Ухвала суду № 41399189, 13.11.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2802/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л. І.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

13.11.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - Мурашка С.І.

Суддів - Сукач Т.О., Кривохижі В.І.

при секретарі - Сегал О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровограді Кіровоградської області, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2014 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та просив стягнути на його користь 100 000 грн. заподіяної йому моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 35000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та в доход держави 350 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Сторони та представник третьої особи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Від позивача ОСОБА_2 до суду надійшла письмова заява в якій він просив відхилити апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справу підтверджуючі документи про його хворобу та проходження лікування.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності сторін та представника третьої особи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частково задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з того, що він втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло в наслідок дії негативних виробничих факторів під час виконання ним трудових обов'язків; відповідачі як роботодавці не забезпечили безпечних умов праці, гігієнічних регламентів та нормативів, а тому зобов'язані відшкодувати позивачу, завдану ушкодженням здоров'я моральну шкоду.

Також суд першої інстанції взяв до уваги доводи позивача, що причиною пропуску визначеного ч.1ст.233 КЗпП України строку звернення з позовом до суду є його безпорадний стан та особливості способу життя як хворої людини, а тому визнав причину пропуску строку звернення до суду поважною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки суд дійшов їх з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя передбачено ст. 237-1 КЗпП України.

Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами) звернув увагу судів та роз'яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 у період з 11 січня 1985 року по 11 липня 1996 року працював на Інгульській шахті ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» по видобуванню уранових і торієвих руд.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.11.2013 року встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в умовах виробничих факторів: іонізуюча радіація (а.с.10-11).

Висновком Кіровоградської обласної МСЕК від 26.11.2013 року ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, втрату 65% професійної працездатності (а.с.9.)

Отже, висновок суду про доведеність факту заподіяння моральної шкоди та наявність правових підстав для покладення обов'язку по її відшкодуванню на ДП «СхідГЗК» відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, наданим доказам.

Ст.237-1 КЗпП України передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь позивача 35 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України врахував наведені позивачем конкретні обставини, що свідчать про його моральні страждання, їх глибину та тривалість, значне погіршення стану здоров'я, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після встановлення йому другої групи інвалідності та втрати 65 % працездатності внаслідок професійного захворювання, яке виникло через роботу протягом тривалого часу в особливо важких та шкідливих умовах праці, характер порушення прав позивача.

За таких обставин та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, положень ст. 3 Конституції України, згідно якої найвищою соціальною цінністю України є людина, її життя і здоров'я, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь позивача в сумі 35 000 грн. є законним і обґрунтованим.

Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи, вимогам ч.3 ст.23 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції помилково визнано поважною причину пропуску позивачем строку звернення до суду, виходячи з наступного.

За змістом ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до положень ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_2 з 21.11.2013 року є інвалідом другої групи, втратив 65% працездатності внаслідок професійного захворювання.

Згідно виписок з амбулаторних карт та виписних епікризів наданих позивачем до позовної заяви та до суду апеляційної інстанції, позивач з 15.02.2013 року знаходиться на «Д» обліку в КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» та проходив курси амбулаторного та стаціонарного лікування як до визначення йому другої групи інвалідності та визначення 65% втрати працездатності, так і після цього.

Наведене свідчить, що позивач хворіє на тяжку хворобу, постійно проходить курси лікування і саме через хворобу пропустив строк звернення з позовом до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність поважних причин пропуску зазначеного строку.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді