Ухвала суду № 41407783, 28.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 876/8274/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Собковського С.М.,

представника відповідача Зуєва А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТД Міжрегіональні ресурси" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

30 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ТД Міжрегіональні ресурси" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ківерцівська МДПІ) від 22 квітня 2013 року за № 0000402200 та № 0000412200.

Постановою від 17 травня 2013 року Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Ківерцівська МДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення ТзОВ ,,ТД Міжрегіональні ресурси" господарських операцій з ТзОВ ,, Будтек" з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Крім того посадові особи ТзОВ „Будтек" не могли фактично здійснювати господарські операції, оскільки відповідно до експертного висновку №159 від 27.03.2012 року підписи, проставлені на документах ТзОВ „Будтек" директором ОСОБА_3 визнані такими, що виконані іншою особою. Таким чином податкові накладні, видані ТзОВ „Будтек" на користь покупців за період з 01.06.2010 року по 30:04.2012 року не можуть брати участь у формуванні їх податкових кредитів в силу своєї юридичної недійсності.

Податковий орган вважає, що господарські операції, які відображені ТзОВ „Будтек" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,ТД Міжрегіональні ресурси" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТзОВ ,,Будтек", оформленої актом за № 208/2201/35184264 від 01.04.2013 року, Ківерцівська МДПІ 22 квітня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: - № 0000402200, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 74668,00 грн. та застосувала 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій ;

- № 0000412200, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 20249,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту14.1 статті 14, підпункту 138.10.2пункту 138.10 статті 138, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України у другому, четвертому кварталах 2011 року та першому-четвертому кварталах 2012 року допустило заниження податку на прибуток на загальну суму 20249,00 грн.

Крім того, на порушення підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в травні 2011 року позивач допустив заниження податку на додану вартість на суму 74667,00 грн..

Таких висновків відповідач дійшов на підставі складеного ДПІ у Оболонському районі м. Києва акту перевірки ТзОВ ,,Будтек" від 14.06.2012 року № 341/22-597/32914398. В акті перевірки зафіксовано, що згідно довідки Ф-2 ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.02.2012 року місцезнаходження ТзОВ ,,Будтек" не встановлено. Згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області - начальника СТКЗР Білоцерківського MB при ГУ МВС України в Київській області майора міліції ОСОБА_4 № 159 від 27.03.2012 року підписи в звітних документах ТОВ ,,Будтек" виконані не керівником ОСОБА_3, а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з придбання товарів підприємством позивача у вказаного вище контрагента мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по цих господарських операціях, а витрати - до складу валових витрат.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення від 19.04.2011 року та актів приймання-передачі від 06.03.2012 року ТзОВ ,,ТД Міжрегіональні ресурси" взяло в МПП ,,Нептун" та ТзОВ ,,Марія" у строкове платне користування до 01.04.2014 року нежилі приміщення за адресою м. Ковель, провулок Ватутіна,5, загальною площею 1183,6 кв.м., загальною площею 145,7 кв.м., в тому числі 37,6 кв.м. для здійснення торгівельної діяльності.

Згідно пункту 2.3.3 вищевказаних договорів орендар має право проводити за свій рахунок капітальний ремонт об'єкта у розумний строк.

01.03.2011 року ТзОВ ,,ТД Міжрегіональні ресурси"(замовник) та ТзОВ ,,Будтек" (підрядник) уклали договори підряду № 21 та № 22 , згідно умов яких замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних та інших робіт з капітального ремонту офісного приміщення 1-го і 2-го поверхів та складські приміщення загальною площею 1183 м.кв., розташованих в м. Ковелі, провулок Ватутіна,5. Договірна ціна робіт визначена на основі кошторису, що є невід'ємною частиною договорів і складає відповідно 131000,00 грн. та 37000,00 грн..

Виконання умов договорів оформлене довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат за травень 2011 року (а.с. 79-80), актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року (а.с.65-78), локальними кошторисами № 2-1-1 (а.с.81-94), підсумковими відомостями ресурсів (а.с.95-101), договірними цінами (а.с.102-103), дефективними актами (а.с.104-106).

На підставі виданих ТзОВ ,,Будтек" податкових накладних від 31.05.2011 року № 22 та № 26 на загальну суму 448000,00 грн., в т.ч. ПДВ-74666,67 грн., позивач відніс до складу податкового кредиту за травень 2011 року ПДВ в сумі 74666,67 грн. (а.с.18, 23).

Оплату виконаних робіт ТзОВ ,,ТД Міжрегіональні ресурси" провело на загальну суму 448000,00 грн. шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується платіжними дорученнями № 2483 від 08.08.2011 року , № 2539 від 22.08.2011 року), та № 1542 від 23.08.2011 року (а.с. 24- 26).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з ТзОВ ,,Будтек" з придбання робіт мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат за травень 2011 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, локальними кошторисами № 2-1-1, підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами, дефективними актами, податковими накладними, платіжними документами, бухгалтерськими проведеннями.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтва платників ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні придбаних товарів по господарських операціях з вказаним контрагентом, а також витрат по цих операціях - до складу валових витрат.

Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання податкового органу на висновок спеціаліста, оскільки спеціалістом не досліджувались первинні документи по господарських операціях позивача з ТзОВ ,,Будтек", а лише звітні документи останнього.

Крім того, акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 14.06.2012 року № 341/22-597/32914398 не є беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та ТзОВ ,,Будтек", оскільки під час перевірки первинні документи останнього не досліджувались, а тому висновки податкового органу щодо нікчемності цих правочинів базуються лише на припущеннях.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі № 803/1040/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 03 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим