Ухвала суду № 41408235, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/78354/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011

у справі №2а-5447/08/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серін»

до ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №0000432301/0 від 19.09.2008.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку щодо правильності визначення заявлених до відшкодування сум ПДВ з бюджету за жовтень - грудень 2006 року та січень 2007 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, за результатами якої складено акт №995/23-32472639 від 18.09.2008.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432301/0 від 19.09.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 119175,8 грн., з них: за жовтень 2006 року на суму 52508,8 грн., за листопад 2006 року на суму 26667 грн., за грудень 2006 року на суму 20204,14 грн., за січень 2007 року на суму 19795,86 грн.

Твердження податкового органу , що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Галтехекспо» за результатами господарських операцій, обґрунтовувались тим, що постачальники ПП «Галтехекспо» по ланцюгу поставок лісопродукції, покупцем якої був позивач, визнані судом банкрутом та щодо них відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою виявлено факт взаємовідносин ТОВ «Серін» на протязі 2006-2007 років з ТОВ «Галтехекспо», що підтверджується договором №Сс-9 від 18.08.2006 про поставку лісопродукції. В свою чергу, підприємство контрагент позивача, було посередником і отримувало продукцію по ланцюгу від інших постачальників. Господарські операції між позивачем та його контрагентами носили реальний характер, факт сплати коштів за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п.1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.

Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення операцій з поставки товару позивачу, його контрагент був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та перебував на обліку як платник податків і зборів. Не надано доказів встановлення в діях посадових осіб зазначених суб'єктів господарювання ознак злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 119175,8 грн. та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення є правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області відхилити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун