Ухвала суду № 41404846, 07.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/673/13-к

Провадження № 11-кп/779/201/2014

Категорія ч.2 ст.190 КК України

Головуючий у 1 інстанції Шишко О.А. О. А.

Суддя-доповідач

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Кавацюка М.Ф.,

суддів Гриновецького Б.М., Хруняка Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/779/201/2014, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Делятин Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 , КК України, обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого, громадянина України, у вчиненні злочинів передбачених за ч.1 ст.190 КК України, за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого з участю учасників судового провадження: секретаря с/з Кравчук І.І., прокурора Свірідова Д.І., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4. представника потерпілого ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6,

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Делятин Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, громадянина України,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.190 ч.1 КК України та ст.190 ч.2 КК України та призначено покарання : за ст. 190 ч. 1 КК України - 1 рік обмеження волі; за ст. 190 ч.2 КК України - 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_1 звільнено з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Згідно з вимогами ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, згідно зі ст.89 КК України раніше не судимого, громадянина України,-

визнано виннним у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 2727,82 грн. матеріальної шкоди та 1500 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позову ОСОБА_7 - відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 4000 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позову ОСОБА_6 - відмовлено.

Заставу у розмірі 22940 грн. повернуто заставодавцю ОСОБА_8.

За вироком суду ОСОБА_1 вчинив шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно.

ОСОБА_2 вчинив шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

Злочини вчинено за таких обставин.

25.11.2011 ОСОБА_1 дізнався від ОСОБА_7, що той має намір допомогти працевлаштувати ОСОБА_9, яка здобула вищу освіту за спеціальністю правознавство.

ОСОБА_1, не маючи можливості допомогти у працевлаштуванні ОСОБА_9, шляхом обману та зловживання довірою, вирішив заволодіти коштами ОСОБА_7

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 28.11.2011 ввів потерпілого в оману, запевнивши що працевлаштує ОСОБА_9 до Івано-Франківського міського суду за умови передачі йому коштів в сумі 400 Євро.

ОСОБА_7, довіряючи ОСОБА_1, 28.11.2011 в м. Івано-Франківську передав йому 400 Євро, що згідно курсу НБУ становило на той час 4227 гривень 82 копійки.

Не маючи наміру та змоги працевлаштувати ОСОБА_9, ОСОБА_1 шахрайським способом заволодів коштами ОСОБА_7 в сумі 4227 гривень 82 копійки, які привласнив та використав для власних потреб, чим спричинив потерпілому майнової шкоди.

Крім того, ОСОБА_1, діючи шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_11, під приводом сприяння у наданні йому соціальної допомоги, не маючи можливості допомогти у цьому, вирішив заволодіти коштами ОСОБА_11

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 23.05.2012 ввів потерпілого в оману, запевнивши, що той, як приватний підприємець, за умови передачі коштів в сумі 8000 гривень, отримає соціальну допомогу, таким чином викликав у потерпілого впевненість про вигідність передачі йому коштів.

23 травня 2012 року в м. Івано-Франківську ОСОБА_11, довіряючи ОСОБА_1, : передав йому 8000 гривень.

Не маючи наміру та змоги виконати взяті на себе зобов'язання по наданню соціальної допомого, ОСОБА_1 шахрайським способом заволодів коштами ОСОБА_11 в сумі 8000 гривень, які привласнив та використав для власних потреб, чим спричинив потерпілому майнової шкоди. к

Також, ОСОБА_1 в квітні 2012 року під приводом сприяння у наданні соціальної допомоги вирішив шахрайським способом заволодіти коштами приватного підприємця

Для цього ОСОБА_1 домовився зі своїм знайомим ОСОБА_12, кримінальне провадження щодо якого закрите прокурором у зв'язку з його смертю.

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 23.04.2012 повідомив ОСОБА_6, що через ОСОБА_12 може допомогти йому в отриманні соціальної допомоги від Депертаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА на розвиток підприємницької діяльності. ОСОБА_1 ввів ОСОБА_13 в оману, запевнивши, що той, як приватний підприємець, за умови передачі йому коштів, отримає вказану соціальну допомогу.

Будучи впевненим у добросовісності та довіряючи ОСОБА_14, 23.04.2012 в м.Івано- Франківську ОСОБА_6 передав останньому свої кошти у сумі 15000 гривень.

З такою ж метою 28 квітня 2012 року ОСОБА_6 знову передав ОСОБА_1 свої кошти з сумі 4400 гривень.

Отже, ОСОБА_1, домовившись з ОСОБА_12, не маючи наміру та змоги виконати взяті на себе зобов'язання по наданню соціальної допомоги, шахрайським способом заволоділи коштами ОСОБА_6 на загальну суму 19400 гривень, які привласнили.

ОСОБА_2 тривалий час був знайомий з ОСОБА_12 та перебував з ним у дружніх відносинах. На початку травня 2012 року ОСОБА_12, маючи умисел на шахрайське здволодіння коштами ОСОБА_6, двічі просив ОСОБА_2 піти в офіс до приватного підприємця ОСОБА_6 та отримати гроші. Протягом травня 2012 року ОСОБА_2, будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_12, двічі ходив в офіс до ОСОБА_6, що на ^

АДРЕСА_3, де останній йому передав один раз 2800 грн. та другий раз 5000 грн. Отримані у ОСОБА_6 гроші ОСОБА_2 передав ОСОБА_12, за що отримав винагороду двічі по 200 грн.

В своїх апеляційних скаргах:

- представник потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_5 , вважає даний вирок незаконним, необґрунтованим, таким що підлягає до скасування внаслідок грубого порушення судом норм кримінально-прорцесуального та матеріального права. Просить даний вирок скасувати та призначити більш суворе покарання;

- прокурор Свірідов Д.І., вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Просить скасувати даний вирок і ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,ч.2, ч.3 ст.190 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.190 КК України - у виді штрафу 850 грн., за ч.2 ст.190 КК України - 1 рік обмеження волі, за ч.3 ст.190 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.

З'ясувавши обставини кримінального провадження, заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4, які апеляційні скарги просять залишити без задоволення, а вирок залишити без змін, пояснення представника потерпілого та потерпілого ОСОБА_6,які вважають даний вирок незаконним і просять ухвалити новий вирок, думку прокурора, який просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,ч.2, ч.3 ст.190 КК України та на підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки, визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальноих правопорушень, за які їх засуджено.

Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а призначене покарання достатнім і справедливим . Цих вимог закону при постановлені вироку суд дотримався.

Доводи апеляційних скарг представника потерпілого ОСОБА_5 і прокурора Свірідова Д.І. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як пояснив потерпілий ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції і апеляційній інстанції про те, що ОСОБА_1 шахрайським способом заволодів коштами на загальну суму 206800 грн., проте вони не підтверджуються об'єктивними доказами. Так під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 заволодів коштами ОСОБА_6 23.04.2014 року на суму 15000 грн. та 28.04.2012 року на суму 4400 грн, про що є письмові розписки. Однак суд не приймає до уваги як доказ розписку від 23.04.2012 року, про отримання ОСОБА_1 50000 доларів США у ОСОБА_6, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції і під час апеляційного розгляду сам потерпілий ОСОБА_6 вказав, що такі кошти ОСОБА_1 він не передавав, а ця розписка написана ОСОБА_1 формально і є фіктивною.

Також отримання ОСОБА_1 у ОСОБА_6 через ОСОБА_2 07.06.2012 року 2800 грн. та 08.06.2012 року 5000 грн., належними та допустимими доказами, не підтверджується, оскільки дослідженими в суді доказами встановлено, що дані суми коштів ОСОБА_2 отримував у ОСОБА_6 домовившись з ОСОБА_15

Досудове розслідування кваліфікувало дії ОСОБА_1 за ст. 190 ч.3 КК України. Однак враховуюче те, що в ході судового розгляду доведено вину у заволодінні ОСОБА_1 коштами ОСОБА_6 тільки на суму 19400 грн. та не здобуто доказів заволодіння його коштами на суму 187400 грн., то дії ОСОБА_1 по цьому епізоду суд кваліфікував не за ч.3 ст.190 КК України, а за ч.2 ст.190 КК України.

Щодо фактів отримання ОСОБА_1 у ОСОБА_6, через ОСОБА_2 коштів в сумі 2800 грн. та 5000 грн. у червні 2012 року, то обвинувачений ОСОБА_2 пояснив під час апеляційного розгляду, що дані кошти він не передавав ОСОБА_12, а залишив собі і наведене нічим не спростовується.

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо заволодіння грошима ОСОБА_6 органом досудового розслідування також кваліфіковано як шахрайство, вчинене групою осіб, що не передбачено диспозицією ч.2 ст.190 КК України, а тому їх дії правильно перекваліфіковано: ОСОБА_2 з ч.2 ст.190 КК України на ч.1 ст.190 КК України, а з обвинувачення ОСОБА_1 виключено кваліфікуючу ознаку - групою осіб, як такої, що не існує, передбачена у диспозиції ч.2. ст. 190 КК України.

Прокурор, під час апеляційного провадження, пояснив, що ним не заявлялось клопотання в суді першої інстанції про зміну чи висунення додаткового обвинувачення.

По відношенню доводів представника потерпілого щодо м'якості призначеного покарання, зокрема що не враховано дані про особи винних, які ніде не працюють, раніше вже притягувались до кримінальної відповідальності за шахрайство, то колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 згідно анкетних даних раніше не судимий, а відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження закрито на підставі акта про амністію і тому вважає, що судом враховано всі дані про особи обвинувачених, взято до уваги обставини справи, та обставини що пом'якшують покарання і призначено покарання, яке буде достатнім для їх виправлення і перевиховання. Суд першої інстанції врахував обставини, що пом'якшують покарання, те що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, повністю відшкодував заподіяну матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_6, а також частково ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_2 не має судимості, посередньо характеризується за місцем проживання.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_6, то, на думку колегії суддів, він вирішений судом першої інстанції відповідно до чинного законодавства в частині його доведеності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції обґрунтованим та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 393, 409,413,418, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги: представника потерпілого ОСОБА_5 і прокурора Свірідова Дениса Ігоровича залишити без задоволення, а вирок Богородчанського районного суду від 30 квітня 2014 року щодо обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками провадження протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий М.Ф. Кавацюк

Судді Б.М. Гриновецький

Є.В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області М.Ф. Кавацюк