Ухвала суду № 41408233, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/53323/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі №2а-11800/09/2170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Каховка Пром-Агро"

до Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29.03.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області №0006702301/0 від 02.07.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що декларувалась позивачем з 01.01.2007 по 30.11.2008 за результатами якої складено акт №626/230-33867229 від 19.06.2009.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1,п.п.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006702301/0 від 02.07.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 39803 грн., за жовтень 2007 року на 10487 грн., за листопад 2007 року на 46786 грн., за грудень 2007 року на 3234 грн., за травень 2008 року на 87438 грн., за червень 2008 року на 119324 грн., за вересень 2008 року на 3067 грн., за грудень 2008 року на 23991 грн., а всього на загальну суму 334130 грн..

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Наявність у позивача бюджетного відшкодування за серпень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та травень, червень, вересень та грудень 2008 року відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження частини цього відшкодування на суму 39803 грн. за серпень 2007 року, на 10487 грн. за жовтень 2007 року, на 46786 грн. за листопад 2007 року, на 3234 грн. за грудень 2007 року, на у 87438 грн. за травень 2008 року, на 23991 грн. за грудень 2008 року. Підставою для цього стали висновки відповідача, що постачальниками позивача у вищезазначених періодах у 2-3 ланках постачання були ПП «Фірма «Будспецтехнології», ТОВ «Максіс», ТОВ «Бернат», ТОВ «Профстілк», ТОВ «Навігатор-Альянс», ТОВ «Прім Енергобуд», ТОВ «Максіс», ТОВ «Бернат», ТОВ «Профстілк», ТОВ «Навігатор-Альянс», ТОВ «Анефері» та ПП «Байза», ТОВ «ОКТОППУС ЛТД», сплата ПДВ якими до бюджету не підтверджена.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (частина 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону).

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем формування податкового кредиту у вищезазначених періодах здійснено у відповідності з вимогами закону, на підставі належних первинних документів, які доводять факт поставки продукції та проведення її оплати в повному обсязі, та наявність яких податковим органом не заперечується.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з огляду на не підтвердження даних зустрічними перевірками контрагентів позивача у ланцюгу постачання до товаровиробника за даними програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», то судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявленні до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Відповідачем не було встановлено під час перевірки відсутності фактичної поставки товару позивачеві за спірними операціями, та не проведення ним розрахунків за отриманий товар, а також не надано таких доказів і в суді.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун