Рішення № 41406731, 12.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/653914 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 644/5988/13-ц Глібко О.В.

Категорія: кредитний договір Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА :

29 жовтня 2010 року представник позивача звернувсь у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 111/07-Ф від 23 червня 2006 року , яка станом на 22.10.2010 року складає 776 156, 34 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 червня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 було укладено зазначений кредитний договір за умовами якого відповідач отримав 262000,00 грн. кредитних коштів з оплатою процентів за процентною ставкою 25% річних зі строком користування до 23 березня 2016 року.

Представник позивача зазначає, що відповідно до пунктів 2.1., 3.2., 3.3.4 умов вказаного кредитного договору ОСОБА_7 брав на себе зобов»язання у встановлений договором строк повернути кредит, відсотки та комісійну винагороду,згідно графіку погашення кредитку, однак свої зобов»язання не виконав та станом на 22.10.2010 року має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 76500, грн., за процентами-67869, 46 грн. та за комісією-14524, 85 грн.

Як на підставу права банку на дострокове погашення кредиту представник позивача, з посиланням на пункти 3.2., 3.3., 4.3., 4.4.. 4.7 умов вказаного договору, зазначає на наявність у відповідача заборгованості за кредитом станом на 22.10.2010 року , яка складає 165 641, 51 грн., строкової заборгованості за процентами - 1 950, 40 грн.,простроченої заборгованості за процентами -67869, 46, за комісією -14524, 85 грн., штрафу за прострочення погашення кредиту 1300,00 грн., пені за прострочення погашення кредиту - 222 105, 00 грн., пені за прострочення погашення процентів -184 425, 66 грн., пені за прострочене погашення комісії 41839, 45 грн., що на думку представника позивача , є підставою для вимоги про дострокове погашення відповідачем кредиту.

Як на підставу солідарного стягнення зазначеної заборгованості з відповідачів : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представник позивача, з посиланням на ч.1 ст. 554, ч.1 ст. 543, вказує на укладення між Банком та ОСОБА_3 23.06.2006 року договору поруки № П 111/06-Ф та укладання 23.06.20106 року договору поруки з ОСОБА_4 № П 2 111/06-Ф , відповідно до умов яких останні зобов»язувались відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_8 умов зазначеного кредитного договору (т.1 а.с.3-5).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 19 вересня 2011 року вказані позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі ( т.1 а.с.100-102).

Ухвалою суду від 27.06.2013 року вказане заочне рішення було скасовано (т.1 а.с.136-137).

22 жовтня 2013 року представник позивача збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 17 жовтня 2013 року в сумі 1 269 478,41 грн., яка складається: із яких строкова заборгованості за кредитом, в сумі 73841,52 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 168 300,00 грн., строкової заборгованість за відсотками - 1578,90 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 94 086,37 грн., прострочена заборгованість за комісією - 22951,24 грн. пені за прострочення погашення кредиту - 55 5976,50 грн., пені за прострочення погашення відсотків - 28 0482,39 грн., пеня за прострочення сплати комісії-72 261,49 грн. (т.1 а.юс.167-168).

05 лютого 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись у суд з зустрічним позовом, в якому, з посиланням на ч.4 ст. 559 ЦК України, просили визнати вказані договори поруки припиненими.

Свої зустрічні позовні вимоги обгрунтовували тим, що остання сплата кредиту за вказаним кредитним договором була проведена 10.04.2008 року, у зва»язку з чим 10.05.2008 року у позивача виникло право вимоги дострокового погашення кредиту з 10.11.2009 року, а відповідно до розрахунку заборгованість за відсотками з 10.11.2009 року у позивача виникло право на дострокове погашення всієї суми кредитних коштів, при цьому у суд з позовом позивач звернувся 29.10.2010 року, тобто через 2 роки та 5 місяців після того як у позивача виникло таке право та з вимогою про дострокове погашення кредитних коштів до них як поручителів не звертався.

Посилаючись на вказані обставини позивачу за зустрічним позовом вважають,що вказані договори поруки є припиненими (т.1 а.с. 179-180).

Ухвалою суду від 18 грудня 2013 року за клопотанням представника позивачів за зустрічним позовом провадження у справі зупинялось до розгляду цивільної справи за їх позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі «Слобожанське РУ» АТ «Банк Фінанси та кредит» про захист прав споживачів фінансових послуг (т.1 а.с.211-212).

Ухвалою суду від 28 квітня 2014 року провадження у справі було відновлено (т.1 а.с.223).

Справу розглянуто судом за відсутності сторін.

Ухвалою суду від 13 серпня 2014 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ « Фінанси та кредит» в особі філії « Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про припинення договорів поруки залишена без розгляду.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2014 року позовні вимоги ПАТ « Банк «Фінанси та кредит» в особі філії « Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволені. Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором 11/06-Ф від 23 червня 2006 року, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом - 73841,52 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 168300,00 грн. строкової заборгованості за відсотками - 1578,90 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 90086,37 грн., простроченої заборгованості за комісією - 22951, 24 грн., пені за прострочення погашення кредиту - 555976,50 грн., пені за прострочення погашення відсотків - 280482,39 грн., пені за прострочення сплати комісії - 72261,49 грн., а всього 1 269 478,41 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на заочне рішення суду від 13 серпня 2014 року представник відповідачів за основним позовом просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, неповним з»ясуванням судом обставин, які мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що суд в порушення ч.1 ст. 225 ЦПК України не постановив ухвалу про заочний розгляд справи, не дав оцінки тому факту, що відповідно до договору поруки, відповідачі брали на себе зобов»язання за погашення кредиту в сумі 262 600 грн., тоді як позивач видав відповідачу ОСОБА_7 кредит на суму 274 500 грн., що свідчить про збільшення відповідальності поручителів без повідомлення їх про це та що у відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою вважати, що договір поруки припинив свою дію.

Також зазначає, що у зв»язку з тим, що 10.11.2009 року у позивача виникло право на дострокове погашення кредити, з вимогою до поручителів останній не звертався, та подав позов через 2 роки і 5 місяців після виникнення у нього такого права, що у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України також є підставою для припинення договору поруки також зазначає на те, що судом першої інстанції до виниклих між сторонами правовідносин безпідставно не застосовано ЗУ «Про захист прав споживачів».

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача та стягуючи вказану заборгованість з відповідачів солідарно, суд виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Так, як свідчать матеріали справи, між Банком та відповідачем ОСОБА_7 23 червня 2006 року було укладено кредитний договір № 11/06-ф, відповідно до пунктів 2.1. , 4.7. умов якого , Банк надає відповідачу кредитні ресурси в сумі 152 000,00 грн. з оплатою 13,5 відсотків річних та сплатою 288,80 грн. щомісячної комісійної винагороди.

Відповідно до п. 3.2. умов вказаного договору, ОСОБА_7 зобов»язувався щомісячно в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за виданим кредитними ресурсами до 10 числа кожного місяця, в розмірі 845 грн. згідно графіку ( Додаток № 1 до цього договору)

Відповідно до графіка погашення кредиту, останній платіж позичальник повинен був здійснити з 01 по 10 червня 2021 року (т.1 а.с.8-12).

Матеріали справи також свідчать про те, що 21 серпня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_7 була укладена додаткова угода № 1 до вказаного кредитного договору, яка є невід»ємною частиною кредитного договору та відповідно до якої пункти 2.1, 3.2, 4.7 кредитного договору викладені в наступній редакції «Банк відкриває позичальнику невідновлену кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності та платності в розмірі 262 600,00 грн. з оплатою 13,50 процентів річних, зобов»язання позичальника повернути кредитні кошти до 23 березня 2016 року та сплачувати щомісячну комісійну винагороду в розмірі 498, 94 грн., а також здійснювати погашення заборгованості в розмірі 2550, 00 грн. згідно графіка зниження заборгованості (додаток № 2 до цього договору) ( т.1 а.с.13-15).

01 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_7 була укладена додаткова угода № 2 до вказаного кредитного договору, згідно до якої пункти 2.1. та 4.1. викладені в наступній редакції «Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 262 600,00 грн. з оплатою по процентній ставці 14,00 процентів річних за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту» ( т.1 а.с.16).

Матеріали справи також свідчать про те, що 23 червня 2006 року між Банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_7 були укладені договори поруки, відповідно № П 111/06-Ф та № П/2 111/06-Ф відповідно до пунктів 1.1., 1.3. умов яких поручителі зобов»язувались перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов»язань за вказаним кредитним договором, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 152 00,00 грн. зі сплатою 13,5 річних та вони як поручителі свідчать, що ознайомлені із вказаним кредитним договором та погоджуються з його умовами.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. умов вказаних договорів, у випадку невиконання Боржником зобов»язань за кредитним договором поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що й Боржник, в т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплати комісійної винагороди, сплаті неустойки по основаному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Згідно до п.4.4. умов вказаних договорів поруки, внесення змін і доповнень у Кредитний договір, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя не допускається без узгодження з поручителями, а пунктів 5.1. та 5.2. умов договорів поруки, встановлено, що порука припиняється із припиненням зобов»язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов»язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України ( т.1. а.с.17-18, 22-23).

Як свідчать матеріали справи 21 червня 2007 року Банк та Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 уклали додаткові угоди № 1 до вказаних договорів поруки, відповідно до яких, пункт 1.1. договору поруки викладено в наступній редакції: «Поручитель зобов»язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов»язань за вказаним кредитним договором, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 262 600,00 зі сплатою 13,50 % річних» та відповідно до пунктів 4 та 5 вказаної додаткової угоди всі інші умови вказаних договорів поруки зберігають свою силу та вказана додаткова угода діє до дня фактичного погашення кредиту ( т.1 а.с.19, 21).

Відповідно до додаткових угод № 2, укладених між поручителями та Банком 01 серпня 2008 року, пункт 1.1. викладено в наступній редакції «Поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за вказаним кредитним договором, укладеним між кредитором та Боржником 23.06.2006 року, відповідно до якого Боржникові надано кредит у розмірі 262 600,00 грн. з оплатою по процентній ставці 14,00 процентів річних».

В пунктах 2 та 3 вказаних угод також зазначено, що ці додаткові угоди є невід»ємною частиною договору поруки із всіма додатковими угодами до нього. Всі інші умови договору поруки зберігають свою силу та сторони підтверджують по ним свої зобов»язання і ця додаткова угода діє до повного виконання Сторонами усіх зобов»язань за Кредитним договором ( т.1 а.с.20).

При цьому, вказані додаткові угоди до договору поруки не містять даних про те, що при їх підписанні поручителі були ознайомлені з укладеними між Банком та відповідачем ОСОБА_7 додаткових угод № 1 та 2 та погодились з ними, тоді як за кредитним договором від 23 червня 2006 року відповідач ОСОБА_7 отримав від позивача звичайний разовий кредит в сумі 152 000,00 грн. , а додатковою угодою № 1 до цього договору від 21 серпня 2007 року сторони змінили умови кредитування з разового кредиту на кредитування в порядку невідновленої кредитної лінії на суму 262 000,00 грн., при цьому також змінили термін погашення кредиту з червня 2021 року на 23 березня 2016 року, тобто зменшили термін його погашення майже на п»ять років, збільшили розмір разових платежів з 845,00 грн. до 2550,00 грн. на місяць, збільшили розмір щомісячного комісійної винагороди з 288,80 грн. до 498,94 грн.

Більш того, як свідчить наданий Банком розрахунок заборгованості , загальна сума виданого ним кредиту відповідачу ОСОБА_7 складає 274 500,00 грн. (т.1 а.с.169-170), тоді як відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителі поручались за виконання ОСОБА_7 кредитного договору в розмірі 262 600, 00 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов»язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов»язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов»язння.

Доказів того, що поручителів при укладанні додаткової угоди № 1 до договору поруки надавали згоду на збільшення розміру щомісячної комісійної винагороди, зміни виду кредитування з разового кредиту та невідновлену кредитну лінію, внаслідок чого збільшився розмір отриманого відповідачем ОСОБА_7 кредиту зі 262 600,00 грн. до 274 500,00 грн., зменшення строку погашення такого кредиту, внаслідок чого збільшились щомісячні платежі, позивач суду не надав.

Між тим, така зміна основного зобов»язання, а саме: збільшення розміру щомісячної комісійної винагороди на 210, 14 грн., зменшення терміну погашення кредиту майже на п»ять років, зміна умов кредитування, внаслідок чого збільшився загальний розмір отриманих ОСОБА_7 кредитних коштів на 11 900,00 грн. внаслідок чого збільшилась відповідальність поручителів, при відсутності їх на це згоди, є підставою вважати, що договори поруки у відповідності до ч.1 ст. 559 ЦК України, є припиненими.

Суд на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув, та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для солідарної відповідальності поручителів з боржником за вказаним кредитним договором та додатковими угодами до нього.

З огляду на наведене в цій частині заочне рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом з порушенням норм матеріального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам (пункти 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з поручителів - відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

При цьому судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині того, що вказані договори поруки припинились, у зв»язку з пропуском встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України строку пред»явлення до поручителів вимог.

Так, згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України , порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказаними договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Згідно до додаткової угоди № 1 до вказаного кредитного договору строк виконання зобов»язання встановлено до 23 березня 2016 року .

Вимог про дострокове погашення кредитних коштів, тобто змін умов кредитного договору до пред»явлення у суд зазначеного позову, позивач не заявляв, та відповідно до надісланих ним відповідачу ОСОБА_7 вимог, позивач вимагав від нього погашення строкової заборгованості, а не всієї суми боргу ( т.1 25-28).

В правових позиціях, висловлених в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року по справі № 6-125 цс 14, зазначено , що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені шляхом звернення у суд 29.10.2010 року (т.1 а.с.3) кредитор, відповідно до ч. 2 ст.1054 ЦК України, хоча і змінив строк виконання основного зобов'язання, однак пред»явивши такий позов і до поручителів, не пропустив встановлений ч.4 ст.559 ЦК України для пред»явлення такої вимоги поручителю.

Висновок суду першої інстанції щодо права дострокового стягнення зазначених кредитних коштів з відповідача ОСОБА_7 , відповідає вимогам ст.ст. 1050, 1054, 526, 629, 611 ЦК України та наявним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку.

Між тим, судова колегія не може погодитись з визначеним судом розміром стягнутої з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача пені за прострочення погашення кредиту в розмірі 555 976,50 грн., за прострочення погашення відсотків - в розмірі 280, 482, 39 грн., за прострочення сплати комісії - в розмірі 72 261,49 грн., які більш ніж вдвічі перевищують розмір заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.

При цьому, як свідчать матеріали справи відповідач ОСОБА_7 в період знаходження справи на розгляді у суді та як до, так і після ухвалення судом першої інстанції першого заочного рішення від 19 березня 2011 року, намагався погашати заборгованість за кредитом та в період з лютого 2011 року по листопад 2012 року сплатив кредитні кошти позивачу на загальну суму 85 018,00 грн., із яких 9535,45 грн. позивач зарахував на погашення заборгованості за комісією, а 75482,55 грн. - зарахував на погашення ним відсотків за кредитом та загальний розмір сплачених відповідачем ОСОБА_7 кредитних коштів станом на 17 жовтня 2003 року складає 186 221,20 грн. (т.1 а.с.171-173) .

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.

За таких обставин в цій частині заочне рішення суду першої інстанції підлягає зміні як таке, що ухвалене судом при порушенні вказаної норми ЦК України (п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) та зменшенню розміру стягнутих з ОСОБА_7 на користь позивача пені: за кредитом - до 200 000 грн., за відсотками - до 50 000 грн., та за комісією - до 20 000 грн. та загального розміру стягнення до 630 758,16 грн.

Згідно до вимог ч.4 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ж підстави для солідарного стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з поручителів - відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 відсутні, то у відповідності до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, відсутні підстави для стягнення з них на користь позивача витрат, пов»язаних зі сплатою ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрат по сплаті судового збору.

За таких обставин заочне рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні , скасуванню його в частині стягнення таких витрат з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та збільшення розміру такого стягнення з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача до 1820 грн. та на користь держави до 1954 грн., з урахування вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та часткової сплати судового збору позивачем в сумі 1700 грн. ( 1218 грн. мінімальна заробітна плата х 3 - 1700 грн. ) .

В іншій частині заочне рішення суду підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст. 303, пунктами 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 316, 319, 218, 88 ЦПК України,судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_5, задовольнити частково.

Змінити заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 серпня 2014 року, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог та солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 11/06-Ф від 23 червня 2006 року, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом в розмірі 73841,52 грн., простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 168300,00 грн., строкової заборгованості за відсотками в розмірі 1578,90, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 90086, 37 грн., простроченої заборгованості за комісією в розмірі 22951,24 грн., пені за прострочення погашення кредиту в розмірі 555976,50 грн., пені за прострочення погашення відсотків в розмірі 280482,39 грн., пені за прострочення сплати комісії в розмірі 72261,49 грн., а всього 1 269 478,41 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовити.

Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» пені за прострочення погашення кредиту до 200 000, 00 грн., пені за прострочення погашення відсотків до 50 000,00 грн., пені за прострочення сплати комісії до 20 000, 00 грн. та загальний розмір стягнутої з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 11/06-Ф від 23 червня 2006 року до 630 758 (шістсот тридцяти тисяч сімсот п'ятдесяти восьми) грн. 16 коп.

Скасувати заочне рішення в частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» витрат по сплаті судового збору по 606 грн. 70 коп. з кожного та на користь держави судового збору по 611 грн. 35 коп. з кожного.

Збільшити розмір стягнутих з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрат по сплаті судового збору до 1820 грн. та збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_7 на користь держави судового збору до 1954 грн.

В іншій частині заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 серпня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді :