Контрактом продукції становить 1666,648 тон.

21.11.2013 р. відповідач звернувся до позивача з претензією в якій просив позивача виконати взяті на себе зобов'язання згідно Контракту.

Позивач листом №17 від 17.12.2013 р. підтвердив факт недопоставки продукції за Контрактом у розмірі 1666,648 тон та вказав на неможливість виконання зобов'язань щодо поставки вказаної продукції у зв'язку із погіршенням погодних умов на території розташування сільськогосподарських земель, на яких розміщені поля з посівами пшениці, а як наслідок зменшенням об'ємів запланованого врожаю пшениці 2013 р.

При цьому, позивач у вказаному листі пропонував відповідачу визначати спосіб подальшого виконання позивачем Контракту, а саме: допоставкою продукції в об'ємі 666,648 тон., перерахування її вартості, зменшення об'єму поставки на 50% чи припиненням дії Контракту без продовження його виконання відповідачем в частині перерахування залишку суми та позивачем в частині поставки продукції в об'ємі 1000,00 тон.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав.

Згідно із наявних в матеріалах справи платіжних доручень №411 від 02.12.2013 р., №69 від 04.06.2014 р. та банківської виписки від 11.06.2014 р. позивач повернув частину авансового платежу за Форвардним контрактом у загальному розмірі 1 015 000,00 грн.

Залишок суми авансового платежу у розмірі 300 178,07 грн. позивачем відповідачу повернуто не було.

У зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за контрактом та неповерненням авансового платежу в сумі 300 178,07 грн. станом на 12.02.2014 р., відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису (№41-07/645 від 14.02.2014 р.

До заяви відповідач додав копію контракту та додаткового договору до нього, платіжне доручення, договір застави, розрахунок заборгованості, копію виписки з ЄДР, положення про Аграрний фонд та письмове повідомлення про порушення зобов'язань.

17.04.2014 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було вчинено виконавчий напис за №716 про звернення стягнення на користь Аграрного фонду на зерно, яке є у власності Приватного Сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" в розмірі неповернутого авансового платежу у сумі 1 310 178, 07 грн., штрафу 20% в сумі 509 236,76 грн., пені 0,1% у сумі 183 325,23 грн., 7% штрафу у сумі 178 232,87 грн., борг за користування коштами у сумі 202 289,26 грн., а у разі відсутності зерна у власності Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро", запропоновано задовольнити вимоги Аграрного фонду шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" та перерахувати суму заборгованості у розмірі 1 310 178,07 грн. за реквізитами: отримувач: Аграрний фонд, код ЄДРПОУ 33642855, р/р 35226103016018 в Державній казначейській службі України, МФО 820172 та штрафу 20% в сумі 509 236,76 грн., пені 0,1% у сумі 183 325,23 грн., 7% штрафу у сумі 178 232,87 грн., борг за користування коштами у сумі 202 289,26 грн. за наступними реквізитами: отримувач: Аграрний фонд, код ЄДРПОУ 33642855, р/р 37116004004099 в Державній казначейській службі України, МФО 820172.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, так як вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат", оскільки заборгованість за контрактом не є безспірною, так як виникла внаслідок настання обставин непереборної сили, а також оскільки в порушення ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідач не повідомив позивача про звернення стягнення на предмет застави, що є передумовою для звернення стягнення за предмет застави у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому, за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню розглядаються за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Тож, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою у відповідності до статті 589 Цивільного кодексу України є звернення стягнення на предмет застави. Так, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, враховуючи, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання за основним договором у визначені цим договором терміни, відповідач, як заставодержатель, на підставі положень частини 2 ст. 590 Цивільного кодексу України набув право звернення стягнення на предмет застави.

Порядок звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначений Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, де у ч. 1 ст. 24 зазначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

У частині 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", передбачено обов'язок обтяжувача, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, ця імперативна норма покладає на обтяжувача обов'язок зареєструвати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження до початку процедури звернення в позасудовому порядку.

При цьому, позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вказані у статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ч. 1 якої визначено, що один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, згідно з приписами ст. 27 вказаного Закону, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження і повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

З правового аналізу вищезазначених норм вбачається, що передумовою для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та направлення письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що повинно передувати у часі реалізації заставодержателем права на задоволення своїх вимог на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Втім, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували, що ним після настання строку поставки товару (01.12.2013 р.) направлялося на адресу позивача будь-яке письмове повідомлення про порушення забезпеченого заставою зобов'язання та встановлювався 30 денний термін для виконання позивачем порушеного зобов'язання.

Повідомлення-вимога від 21.11.2013 р. не є належним доказом повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, оскільки на момент його направлення відповідачем позивачеві (21.11.2013 р.) порушення строку зобов'язання по поставці товару ще не відбулося, а також вона не відповідає вимогам ч. 2 статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

До того ж, відповідачем до моменту звернення з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса не здійснено реєстрацію у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, що суперечить вимогам закону та свідчить про порушення процедури звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Разом з тим, згідно ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до п. 1 - 3 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., визначено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. (Правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012 р.у справі №15/5025/428/12).

Зокрема, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Тоді як, в даному випадку, спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом лише на підставі заяви про вчинення виконавчого напису з доданими до неї контрактом, додатковим договором до нього, платіжним дорученням, договором застави, розрахунком заборгованості, копією виписки з ЄДР, положенням про Аграрний фонд та письмовим повідомленням про порушення зобов'язань.

Втім, розрахунок заборгованості, який складений відповідачем в односторонньому порядку, не є первинними документами, які підтверджують безспірність вимог відповідача до позивача, оскільки як зазначалося вище належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". (Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 06.09.2012 р. у справі № 5015/138/12 (5015/3810/11); від 29.05.2012 р. у справі № 27/420, від 13.11.2012 р. у справі № 5006/28/32пн/2012; від 03.10.2012 р. у справі №5028/18/27/2012; від 19.09.2012 р. у справі № 20/5025/293/12; від 06.09.2012 р. у справі № 5015/138/12 (5015/3810/11); від 31.07.2012 р. у справі №5005/4385/2011; від 26.06.2012 р. у справі № 27/219; від 20.06.2012 р. у справі 33/284 та ін.).

Під час розгляду справи, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні документи щодо здійснення, зокрема, часткового погашення боргу з повернення авансового платежу (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому суд приходить до висновку, що у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача (заставодавця) перед відповідачем (заставодержателем) у розмірі 2 383 262,18 грн. є безспірним, оскільки безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка стовідсотково підтверджує наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі, яка вимагається. (Правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2012 р. у справі № 09/05/5026/889/2011).

Надані матеріали нотаріальної справи також свідчать, що будь-яких первинних документів, на підставі яких нотаріусом у спірному виконавчому написі було визначено, що розмір заборгованості позивача складає саме 2 383 262,18 грн., приватному нотаріусу відповідачем не надавалося та при вчиненні нотаріальних дій не витребовувалося.

Зазначене свідчить про те, що в будь-якому випадку відповідачем передчасно подано заяву до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, а нотаріусом із зазначеного помилково та передчасно зроблено висновок про те, що наявні правові підстави для вчинення оспорюваного напису та що заборгованість є безспірною.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач та третя особа під час розгляду справи не надали суду належні та допустимі докази на спростування заявлених позовних вимог, а їх доводи викладені у поясненнях по справі спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №716 від 17.04.2014 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 17.04.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №716 таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Альянс-Агро" (72150, Запорізька обл., Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 32630917) судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко