Ухвала суду № 41407790, 11.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12296/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В,

за участю представника позивача - Грет Я.П., представника відповідача - Козака А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Орендне підприємство "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про зобов'язання Київської міської державної адміністрації подати на розгляд та затвердження Київської міської ради зміни до бюджету м. Києва на 2014р., якими передбачити відшкодування заявнику різниці в тарифах у розмірі 1685.6 тис. грн.; зобов'язання Київської міської ради розглянути та затвердити зміни до бюджету м. Києва на 2014р. передбачити відшкодування заявнику різниці в тарифах у розмірі 1685, 6 тис. грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року відмовлено у відкритті провадження по справі, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що склалися між сторонами не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний господарсько-правовий спір, порядок вирішення якого визначений положеннями ГПК України, в зв'язку з чим вказану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (ст.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, саме наявність у спорі переданого на вирішення адміністративного суду ознак публічності правовідносин між сторонами і є визначальним критерієм щодо визначення юрисдикції суду.

Крім того, за приписами частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є відшкодування позивачу різниці в тарифах у розмірі 1685.6 тис. грн.

Так, статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») визначає Кабінет Міністрів України.

Частиною 2 ст. 31 цього Закону визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, які затверджують органи місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 31 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг (ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

В даному випадку, спір щодо визнання неправомірним невідшкодування органом місцевого самоврядування різниці в тарифах, відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є неправомірною дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та є публічно-правовим спором.

Саме з цих міркувань виходив Вищого адміністративного суду України при розгляді спору між тими ж сторонами і з тих же питань по справі № К/800/48293/13.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому права позивача на розгляд його справи в адміністративному суді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу орендного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Ю.А. Ісаєнко

Судді:

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 14.11.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.