Вирок № 41417093, 03.11.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/18718/14-к

н/п 1-кп/640/643/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2014 року місто Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Пічугіної А.Г.

за участю:

прокурора Захарової А.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.02.2014 за №12014220490000819 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Південне, Харківського району, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, має неповнолітню дитину на утриманні, не працевлаштованої, раніше судимої:

- 06.12.2013 Київським районним судом м. Харкова за ст. 309 ч.1, ст. 321 ч.1, 70 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.75,76 - 1 рік іспитового строку, без постійного місця реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2014 приблизно о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_1, знаходячись у супермаркеті «Рост» за адресою: м. Харків, вул.. Шевченко, 142-А, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрала одну пляшку віскі «Isle of skye» 0,7 л вартістю 218 грн.04 коп., яка належить ТОВ «Респектплюс», поклавши її до сумки.

Викравши вказане майно і не оплативши його, ОСОБА_1, намагаючись звернути його у свою власність, пройшла лінію кас ТОВ «Респектплюс», проте свій злочинний умисел довести до кінця не змогла з причин, які не залежали від її волі, у зв'язку з тим, що була зупинена із викраденим товаром за лініями кас співробітниками охорони ТОВ «Респектплюс».

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину у висунутому обвинуваченні визнала повністю, у вчиненому розкаялась, та суду пояснила, що у лютому 2014 року прийшла до супермаркету «Рост» та у відділі горілчаних напоїв сховала пляшку віскі у своїй сумці та намагалась вийти за межі території магазину, проте була зупинена працівниками охорони супермаркету. Пояснила, що бажала її в подальшому продати та отримати гроші на проїзд до дому.

Дуже шкодує, що так сталось. Просила суд суворо не карати.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Під час судового розгляду відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорювалися. Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до наступного висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Оцінюючи у сукупності докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 суд вважає, що її протиправні дії за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно, так як обвинувачена вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна - крадіжку.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості, особу винної, яка на період вчинення кримінального правопорушення мала не зняту та не погашену судимість, вчинила умисне кримінальне правопорушення в період іспитового строку, є заміжньою, проте не є офіційно працевлаштованою, у лікаря психіатра на обліку не перебуває.

Обставиною, згідно з положеннями статті 66 КК України, що пом'якшує покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченої у вчиненому.

Обставин, які згідно з положеннями статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєних злочинів, даних про особу обвинуваченої ОСОБА_1, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів призначення їй основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановленої санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою вона обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені ст. 69 КК України умові і підстави призначення обвинуваченій більш м'якого покарання, ніж передбачене законом і відсутні обставини, які б давали суду підстави прийти до висновку про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від відбуття покарання.

Проте зважаючи на те, що обвинувачена щиро розкаялась, повністю визнала свою провину, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, то суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 мінімального строку покарання, передбаченого санкцією статті 185 ч.1, ч.2 ст.15 КК України у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до вироку Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2013 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 321, 70 КК України та призначене покарання у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 75 КК України з випробуванням на 1 рік.

Тому, враховуючи, що обвинуваченою скоєно кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за попереднім вироком, суд, призначаючи покарання, керується положеннями ст. 71 КК України.

Крім того, при вирішенні питання щодо відбування покарання ОСОБА_1 суд виходить з вимог п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», якою передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 подала заяву, в якій просила застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2014 році» та звільнити її від відбування покарання, оскільки має неповнолітню дитину, відносно якої не позбавлена батьківських прав.

В судовому засіданні прокурор не заперечувала проти застосування до обвинуваченої положення Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов по справі не заявлений.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням на досудовому розслідуванні: судово-товарознавчої експертизи № 2708 від 28 лютого 2014 року в сумі 196 гривень 00 коп.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України і призначити їй покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

У відповідності до положень ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати до призначеного покарання ОСОБА_1 частково невідбуте покарання призначене Київським районним судом м. Харкова за вироком від 06 грудня 2013 року і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу скасувати відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України, звільнивши ОСОБА_1 з - під варти в залі суду негайно.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 2708 від 28 лютого 2014 року в сумі 196 грн. 00 коп.

Речові докази: пляшка віскі «Isle of skye»,об'ємом 0,7 л, яка знаходиться відповідно до схоронної розписки у представника потерпілого ОСОБА_2, після набуття вироком законної сили - залишити власнику за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.