Рішення № 41402844, 12.11.2014, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/8813/14-ц

пр. № 2/759/3738/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП,

В С Т А Н О В И В:

23.05.2014 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася з позовом про стягнення з СК «Інкомстрах», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 22 430,98 грн. відшкодування матеріальних збитків, 6 000,00 грн. моральної шкоди, відшкодування судових витрат. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.12.2013 року о 09:00 в м. Києві по пр. Перемоги, 67, з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1, сталося ДТП, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Нісан» д.н.з. НОМЕР_2. Власником автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в СК «Інкомстрах». Загальна сума відшкодованих збитків складає 22 430,98 грн. При зверненні з заявою до страхової компанії про здійснення страхового відшкодування, відповідач виплати не здійснив, в добровільному порядку суму страхового відшкодування не відшкодовує. Зазначеними діями, пов'язаними з душевними стражданнями, відновленням психічного стану, позивачу завдано моральної шкоди в розмірі 6 000,00 грн.

Представник позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. В судових дебатах зменшила позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, яку просила не стягувати у зв'язку із недоведеністю даної вимоги.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що цивільно-правова відповідальність водія була застрахована, а тому здійснювати відповідні виплати має страховик.

ОСОБА_3 та представник СК «Інкомстрах» в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_6 від 31.10.2009 року власником автомобіля марки Nissan, модель Almera Classic, д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а. с. 28 - копія свідоцтва).

10.10.2013 між ПрАТ «СК «Інкомстрах» та ОСОБА_3 укладено поліс № АС/7346818 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а. с. 51), за умовами якого застраховано автомобіль марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1. Термін дії полісу до 10.04.2014 року.

26.12.2013 року о 09:00 в м. Києві на пр. Перемоги, 67, гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не пропустив автомобіль марки «Нісан» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався праворуч в попутному напрямку, внаслідок чого сталося зіткнення між автомобілями, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вказані обставини встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2014 року у справі пр. №3/759/276/14 (ун. №759/133/14-п), якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (а. с. 50 - копія постанови).

Автомобіль «Нісан» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а. с. 49).

27.12.2013 року позивач повідомив ПрАТ «СК «Інкомстрах» про страховий випадок, що мала місце 26.12.2013 року (а. с. 36 - повідомлення).

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку КТЗ №676 від 11.03.2014 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Nissan Almera Classic, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом 18.02.2014 року, склала 21 630,98 грн. (а. с. 9 - 33 - копія звіту).

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру №01/03 від 12.03.2014 року, позивачем оплачено вартість звіту про визначення вартості збитку в розмірі 800,00 грн. (а. с. 48 - копія квитанції).

Загальна сума виплати страхового відшкодування, яку позивач просить стягнути, складає: 21 630,98 + 800,00 грн. = 22 430,98 грн.

ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3, ПрАТ «СК «Інкомстрах» з заявою про виплату страхового відшкодування. Станом на 20.05.2014 року, сума страхового відшкодування позивачу відшкодована не була.

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають, що на наступний день після ДТП їх довірителі поїхали до страховика і написали заяви про настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права визнають, що, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_2 винен у ДТП, а тому, згідно ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1188 ЦК України, повинен відшкодовувати завдану шкоду.

Проте, в даних правовідносинах обов'язковим є застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

В статті 3 Закону зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди. Отже, відшкодування шкоди у даних правовідносинах повинно здійснюватися відповідно до Закону.

В силу статті 4 Закону відповідачі є суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами (потерпілими) застрахована, оскільки ця відповідальність є об'єктом страхування згідно ст. 5 Закону.

На підставі п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 16 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено: відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Згідно пункту 19 зазначеної постанови пленуму, з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Отже, в силу п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону, з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування», шкоду повинен відшкодовувати страховик - ПрАТ «СК «Інкомстрах», а не ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У зв'язку із наведеним, позов підлягає задоволенню лише в частині вимог до ПрАТ «СК «Інкомстрах», з якого на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 22 430,98 грн. відшкодування матеріальних збитків, в частині вимог до інших відповідачів суд відмовляє в задоволенні позову.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 6 000,00 грн.

Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

В підтвердження завдання моральної шкоди позивач посилається на емоційні страждання, після скоєння ДТП, які довелось пережити позивачу та його родині, порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я.

Проте, в судовому засіданні було встановлено відсутність обставин, на які посилається позивач, як на докази заподіяння шкоди. ОСОБА_1 посилався на неможливість користування автомобілем, але в судовому засіданні було встановлено, що технічний стан автомобіля дозволяв позивачу ним користуватися, зокрема, на наступний день після ДТП він поїхав до страховика на автомобілі, що представники сторін в судовому засіданні визнали.

В судових дебатах, у зв'язку із недоведеністю вимоги про стягнення моральної шкоди, представник позивача зменшила позовні вимоги в частині моральної шкоди, яку просила не стягувати.

На підставі наведеного, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки в задоволенні вимог до ОСОБА_2, та на підставі зазначеної норми з позивача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 435 грн., які поніс ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192 ЦК України, п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, будинок 72, офіс 32 - 33, код 31282951) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_4) кошти у сумі 22 430,98 грн. відшкодування матеріальних збитків та 243,60 грн. судового збору.

Відмовити в задоволенні інших вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_4) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІН: НОМЕР_5) витрати на правову допомогу в розмірі 2 435 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.11.2014 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ