Рішення № 41407556, 12.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 922/4403/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури Украни в особі Державного підприємства "Південна Залізниця" м. Харків в особі Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ про стягнення 44660,00 грн. за участю :

Прокурор - Вензель Ю.М. посвідчення №013763 від 06.12.2012 року;

Представник позивача - Передерій С.М. довіреність №740 від 18.06.2014 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури Украни в особі Державного підприємства "Південна Залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 44660,00 грн.. В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на неправильне зазначення відповідачем адреси одержувача у накладній на групу вагонів від 07.04.2014 року №51762052, у зв"язку з чим, згідно з вимогами ст.ст. 122, 118 Статуту залізниць України з відправника стягується шраф в розмірі 5-кратної провізної плати.

Ухвалою суду від 08.10.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/4403/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 листопада 2014 року.

Відповідачем 03.11.2014 року було надано до суду відзив на позовну заяву (вх.№38419) та клопотання про зменшення суми штрафу, оскільки вона не є сумою основного боргу, отже не виникло наслідків, які б загрожували безпеці руху на залізниці. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.

Ухвалою суду від 04.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 12 листопада 2014 року.

Прокурор позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в запереченнях на відзив відповідача, наданий через канцелярію суду 10.11.2014 року (вх.№39456) позов підтримував в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак, 07.11.2014 року через канцелярію суду надав клопотання якому просив розглянути справу без участі його повноважного представника у зв"язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, а відтак, на окремих ділянках тимчасово припинений, обмежений або заборонений рух транспорту, а також клопотання про зменшення суми штрафу на 10% у зв"язку з тим, що починаючи з 28.07.2014 року відповідач не має можливості належним чином виконувати господарську діяльність у зв"язку з настанням форс-мажорних обставин (вх.№791).

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представниками сторін докази, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача судом встановлено наступне.

До меж і об'єктів нагляду в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері відповідно до наказу прокурора Харківської області №59н від 27.08.2014 року належать відокремлені підрозділи ДП «Південна залізниця», зокрема ВП «Харківська дирекція залізничних перевезень», предметом діяльності якого є, зокрема, своєчасне та якісне здійснення перевезень пасажирів, вантажу, вантажобагажу та пошти, забезпечення рівноправного доступу до перевезень усіх замовників, а також надання послуг з користування спорудами та пристроями для задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Так, встановлено, що 09 квітня 2014 року на станцію призначення Шебелинка Південної залізниці прибули вагони №65741886, №66199167, №68545714, №63447312 з вантажем «шлаки гранульовані», відправник ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» зі станції Комунарськ Донецької залізниці.

При прибутті вказаних вагонів з вантажем на станцію призначення було встановлено факт неправильного зазначення найменування одержувача та його адреси, а саме: було виявлено, що відправником у графі «Одержувач» накладної на групу вагонів від 07.04.2014 року №51762052 вказано ТОВ «Граніт ДСС», код 4013, адреса: м. Донецьк, б-р Шевченка, буд. 25, що не відповідає дійсності. На станції Шебелинка даний одержувач відсутній.

По станції Шебелинка Південної залізниці за вказаними обставинами складено акт загальної форми ГУ-23 від 09.04.2014 року №706, на станцію відправлення Комунарськ Донецької залізниці надано оперативне повідомлення від 09.04.2014 року №257, в якому повідомлялось про неправильне зазначення вантажовідправником в накладній №51762052 найменування одержувача та його адреси, з проханням вказати вірну інформацію.

Зі станції відправлення Комунарськ Донецької залізниці надійшла телеграма-відповідь від 10.04.2014 року №34 відповідно до якої необхідно вірно вважати вантажоодержувачем ПАТ «Євроцемент-У країна», код 4013, поштова адреса: 64200, Україна, м. Балаклія, проммайданчик ВАТ «Євроцемент-У країна».

Належність даного найменування та адреси вантажоодержувача ВАТ «Євроцемент-Україна» підтверджується також договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків та надані залізницею послуги від 10.05.2001 року №021161, додатковою угодою до нього.

На підставі вищевказаної телеграми по станції Шебелинка Південної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 10.09.2014 року №739 де зазначено, що вантажоодержувачем є ПАТ «Євроцемент-Україна», код 4013, почтова адреса: 64200, Україна, м. Балаклія, проммайданчик ВАТ «Євроцемент-Україна».

Відповідно вимог пункту 5.5. «Правил оформлення перевізних документів» Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлене невірне значення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року (Статут залізниць).

Вимогами ст. 122, 118 Статуту залізниць України передбачено, що за невірно зазначені відомості у накладній, а саме - адреси одержувача, з відправника стягується штраф в розмірі 5-кратної провізної плати.

Згідно з даними, зазначеними в накладній №51762052 штраф за неправильно зазначену масу вантажу становить:

8932,00x5=44660,00 грн. де 8932,00 грн. - провізна плата з накладної №51762052.

23 травня 2014 року відповідачу була направлена претензія №ДН-2-07- 11/360 на суму 44 660,00 гривень. В отриманій відповіді на претензію відповідач вказав на те, що претензія визнана не підлягає задоволенню, що стало підставою звернення Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і пояснень щодо них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталось не з його вини.

У відповідності до ч.5 ст.306 Господарського кодексу України, спірні відносини сторін, що виникли при перевезенні вантажів залізницею, мають регулюватися Статутом залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій і установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до п.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно- правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як встановлено ст.6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Таким чином, уклавши з залізницею договір перевезення вантажу, саме відправник (Відповідач по справі) взяв на себе зобов'язання, які передбачені Статутом залізниць України: правильно заповнювати графи перевізного документа-накладної.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що на станцію відправлення Комунарськ Донецької залізниці Відповідачем було направлено лист від 10.04.2014 №0108/04-83, щодо заміни вантажоодержувача без зміни станції призначення. Таким чином відповідач вважає, що його дії щодо зміни зазначеного в накладній вантажоодержувача відповідають нормам статті 43 Статуту залізниць України.

Проте, суд зазначає, що заперечення відповідача є необгрунтованими з наступних підстав.

Стаття 43 Статуту передбачає, що вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення, для чого необхідно надіслати начальнику станції відправлення заяву про зміну вантажоодержувача з доданням вантажної квитанції або копії письмового чи телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження вантажовідправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу, тобто, до прибуття вантажу на станцію призначення.

Телеграма від 10.04.2014 №34 про зміну вантажоодержувача була направлена зі станції Комунарськ Донецької залізниці після прибуття вантажу, на підставі якої станцією призначення Шебелинка Південної залізниці було складено акт загальної форми ГУ-23 від 10.09.2014 №739 про те, що вантажоодержувачем є ПАТ «Свроцемент-Україна», код 4013, поштова адреса: 64200, Україна, м. Балаклія, проммайданчик ВАТ «Свроцемент-Україна».

Відповідно до абз.5 п.21 оглядового листа Вищого господарського суду від 29.11.2007р. № 01-8/917 при застосуванні ст.118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Таке ж тлумачення підстав застосування штрафних санкцій, передбачених ст.122, ст. 118 Статуту залізниць України, надане і в роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" при застосуванні статті 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки". Отже, стягнення штрафних санкцій згідно ст.118, 122 Статуту залізниць України не залежить від настання збитків у залізниці та видачі вантажу одержувачу.

Згідно з ст.118, 122 Статуту залізниць відправник несе відповідальність за неправильно зазначені в накладній адреси та назви одержувача вантажу, при цьому не пов'язує відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій з настанням матеріальних збитків. Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній, зокрема, адреси одержувача має бути відправник вантажу.

Штраф встановлено з метою попередження порушень, які призводять до ускладнень і порушень процесу перевезення, які можуть призвести до тяжких наслідків, у тому числі, до втрати вантажу чи аварії на транспорті. Він стягується також у разі, коли виявлені порушення відправник виправив до початку перевезення, і незалежно від того, чи призвели ці порушення до негативних наслідків.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо порушення відповідачем чинного законодавства та договірних відносин між позивачем та відповідачем, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача штрафних санкцій в розмірі 44660,00 грн..

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального Кодексу ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

В даному випадку, штраф був нарахований відповідачу не у зв'язку із неналежним виконанням чи невиконанням договірних зобов'язань, а на підставі порушення підприємством Правил оформлення перевізних документів, що має своїм наслідком нарахування штрафу, який не може бути зменшений судом та підлягає стягненню в повному обсязі.

З огляду на викладене суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу (вх.№38419, №791).

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 65, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 33605415) в особі Відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072763) суму штрафних санкцій в розмірі 44660,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код ЄДРПОУ 05441447) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) суму судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.11.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк