Ухвала суду № 41406819, 30.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

провадження № 22ц/790/6374/14 Головуючий 1 інст. - Остропілець Є.Р.

Справа №2010/2124/2012 Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Котелевець А.В.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Служба у справах дітей Дергачівської районної адміністрації Харківської області, приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки №6/5/32/2008/980-З/51 від 24.09.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ; скасувати заборону відчуження житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, накладену 24.09.2008 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 24 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір №6/5/32/2008/980-З/51, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) доларів США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 15,9% річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році, з кінцевим терміном повернення кредиту 21 вересня 2018 року. На момент укладення вказаного договору ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, і на виконання умов банку для отримання кредиту нею було передано в заставу/іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності від 24.09.2008 року. Вказаний договір, укладений без дозволу органу опіки та піклування.

На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_2 мала неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на той та теперішній час проживає разом з матір»ю за адресою: АДРЕСА_1 Згодом, в сім»ї позивачки народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який також проживає в спірному будинку. Отже, на момент укладення договору, неповнолітня донька позивачки мала право користуватися зазначеним нерухомим майном, переданим в іпотеку банку, а згодом такого права набув і неповнолітній син ОСОБА_2 В результаті своєї юридичної необізнаності, при укладенні іпотечного договору позивачка не знала про те, що порушує права своєї дитини на користування житлом, та того, що не мала права укладати такий договір без дозволу органів опіки та піклування.

Про порушення майнових прав дітей при укладенні договору іпотеки ОСОБА_2 стало відомо лише після того, як вона звернулась за консультацією до фахівців Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в 2011 році. Вважає, що при укладенні договору грубо порушені права неповнолітніх дітей, у зв»язку з чим вона була змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, -задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки №6/5/32/2008/980-З/51 від 24.09.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Харківське РУ.

Скасовано заборону відчуження житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, накладену 24.09.2008 року приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2012 року заяву представника ПАТ КБ «Надра» Гундар Г.М. про перегляд заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2012 року - залишено без задоволення.

Не погодившись з таким заочним рішенням суду, ПАТ КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

Посилається на порушення судом норм процесуального законодавства, зокрема, про те, що судом першої інстанції не були дотримані вимоги ст. 74 ЦПК України при ухваленні заочного рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Частиною 3 ст. 17 цього закону передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов»язання. Частиною 2 ст. 18 вказаного закону передбачено, що діти - члени сім»ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ч.3 ст. 17 та ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Згідно положень ст.71 Цивільного кодексу України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири. Вказана норма відповідає змісту ст. 177 Сімейного кодексу України, якою крім зазначеного встановлено також, що дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 зазначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний приорітет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров»я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини» та не можуть тлумачитись звужено.

У випадку наявності будь - якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України та ст. 3 Конвенції «Про права дитини» надає перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суди неодноразово зауважували, що одним із правочинів, які не можуть вчинити батьки без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до ст.. 177 СК України, є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. Адже відповідно до частини 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім»ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватись займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов»язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.

В судовому засіданні встановлено, що іпотечний договір №6/5/32/2008/980-З/51 від 24.09.2008 року, було укладено без дозволу органів опіки та піклування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вказаний договір суперечить правам та інтересам неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала в житловому будинку на момент передачі його в іпотеку, та в подальшому він може суттєво вплинути на її майнові права. ( а.с. 61)

Частиною першою ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що при посвідченні вказаного договору нотаріусом не було допущено порушень вимог чинного законодавства, в тому числі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5, оскільки було надано довідку Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області від 10. 09. 2008 року, згідно якої в спірному будинку була були зареєстровані лише ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ( а.с. 33) , а неповнолітні особи вказані не були. Тому в нотаріуса не було підстав вимагати згоди органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору.

Однак, під час розгляду даної справи в судовому засіданні встановлено, що наведені у довідці відомості не відповідають дійсності і на момент посвідчення договору в житловому будинку фактично також проживала і була зареєстрована дитина, а тому згода органу опіки на його укладення є обов'язковою.

Аналізуючи наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що визначені законом права дитини підлягають захисту у всіх випадках та незалежно від того, хто саме їх порушив.

Оскільки при укладенні іпотечного договору не було отримано згоди органу опіки та піклування, яка визначена законом обов'язковою в даному конкретному випадку, і цей договір суперечив правам та інтересам малолітньої ОСОБА_3, яка проживали в переданому в іпотеку житловому будинку, то в даному випадку є законні підстави для визнання іпотечного договору недійсним.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - відхилити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: