Ухвала суду № 41404527, 28.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/781/14 Справа № 204/2925/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Некрасов Олег Олександрович Доповідач - Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Васецької В.В.,

суддів - Стуковенкової Т.Г., Капелюхи В.М.,

за участю секретаря - Письменної К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали кримінального провадження № 12013040680001022 відносно обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Линево Жирновського району Волгоградської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 28 жовтня 1982 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 81 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 12 січня 1984 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 81 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 17 грудня 1991 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 89, ст.. 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12 липня 1993 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 183-3 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 08 грудня 2000 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 142 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 01 квітня 2008 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уроженця с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, та проживає за адресою АДРЕСА_3, раніше судимого 29 листопада 2012 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки,

за їх апеляційними скаргами, а також апеляціями прокурора Калінченка О.В. у кримінальному провадженні, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року, за участю прокурора Кузьменка А.С., обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_6, перекладача ОСОБА_7

В апеляціях:

- обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та закрити порушене відносно нього кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, обвинувачений вказує на те, що в ході досудового розслідування залишились не встановленими обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема щодо наявності злочинної змови, часу та місця вчинення кримінального правопорушення, особи, яка завдала удар та заволоділа майном потерпілої. Разом з тим, на думку обвинуваченого, висновок суду про доведеність його вини ґрунтується на суперечливих та неузгоджених між собою доказах, які не були належним чином оцінені судом у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що досудове розслідування є неповним, оскільки в ході його проведення не здійснювався запит до операторів мобільного зв'язку, з метою встановлення місця знаходження обвинувачених. Також обвинувачений посилається й на неповноту судового слідства, в ході проведення якого залишився не допитаним експерт та не досліджені речові докази.

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та закрити порушене відносно нього кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог обвинувачений вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На його думку, судове слідство є одностороннім та не повним, висновки суду не підтверджуються дослідженими доказами та суд не взяв до уваги ті, що могли істотно на них вплинути. Обвинувачений вказує на те, що висновок суду про доведеність його вини ґрунтується на сумнівних доказах, порядок збирання та оцінки яких був порушений.

- адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати невинним її підзахисного та виправдати його за недоведеністю вини вчинення саме ним кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник наводить доводи аналогічні за змістом, тим, що зазначені в апеляції її підзахисним, а також обвинуваченим ОСОБА_3 Разом з тим, захисник вказує на порушення Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» щодо застосування при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Суду як джерел права.

- адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та закрити порушене відносно його підзахисного кримінальне провадження. Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Так, на думку ОСОБА_5, висновок суду про доведеність вини його підзахисного ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілої. Разом з тим, адвокат вказує на те, що суд не надав оцінку тій обставині, що під час затримання ОСОБА_3 не було виявлено інших викрадених у потерпілої речей, а також не взяв до уваги відсутність свідків-очевидців розбійного нападу.

- прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, просить вирок суду скасувати та ухвалити свій, яким погіршити становище обвинувачених та призначити кожному з них покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому, на підставі ст. 71 КК України, приєднавши невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2012 року, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тяжкості скоєного обвинуваченими кримінального правопорушення та їх особам, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування вимог закону про кримінальну відповідальність та призначив покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м'якість.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте обвинуваченим за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2008 року та остаточно призначено обвинуваченому покарання у вигляді 8 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.

Крім того, за результатами розгляду кримінального провадження судом визначено долю речових доказів.

Обвинувачені ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, та ОСОБА_3, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, будучи звільненим від відбування призначеного покарання з випробуванням, вчинили умисне тяжке корисливе правопорушення проти власності та особи за наступних обставинах.

03 березня 2013 року близько 22.05 години, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, та ОСОБА_3 знаходились біля будинку № 10 по провулку Калініна в м. Дніпропетровську, де у них раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зазначений час вступили у попередню змову, визначивши між собою спільний характер дій під час безпосереднього вчинення кримінального правопорушення щодо неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 03 березня 2013 року близько 22 .05 години. біля будинку № 10 по провулку Калініна в м. Дніпропетровську, діючи відповідно до розробленого плану, спільно побачили неповнолітню потерпілу ОСОБА_8, визначивши майно, що знаходилось у руках ОСОБА_8, як об'єкт свого злочинного посягання.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, того ж дня, знаходячись за вищевказаною адресою у вищевказаний час, та, діючи відповідно до розробленого плану, з метою створення умов щодо вчинення кримінального правопорушення, умисно, з корисливого мотиву, діючи за попередньою змовою групою осіб, наблизилися до неповнолітньої ОСОБА_8 та нанесли їй невстановленим під час здійснення досудового розслідування предметом один удар в область голови, після чого неповнолітня потерпіла втратила рівновагу та впала на землю, чим спричинили ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черпно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми в потиличній області голови, які, згідно судово-

медичного висновку експерта № 1456е від 11 квітня 2013 року, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). Таким чином, співучасники кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, застосувавши щодо ОСОБА_8 насильство, небезпечне для життя та здоров'я останньої, подавили волю неповнолітньої потерпілої чинити опір їх незаконним діям.

Далі, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, та ОСОБА_3, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливого мотиву, шляхом ривка заволоділи майном, що знаходилось в руках неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 та належало потерпілому ОСОБА_9, а саме: мобільним телефоном «Нокіа С2-06», імей: НОМЕР_1, вартістю 500 грн. 00 коп., в якому знаходились сім - карта мобільного оператора: «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було, та сім - карта мобільного оператора «МТС», вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошових коштів не було; навушниками до мобільного телефону «Нокіа С2-06», вартістю 50 гривень; сумкою лаковою чорного кольору, вартістю 120 гривень; гаманцем, лаковим блакитного кольору, вартістю 100 гривень; грошовими коштами у сумі 1 гривня; люстерком, вартістю 10 гривень; гребінцем, вартістю 10 гривень; губною помадою, вартістю 20 гривень; ключем, який матеріальної цінності не представляє; брелком у вигляді м'якої іграшки, який матеріальної цінності не представляє, а всього на загальну суму 861 гривня, чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вищевказану суму, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію процесуального керівника у кримінальному провадженні та заперечував проти задоволення апеляцій інших учасників судового провадження, доводи обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, апеляції своїх захисників та просили залишити без задоволення апеляцію прокурора, позицію адвоката ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляцію та апеляцію прокурора в частині неправильного застосування кримінального закону, міркування захисника ОСОБА_6, який повністю підтримав апеляції сторони захисту та частково підтримав апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляцій та дослідивши їх, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляції підлягають залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 187 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим.

Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинувачених та на кваліфікацію їх дій, колегією суддів не виявлено.

Так, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду показаннями: потерпілої ОСОБА_8 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, згідно з якими остання, зокрема, впізнала обвинувачених за загальними ознаками, коли останні намагались збути майно, що їй належить; потерпілого ОСОБА_9 - батька потерпілої, який дізнався про злочин зі слів своєї доньки, викликав міліцію та був присутній під час повернення викраденого майна; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що перебували на чергуванні 03 березня 2013 року, які разом з потерпілою здійснювали пошук обвинувачених та їх затримання, коли останні збували викрадене майно; свідка ОСОБА_12 - працівника ломбарду, яка засвідчила, що саме обвинувачені заклали у ломбард мобільний телефон, після чого були затримані працівниками міліції за участю потерпілої, зі слів якої вона й дізналась про розбійний напад; свідка ОСОБА_13, що є управляючим ломбарду на пл. Петровського, який вказав на порядок укладення договору застави.

Крім того, вина обвинувачених підтверджується й наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події (приміщення ломбарду, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, площа ім. Петровського, 1) та фототаблицею до нього від 03 березня 2013 року, в ході проведення якого виявлено мобільний телефон марки Nokia C2-06 б/у, який має потертості, НОМЕР_2, та сім-карта в якому відсутня (а.с. 5-6); протоколом огляду місця події (місцевості, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Кронштадська біля будинку № 17) та фототаблицею до нього від 04 березня 2013 року, в ході проведення якого виявлено сумку чорного кольору, у якій знаходиться гребінець золотого кольору, люстерко, навушники білого кольору, ключ з брелоком (а.с. 7-8); протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04 березня 2013 року, згідно з яким у ОСОБА_2 було виявлено і вилучено: військовий квиток НОМЕР_3, виданий Дніпропетровським РВК 19 листопада 1990 року на ім'я ОСОБА_2; мобільний телефон «Nokia 6300» imei: НОМЕР_4, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» та карткою пам'яті на 1 Гб, у чохлі чорного кольору; брелок з металу; грошові кошти: 1 гривня, дві монети по 50 копійок, одна монета 25 копійок, одна монета 10 копійок, одна монета 5 копійок, одна монета СРСР номіналом 10 копійок; запальничка; пасок із шкірозамінювача чорного кольору; пара шнурків чорного кольору (а.с. 18-22); протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04 березня 2013 року, згідно з яким у ОСОБА_3 було виявлено та вилучено: посвідчення водія НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3; мобільний телефон «HUAWEI G7210», imei: НОМЕР_6, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» та карткою пам'яті на 512 Мб; перстень з металу сріблястого кольору; ланцюжок з металу сріблястого кольору з хрестиком з металу сріблястого кольору та іконкою з металу сріблястого кольору; дві запальнички (чорного та фіолетового) кольорів; шнурок (а.с. 27-31); протоколом огляду предмету від 04 березня 2013 року, відповідно до якого під час огляду було виявлено сім-картку мобільного оператора «Київстар» на якій є цифри: НОМЕР_7; грошові кошти у сумі 250 гривень, договір фінансового кредиту під заклад № 608523 від 03 березня 2013 року, виданий ПТ «Ломбард Онікс», на ім'я ОСОБА_3 із зазначенням його паспортних даних, предмета застави, його оціночної вартості, суми процентів, різниці між фінансовим кредитом та процентами за термін дії договору, строку дії договору, підписів, прав та обов'язків сторін (а.с. 40-41); свідоцтвом про народження НОМЕР_8 ОСОБА_8 (а.с. 44); договором фінансового кредиту під заставу № 608523 від 03 березня 2013 року (а.с. 89); висновком експерта № 929е від 06 березня 2013 року щодо характеру нанесених потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (а.с. 97-98); медичними документами ОСОБА_8 (а.с. 99-100); довідкою ПП ОСОБА_14 від 11 березня 2013 року про те, що станом на 03 березня 2013 року, вартість б/у мобільного телефону «Nokia C2» - 500 гривень, б/у навушників до мобільного телефону «Nokia C2» - 50 гривень, сім - картки мобільного оператора «Київстар» - 25 гривень, сім-картки мобільного оператора «МТС» - 25 гривень (а.с. 148); довідкою ПП ОСОБА_15 про те, що станом на 03 березня 2013 року, вартість сумки лакової чорного кольору складає 120 гривень, гаманця лакового блакитного кольору - 100 гривень, люстерка - 10 гривень, гребінця - 10 гривень, губної помади - 20 гривень (а.с. 149); випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повного товариства «Ломбард «Онікс» ОСОБА_20, ОСОБА_21» (а.с.155); свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи повного товариства «Ломбард «Онікс» ОСОБА_20, ОСОБА_21» (а.с. 156); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 квітня 2013 року, в ході проведення якого ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_2, як особу, яка 03 березня 2013 року разом з іншим чоловіком зверталась до ломбарду з метою здати мобільний телефон «Nokia C2» (а.с. 166-168); протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06 квітня 2013 року, в ході проведення якого ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_3, як особу, яка 03 березня 2013 року разом з іншим чоловіком зверталась до ломбарду з метою здати мобільний телефон «Nokia C2», та на ім'я якого було укладено договір застави (а.с.169-171); висновком експерта № 1456е від 11 квітня 2013 року, відповідно до якого, у ОСОБА_8 виявлені легкі тілесні ушкодження (а.с. 177-178); медичними документами ОСОБА_8 (а.с. 179-187).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Надаючи оцінку зазначеним доказам у своїй сукупності, колегія суддів не сумнівається у їх належності та допустимості, вважає такі докази достатніми для доведеності вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочинного діяння, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції належним чином оцінив докази у кримінальному провадженні, навівши у вироку докладні мотиви, з яких він відкинув одні та надав перевагу іншим.

Разом з тим, аналізуючи наведені в апеляціях доводи обвинувачених та їх захисників щодо непричетності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до розбійного нападу, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість останніх, виходячи з наступних підстав.

Так, враховуючи те, що свідки вчинення кримінального правопорушення відсутні, встановити осіб, які причетні до його скоєння, можливо лише у разі встановлення місця знаходження викраденого ними майна.

Виходячи з матеріалів кримінального провадження, працівниками органів внутрішніх справ було встановлено місце перебування майна, а також, внаслідок збігу випадкових обставин, було затримано осіб, в яких таке майно перебувало.

Таким чином, з метою підтвердження або спростування факту причетності затриманих осіб до розбійного нападу, встановленню та дослідженню підлягали обставини, за яких викрадено майно опинилось у таких осіб, а також об'єктивність отриманих даних.

Як вбачається з наданих під час судового розгляду показань обвинуваченого ОСОБА_2, йому та ОСОБА_3 телефон потерпілої запропонував здати до ломбарду невідомий чоловік за грошову винагороду. При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що до віконця ломбарду разом зі ОСОБА_3 він не підходив, а грошові кошти за укладення договору застави отримали разом ОСОБА_3 та невідомий чоловік.

Разом з тим, показання ОСОБА_3 частково суперечать свідченням ОСОБА_2 Так, ОСОБА_3 вказує на те, що йому не було відомо про домовленість незнайомого чоловіка та ОСОБА_2, а до віконця ломбарду він підходив один.

Аналізуючи такі суперечливі показання у сукупності з іншими наявними в матеріалах провадження доказами, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачені намагаються уникнути відповідальності.

Так, свідчення обвинувачених спростовуються насамперед показаннями свідка ОСОБА_12 - працівника ломбарду, згідно з якими саме обвинувачені закладали у ломбард мобільний телефон. Такі показання повністю відповідають протоколам пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 06 квітня 2013 року.

Крім того, жоден з інших свідків, зокрема працівників органів внутрішніх справ, а також потерпіла, не вказали на те, що під час затримання бачили поблизу ломбарду іншу особу.

За таких обставин, беручи до уваги, що версія обвинувачених щодо збуту телефону невідомою особою спростовується, за відсутності іншого обґрунтування знаходження в них викраденого майна, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про причетність вказаних осіб до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8

При цьому, на переконання колегії суддів, у разі належного обґрунтування причин перебування в обвинувачених викраденого телефону та наявності доказів на підтвердження цього факту, позицію сторони захисту щодо непричетності таких осіб до вчиненого злочину можливо було б визнати частково обґрунтованою, беручи до уваги те, що потерпіла не бачила облич обвинувачених, а лише впізнала їх за загальними ознаками.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для закриття кримінального провадження або скасування вироку суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особам обвинувачених, за апеляцією прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченим ОСОБА_2М та ОСОБА_3 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог кримінального закону.

Так, призначаючи обвинуваченим покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також особи обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно корисливою працею не займається, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно корисливою працею не займається, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_16 судом не встановлено.

Разом з тим, суд визнав як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рецидив злочину.

Надавши правову оцінку зазначеним судом відомостям та доказам на їх підтвердження, що містяться в матеріалах кримінального провадження, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченим суд з достатньою повнотою врахував усі обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи та обставини, що впливають на покарання та обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неможливо без ізоляції від суспільства і обвинуваченим слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, його висновки, наведені у вироку, в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особам обвинувачених та є справедливим.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість вироку, погоджується з ним та не вбачає підстав для задоволення апеляцій захисників, обвинувачених та прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляції обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_2, прокурора Калінченка О.В. у кримінальному провадженні, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду :

Васецька В.В. Стуковенкова Т.Г. Капелюха В.М.