Рішення № 41426312, 12.11.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2014 р. Справа № 902/1523/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура", м. Вінниця

про стягнення 2 866 грн 96 коп. заборгованості за договором № 13/2254-ТЕ-1 від 17.12.2012 р.

За участю секретаря судового засідання Солоненко Т.В.

За участю представників:

позивача: Безпалюк О.Л., довіреність № 14-95 від 18.04.2014 р., паспорт серії АВ № 207252 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 11.04.2001 р.

відповідача: Ессе Л.А. голова , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.09.1998 р.

присутні: Ратушна Л.І., паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 18.11.1999 р.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" про стягнення 2 866 грн 96 коп. заборгованості за договором № 13/2254-ТЕ-1 від 17.12.2012 р., з яких 2 082 грн 42 коп. - пені, 450 грн 57 коп. - 3% річних та 333 грн 97 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 29.10.32014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1523/14 та призначено її до розгляду на 12.11.2014 р.

В засіданні суду та у відзиві на позовну заяву № 36 від 11.11.2014 р. представник позивача проти позову заперечує на тій підставі, відповідач є неприбутковою організацією, а розрахунки за спожитий газ проводить по мірі надходження коштів від населення при проведенні розрахунків за спожитий газ.

Крім того, наразі проводиться робота щодо стягнення заборгованості з мешканців за спожитий газ через суд.

Також представником відповідача подано заяву про зменшення суми пені на 50 % так як відповідач не здійснює підприємницької діяльності, а розрахунки за спожитий газ з позивачем здійснює по мірі здійснення таких розрахунків мешканцями будинку.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовну заяву в повній сумі та просить її задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

17.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2254-ТН-1 (а.с 16-21, т.1).

За умовами Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах даного Договору. Газ, що продається за даним Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.п.1.1, 1.2. Договору).

Сторони домовились, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 260 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів. Обсяги газу , що планується передати за Договором , можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1, 2.1.1 Договору).

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони домовились, що ціна на газ для теплопостачальних підприємств та послуг з його транспортування встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України та за 1 000 куб.м природного газу становить 1 309,20 грн з ПДВ та з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як попередня оплата за умови відсутності заборгованості за Договором (п.6.3 Договору).

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність сторін за неналежне виконання зобов'язань за Договором.

Так, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 Договору).

14.10.2013 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору №13/2254-ТН-1 від 17.12.2012 р. яким сторони погодили новий порядок обліку газу (а.с.22, т.1).

31.12.2013 р. сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору №13/2254-ТН-1 від 17.12.2012 р., яким сторони змінили предмет договору (визначили, що Продавець передає Покупцю газ протягом 2013 року та І півріччя 2014 року), а також виклали в новій редакції пункти щодо кількості та якості газу, а також визначили строк дії договору (а.с. 23, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами в засіданні суду, за період з січня 2013 року по січень 2014 року позивач на умовах Договору купівлі-продажу природного газу №13/2254-ТН-1 від 17.12.2012 р. передав, а відповідач прийняв природний газ в кількості 195,278 тис. куб. м. на загальну суму 255 657 грн 92 коп., що стверджується обопільно підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2013 по січень 2014 року (а.с. 24-35, т.1).

За отриманий природний газ відповідач здійснив з позивачем повний розрахунок, що стверджується платіжними дорученнями наданими відповідачем за вказаний період та не заперечується сторонами в засіданні суду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами розрахункових документів, відповідач здійснював розрахунки з позивачем за отриманий природний газ на умовах Договору №13/2254-ТН-1 від 17.12.2012 р. з простроченням платежів.

З огляду на те, що відповідач невчасно здійснював розрахунки за отриманий природний газ, позивач на підставі п.7.3. Договору та ст. 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу до сплати пеню в сумі 2 082 грн 42 коп. , 450 грн 57 коп. - 3% річних та 333 грн 97 коп. - інфляційних втрат окремо по кожному із актів приймання-передачі природного газу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №13/2254-ТН-1 від 17.12.2012 р. між сторонами виникли зобов'язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось судом вище, за умовами пункту 6.1 Договору №13/2254-ТН-1 від 17.12.2012 р., остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу .

Тобто, починаючи з 14 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідач вважається тами що прострочив сплату за отриману теплову енергію на умовах Договору по позову та є боржником.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 7 Договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.

Зокрема, пунктом 7.2. сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Провівши перевірку наданого позивачем розрахунку судом виявлено ряд помилок.

Зокрема позивачем невірно визначалась кінцева дата закінчення періоду прострочення боржника, оскільки п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Вказана помилка допущена позивачем в розрахунках за кожним із актів приймання-передачі природного газу.

Наведені вище помилки позивача спричинили невірне визначення кінцевих сум пені та 3 % річних.

В результаті проведеного судом перерахунку ним отримано наступні значення пені та 3 % річних:

- за січень 2013 року - 143,33 грн пені (заявлено 156,25 грн), 28,67 грн 3 % річних (заявлено 31,25 грн);

- за лютий 2013 року - 143,90 грн пені (заявлено 158,06 грн), 28,78 грн 3 % річних (заявлено 31,61 грн);

- за березень 2013 року - 213,24 грн пені (заявлено 227,48 грн), 42,65 грн 3 % річних (заявлено 45,50 грн);

- за квітень 2013 року - 351,53 грн пені (заявлено 359,66 грн), 73,04 грн 3 % річних (заявлено 74,66 грн);

- за травень 2013 року - 286,96 грн пені (заявлено 290,24 грн), 62,73 грн 3 % річних (заявлено 63,49 грн);

- за червень 2013 року - 157,48 грн пені (заявлено 160,28 грн), 34,85 грн 3 % річних (заявлено 35,50 грн);

- за липень 2013 року - 95,72 грн пені (заявлено 98,68 грн), 22,09 грн 3 % річних (заявлено 22,77 грн);

- за серпень 2013 року - 62,86 грн пені (заявлено 65,78 грн), 14,51 грн 3 % річних (заявлено 15,18 грн);

- за вересень 2013 року - 21,48 грн пені (заявлено 25,42 грн), 4,96 грн 3 % річних (заявлено 5,87 грн);

- за жовтень 2013 року - 59,55 грн пені (заявлено 64,11 грн), 13,74 грн 3 % річних (заявлено 14,79 грн);

- за листопад 2013 року - 126,95 грн пені (заявлено 135,10 грн), 29,30 грн 3 % річних (заявлено 31,18 грн);

- за грудень 2013 року - 328,49 грн пені (заявлено 341,35 грн), 75,80 грн 3 % річних (заявлено 78,77 грн).

Таким чином після перерахунку судом отримано 1 991,49 грн пені та 431,12 грн 3 % річних в зв'язку з чим в стягненні 90,93 грн пені та 19,45 грн 3 % річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

При цьому з огляду на те, що визначення періодів прострочення, а також ціни позову належить до виключної прерогативи позивача судом бралось до уваги визначені позивачем дати початку періоду прострочення в тих випадках, коли фактично прострочення боржника наступало раніше, а також ті значення пені та 3 % річних, які вказувались ним в розрахунках у тих випадках коли судом було отримано більші значення.

Окрім того, суд не погоджується із розрахунком інфляційних втрат здійсненого позивачем за листопад та грудень 2013 року.

Як вбачається із розрахунку позивач проводив нарахування інфляційних втрат по кожному випадку прострочення на суму заборгованості за кожен місяць окремо після чого в наступному місяці для обрахунку сума заборгованості визначалась із додаванням до неї суми інфляційних втрат на суму заборгованості за попередній місяць.

Суд не погоджується із вказаною методикою розрахунку, оскільки виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р та наказі Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції для кожної із сум заборгованості окремо.

При цьому Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою

Тобто, в даному випадку слід інфляційні втрати на суму заборгованості яка повинна сплачуватись у визначений строк розраховувати визначивши середнє значення індексу інфляції за період з початку виникнення заборгованості до того періоду коли така заборгованість фактично погашається із врахуванням часткових оплат.

За результатами перерахунку за вказані місяці судом отримано 270,42 грн інфляційних втрат (заявлено до стягнення 271,08 грн), в зв'язку з чим в стягненні 0,66 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Разом з тим, оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення пені, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру пені в зв'язку з неприбутковістю організації та здійсненню розрахунків по мірі надходження коштів від мешканців будинку, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги майновий стан відповідача (важке матеріальне становище, що підтверджено відповідними документами - баланс, звіт про фінансовий стан, звіт про фінансовий результат, які свідчать про збитковість діяльності відповідача), ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по сплаті заборгованості (станом на день розгляду справи в суді боргу у відповідача перед позивачем за отриманий природний газ немає).

Крім того, судом взято до уваги той факт, що відповідач по справі не здійснює підприємницької діяльності, а відповідно до статутних документів, є організацією метою якої є забезпечення і захист прав членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Розрахунки за отриманий природний газ для опалення квартир будинку відповідач здійснює по мірі надходження коштів від мешканців та членів ОСББ "Сакура".

Також, судом враховано той факт, що керівними органами відповідача вживаються дії спрямовані на погашення існуючої заборгованості перед позивачем шляхом звернення в суд загальної юрисдикції з позовними заявами про стягнення з боржників коштів за отриманий газ та сплату штрафних санкцій.

Також суд зазначає, що негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 50% з 1 991 грн 49 коп. до 995 грн 75 коп.

Позовні вимоги про стягнення 431 грн 12 коп. - 3 % річних та 333 грн 31 коп. - інфляційних втрат, з урахуванням викладеного вище, задовольняються судом частково відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткового зменшення розміру пені та часткової відмови в стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача вимог згідно ст.49 ГПК України з врахуванням того, що в частині зменшення пені судовий збір покладається на відповідача, а в частині часткової відмови в стягненні пені та 3 % річних на позивача.

12.11.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура", вул. Стахурського, 2А, м. Вінниця, 21027 (ідентифікаційний код - 25508113) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код - 20077720) - 995 грн 75 коп.- пені, 431 грн 12 коп. - 3 % річних, 333 грн 31 коп. - інфляційних втрат та 1 754 грн 96 коп. - відшкодування витрат по сплаті удового збору.

3. В стягненні 1 086 грн 67 коп.- пені, 19 грн 45 коп. - 3 % річних, 00 грн 66 коп. - інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 листопада 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.