Рішення № 41404963, 10.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7725/2011

Провадження № 22-ц/779/2114/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М., Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» про відшкодування витрат, понесених на звільнення земельної ділянки для забудови, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

18.10.2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» про відшкодування витрат, понесених на звільнення земельної ділянки для забудови.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.03.2006 року №136 йому дозволено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній ділянці на АДРЕСА_1. Згідно даного рішення його зобов'язано до початку будівництва знести за власні кошти існуючі будинки №№70, 70А, 74 на вул. Г.Мазепи та відселити їх мешканців. Відселення мешканців вказаних будинків було здійснено ним за власні грошові кошти, при цьому він діяв як фізична особа і не здійснював підприємницької діяльності. Отримання мешканцями будинків грошових коштів від нього підтверджується письмовими розписками: ОСОБА_5 на суму 68 000 доларів США за продану квартиру АДРЕСА_2; ОСОБА_6 на суму 15 000 доларів США за квартиру АДРЕСА_3; ОСОБА_7 на суму 150 000 доларів США за квартиру АДРЕСА_4 та ОСОБА_8 на суму 15 000 доларів США за квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, його грошові витрати на звільнення земельної ділянки для забудови склали 248 000 доларів США, що еквівалентно 1 977 973,30 грн. 15.06.2007 року він уклав із ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» договір Управителя з Забудовником Фонду фінансування будівництва виду А №1/3, а в грудні 2010 року Львівський апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою визнав за ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» право власності на об'єкт незавершеного будівництва секцій «А», «Б», «В» та паркінгу багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1. Здійснення ним витрат на будівництво багатоквартирного житлового будинку і згодом визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку за відповідачем означає отримання відповідачем без належної на те правової підстави вигоди в розмірі 248 000 доларів США, що еквівалентно 1 977 973,60 грн. У зв'язку з наведеним просив позов задовольнити.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2 827 200 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» на користь ОСОБА_4 2 827 200 грн. витрат, понесених на звільнення земельної ділянки для забудови, 1700 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що судом в оскаржуваному рішенні не вірно викладено обставини справи, зокрема, суд вказав, що представники відповідача ствердили, що договори купівлі-продажу квартир по АДРЕСА_1 були укладені між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати», фактично представники відповідача в судовому засіданні вказали, що договори купівлі-продажу квартир, копії та оригінали яких долучено до матеріалів справи, були укладені між вищезазначеними мешканцями будинку №70-74 по вул. Г.Мазепи в м. Івано-Франківську та громадянами ОСОБА_10 і ОСОБА_11

Крім того, суд в порушення вимог ст. 60 ЦПК України допустився припущень, вказавши в рішенні, що реальна вартість квартир, по яких було укладено договори купівлі-продажу між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 є значно нижчою від середньої вартості нерухомості на той період, не навівши при цьому докази, на підставі яких зроблено такий висновок.

На думку апелянта не відповідає матеріалам справи і висновок суду про те, що сторони були об'єднанні розписками, договорами про спільну діяльність та фондом фінансування будівництва.

Апелянт також зазначає, що помилковим є висновок суду, що громадянин ОСОБА_4 проводив підготовчі будівельні роботи багатоквартирного будинку, та зіслався при цьому на постанову Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 року та на Порядок надання дозволу на виконання підготовчих робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 30.09.2009 року. Однак, посилаючись на даний Порядок надання дозволу на виконання підготовчих робіт, суд не з'ясував, чи був такий дозвіл на виконання підготовчих робіт наданий громадянину ОСОБА_4 Крім того, дані нормативні акти були ухвалені вже після встановлення правовідносин між позивачем та відповідачем.

Крім того, апелянт вказує, що позивач у своїй позовній заяві та в ході судового розгляду справи посилався на те, що ним потрачено кошти на підготовчі будівельні роботи, про що йому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 надано розписки; що згідно договору Управителя з Забудовником Фонду фінансування будівництва виду А №1/3 від 15.06.2007 року у нього з відповідачем виникли правовідносини, а також на те, що згідно рішення суду за відповідачем встановлено право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який на думку позивача безпідставно набутий відповідачем. При цьому позивач посилався на положення ст. 1212 ЦК України. Однак, суд дійшов висновку, що згідно ст.ст. 1158-1160 ЦК України громадянин ОСОБА_4, витрачаючи кошти по розписках громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, вчиняв дії в майнових інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» без доручення. Таких висновків суд дійшов самостійно, у нарадчій кімнаті при ухваленні рішення, оскільки вищезазначені підстави позову не обговорювались ні сторонами, ні судом в ході судового розгляду. Таким чином можна зробити висновок, що суд самостійно змінив підставу позову.

При цьому судом не враховано, що ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» було зареєстровано тільки 28.09.2006 року. Тому незрозуміло в чиїх майнових інтересах діяв громадянин ОСОБА_4 з 23.08.2005 року по 23.09.2006 року, витративши кошти і отримавши розписки від ОСОБА_8, яку датовано 20.11.2005 року, від ОСОБА_6, яку датовано 23.09.2006 року, від ОСОБА_7, яку датовано 23.08.2005 року, від ОСОБА_5, яка була надана в той самий період, коли створення ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати», було зареєстровано 28.09.2006 року.

Апелянт зауважує, що розписки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 датовано задовго до рішення від 14.03.2006 року, яким виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зобов'язав підприємця ОСОБА_4 відселити мешканців будинків №70, 70А, 74 по вул. Г.Мазепи. Також в жодній з розписок не зазначається, що позивач виселяє даних осіб з їх квартир чи є купцем цих квартир, про що мав би мати відповідні нотаріально засвідчені договори. Більше того, в ході судового розгляду з'ясувалось, що власником квартир №2 та №7 в будинку АДРЕСА_1 являється гр. ОСОБА_10, який придбав їх у ОСОБА_5 02.09.2005 року та відповідно у ОСОБА_7 23.08.2005 року. Так само, власником квартир №6 та №8 являється ОСОБА_11, який придбав їх у ОСОБА_6 11.09.2006 року і відповідно у ОСОБА_8 14.11.2006 року. Наявними в матеріалах справи нотаріально посвідченими договорами між власниками цих квартир та громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 спростовуються твердження позивача про те, що гр. ОСОБА_4 являється покупцем вказаних квартир.

Апелянт зазначає, що позивач в обґрунтування своїх вимог зіслався на положення ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року, відповідно до якої відповідач набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську. Проте набуття права власності за рішенням суду не може бути набуттям майна без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Рішення суду, яке набрало законної сили, і не скасовано, згідно якого встановлюється будь-яке право, вже є правовою підставою, яка є неоспорюваною.

З цих підстав апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» про відшкодування витрат, понесених на звільнення земельної ділянки для забудови, відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 на підставі ст. 1160 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.03.2006 року №136 ОСОБА_4 був зобов'язаний до початку будівництва на вул. Г.Мазепи,70-74 за власні кошти знести існуючі будинки №70, 70А, 74 на вул. Г.Мазепи та відселити їх мешканців, що ним і було зроблено. Витрачені ним кошти в розмірі 248 000 доларів США на відселення мешканців будинку АДРЕСА_1 надали змогу вирішити наявні на той момент існуючі спірні моменти із попередніми власниками квартир за адресою, де планувалось зведення будівництва, і які безпосередньо передували знесенню будівель для подальшої організації і обслуговування нового будівництва. Знесення вказаних будівель і є фактично підготовчими роботами. Відтак, понесення позивачем витрат на підготовчі роботи, у зв'язку із вчиненням яких в подальшому здійснювалось будівництво об'єкту по АДРЕСА_1, а також факт набуття відповідачем права власності на даний об'єкт незавершеного будівництва за вказаною адресою, свідчить, що фактично мало місце вчинення дій особою в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Оскільки позивач за власний рахунок фактично вчиняв дії в інтересах відповідача з метою усунення настання в подальшому негативних наслідків для відповідача, то такі відносини регламентуються положеннями ст. 1158 ЦК України та регулюються положеннями ст. 1160 ЦК України.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.03.2006 року №136 підприємцю ОСОБА_4 дозволено будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній ділянці на АДРЕСА_1. Зобов'язано підприємця ОСОБА_4 до початку будівництва знести за власні кошти існуючі будинки №№70, 70А, 74 на вул. Г.Мазепи та відселити їх мешканців (а.с. 4 т. 1).

Згідно розписки, наданої ОСОБА_5, остання підтвердила, що отримала у гр. ОСОБА_4 68 000 доларів США, що по курсу відповідає 340 000 грн., за продану нею квартиру в АДРЕСА_2 (а.с. 143 т. 1).

Відповідно до розписки, наданої ОСОБА_6, остання отримала від ОСОБА_4 кошти в сумі 15 000 доларів США, як кінцевий розрахунок за квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 141 т. 1).

Розпискою, наданою ОСОБА_7, підтверджується отримання останньою у гр. ОСОБА_4 150 000 доларів США, що по курсу відповідає 750 000 грн., за продану нею квартиру в АДРЕСА_4 (а.с. 140 т. 1).

Згідно розписки, наданої ОСОБА_8, останній отримав від ОСОБА_4 гроші в сумі 15 000 доларів США за вирішення спірного питання по квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 142 т. 1).

За даними договору купівлі-продажу квартири від 14.11.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрації за №1037-Д, ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_11 купив квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 144 т. 1).

У відповідності до договору купівлі-продажу квартири від 11.09.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрації за №769-Д, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_11 купив квартиру, що розташована в АДРЕСА_3 (а.с. 147 т. 1).

З копії договору купівлі-продажу квартири від 02.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованого в реєстрі за №2456, вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_16, від імені якої як законні представники діють батьки: мати - ОСОБА_5, батько - ОСОБА_17, продали, а ОСОБА_10 купив квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 159 т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 23.08.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_18 та зареєстрованого в реєстрі за №3-2177, ОСОБА_7 та ОСОБА_19 продали, а ОСОБА_10 купив квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 156 т. 1).

01.12.2005 року між ТзОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати», приватним підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено договір №01/05 про спільну діяльність в будівництві багатоквартирного житлового будинку з закладами громадського обслуговування на вул. Мазепи №70-74 в м. Івано-Франківську (а.с. 122-128 т. 1).

05.04.2007 року між ТзОВ «Компанія Газ-Ойл Карпати», приватним підприємцем ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір №5/07-1 про спільну діяльність в будівництві багатоквартирного житлового будинку з закладами Громадського обслуговування на вул. Мазепи №70-74 в м. Івано-Франківську (а.с. 129-136 т. 1).

15.06.2007 року між ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» та ПП ОСОБА_4 укладено договір Управителя з Забудовником Фонду фінансування будівництва виду А №1/3 (а.с. 9-14 т. 1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року за ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва секцій «А», «Б», «В» та паркінгу багатоквартирного житлового будинку за адресою м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1 (а.с. 15-19 т. 1).

На підставі наведених доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, витрачаючи кошти по розписках громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, вчиняв дії в майнових інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» без доручення, які регламентуються ст. 1158 ЦК України та регулюються ст. 1160 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом наведених норм зобов'язання з ведення чужих справ без доручення виникають у випадках, коли існує нагальна потреба у вжитті заходів, спрямованих на попередження, усунення або зменшення негативних наслідків певних обставин для майна іншої особи, яка сама не в змозі охороняти свої інтереси через відсутність або знаходження в безпорадному стані. Отже, правовідносини відповідно до ст.ст. 1158-1160 ЦК України можуть виникати при існуванні двох сторін, коли одна сторона вчиняє дії в майнових інтересах другої сторони.

Згідно матеріалів справи, а саме розписок (а.с. 140-143 т. 1) ОСОБА_4 в період з 23.08.2005 року по 23.09.2006 року витратив кошти в розмірі 248 000 доларів США, оплативши їх громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 за їхні квартири, відповідно за №№8, 6, 7, 2 в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців первинна реєстрація ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» відбулась тільки 28.09.2006 року, тобто на час отримання ОСОБА_4 розписок зазначена юридична особа не існувала.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи нотаріально посвідчених договорів між власниками цих квартир та громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 власником квартир №2 та №7 в будинку АДРЕСА_1 являється гр. ОСОБА_10, а власником квартир №6 та №8 являється ОСОБА_11

Суд в порушення вимог ст. 60 ЦПК України допустився припущень, вказавши в рішенні, що реальна вартість квартир, по яких було укладено договори купівлі-продажу між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і ОСОБА_11 є значно нижчою від середньої вартості нерухомості на той період, не навівши при цьому докази, на підставі яких зроблено такий висновок. А тому дійшов неправильного висновку, що гр. ОСОБА_4 являється покупцем вказаних квартир.

При цьому також поза увагою суду першої інстанції залишились наявні в матеріалах справи нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_11, адресовані підприємцю ОСОБА_4 про те, що саме вони надають дозвіл на знесення будинку №74, де знаходяться їхні квартири, для можливості проведення на цьому місці будівництва багатоквартирного будинку.

За наведених обставин невірним є висновок суду і про те, що витрачені позивачем кошти дали йому змогу знести будівлі, відселивши власників квартир, від яких він отримав розписки, та що наведене і є проведенням позивачем підготовчих будівельних робіт в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 року та Порядку надання дозволу на виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 30.09.2009 року. Однак, наведені нормативні акти були ухвалені вже після встановлення правовідносин між позивачем та відповідачем.

Помилковим є висновок суду про те, що сторони були об'єднані розписками, договорами про спільну діяльність та фондом фінансування будівництва, оскільки такий не відповідає встановленим обставинам справи. Адже фонд фінансування будівництва було створено відповідно до норм Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» на підставі укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» та приватним підприємцем ОСОБА_4 договору Управителя з Забудовником Фонду фінансування будівництва виду А №1/3 від 15.06.2007 року.

Більше того, суд першої інстанції сам змінив предмет і підставу позову в порушення вимог ст. 31 ЦПК України, відповідно до якої змінити підставу або предмет позову може лише позивач, а зміна ним предмету і підстави позову можлива лише шляхом подачі нової позовної заяви.

В даному випадку предметом позову є стягнення безпідставно набутого майна, в обґрунтування якого позивач згідно позовної заяви, та як ствердив в суді представник позивача, покликався на те, що здійснення позивачем витрат на будівництво багатоквартирного житлового будинку і згодом визнання за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області права власності на об'єкт незавершеного будівництва - багатоквартирного житлового будинку за відповідачем означає отримання відповідачем без належної на те правової підстави вигоди в розмірі 248 000 доларів США. В правове обґрунтування позовних вимог позивач зіслався на положення ст. 1212 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оспорюваним рішенням суд першої інстанції задоволив позов про відшкодування фактично зроблених витрат, обґрунтувавши його тим, що позивач вчинив дії в майнових інтересах відповідача без його доручення, зокрема згідно розписок викупив квартири мешканців будинку, який в послідуючому зніс, таким чином провівши підготовчі роботи для здійснення будівництва багатоквартирного будинку, власником якого в послідуючому став відповідач.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що в силу дії ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення. По суті встановленого в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 1212 ЦК України, 31 ЦПК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» про відшкодування витрат, понесених на звільнення земельної ділянки для забудови, відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Проскурніцький П.І.