Ухвала суду № 41396399, 10.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/2829/14 Провадження № 22-ц/795/2106/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Кобилецький І. Ф. Доповідач - Зінченко С. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЗінченко С.П., суддів:Кузюри Л.В., Мамонової О.Є. при секретарі:Шкарупі Ю.В.за участю:відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обґрунтовує незаконність судового рішення тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що інформація, яка міститься в оспорюваній статті є оціночними судженнями. Як вказує апелянт, допитані свідки підтвердили факт події ІНФОРМАЦІЯ_1 року та викладену ним версію фактичних обставин, а не версію обставин, описаних відповідачами в спірній публікації. Копія публікації Газети „Ніжин-інфо", де ОСОБА_8 в деталях здійснює опис подій ІНФОРМАЦІЯ_1 року повністю співпадає з доводами позивача.

При перегляді справи в суді апеляційної інстанції відповідачі заперечували проти задоволення апеляційної скарги, при цьому зазначали, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства.

Апелянт ОСОБА_7 та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, апеляційний суд відповідно до вимог ст.305 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у їх відсутності, оскільки неявка сторін належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.94, 277 ЦК України, ч.4 ст.32 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, за змістом зазначених норм законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, у тому числі, право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну та достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Згідно зі ст.34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року під недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням іншого засобу масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, на веб-сайті „Уездные Новости" (uezd.com.ua), доменне ім'я належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року була розміщена стаття під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_3".

ТОВ „Інтернет Інвест" є провайдером послуг по розміщенню інформації в мережі Інтернет, надає послуги з реєстрації доменного імені (uezd.com.ua) ОСОБА_6 на підставі публічного (сервісного) договору.

ОСОБА_7, обґрунтовуючи підстави позову, послався на те, що у статті під назвою „ІНФОРМАЦІЯ_3" та тексті вказаної статті фрази та вислови, що поширені відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_5, а саме: фраза №1 -„Женщины, которые дали нежинским блатным по замечанию, тут же от политиков получили по морде…", фраза №2 - „Конечно ОСОБА_14 просто ввело в ярость то, что понаехавшие быки бьют их жен", фраза №3 - „Убегали не как мужчины, а бросая себе в след угрозы „Мы, «вислів в брутальній формі» , еще вернемся", фраза №4 - „ОСОБА_7 выбирал тактику серого кардинала, все свои вопросы решал в основном за счет своих марионеток..."; фраза №5 -„Сейчас дело о пьяном дебоше и избиении людей Нежинскими депутатами находится на рассмотрении в органах милиции", на його думку, є недостовірними, завдали шкоди його честі гідності і діловій репутації, оскільки оприлюднена інформація є неправдивою та перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, а також у майбутньому буде перешкоджати в продовженні активного громадського життя та подальшої кар'єри публічної особи - депутата Ніжинської міської Чернігівської області.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад порушення принципів моралі, неетична поведінка в суспільному політичному житті тощо), яка на думку позивача, порушує його право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону України „Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657 оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, з огляду на приписи ст.277 ЦК України, оціночні судження не є предметом судового захисту, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 07 липня 1997 року №475/97-ВР.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що назва зазначеної статті є висловлюванням, оцінкою дій позивача, викладених у інформації під цим заголовком, а також, що висловлювання в тексті статті - „Конечно ОСОБА_14 просто ввело в ярость то, что понаехавшие быки бьют их жен"; - „Убегали не как мужчины, а бросая себе в след угрозы „Мы, «вислів в брутальній формі», еще вернемся"; -„ОСОБА_7 выбирал тактику серого кардинала, все свои вопросы решал в основном за счет своих марионеток...", використані у переносному значені, як елемент сатири є оціночними судженнями, не містять недостовірної інформації, яка підлягає спростуванню з врахуванням вимог національного законодавства, практики Європейського суду з прав людини та висновків рішення Конституційного суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003.

Суд першої інстанції також вірно виходив з того, що позивач як депутат Ніжинської міської ради є публічною особою, що тягне за собою ширші межі допустимої інформації, порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян, про що зазначено в рішенні Конституційного суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003.

Крім того, у ст.ст.3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, зазначено, що політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконують або виконували свої функції.

Згідно ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів.

Виходячи із положень національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування, межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чи займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна інформація є критичною оцінкою поведінки позивача, який є депутатом Ніжинської міської ради, та не може бути предметом судового захисту.

Крім того, допитана в засідання апеляційного суду в якості свідка ОСОБА_11, пояснила, що вона була свідком та учасником описаних у спірній статті подій. Зазначила, що їй та чоловіку ОСОБА_5 належить кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4», яке розташоване в АДРЕСА_1. Позивач ОСОБА_7 під час подій, що мали місце ІНФОРМАЦІЯ_1 року, перебував у нетверезому стані. ОСОБА_7 та інші особи, які були з ним, вчинили бійку, ображали її та інших працівників кафе, побили посуд, особисто ОСОБА_7 та інші завдали тілесних пошкоджень ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Заподіяні тілесні пошкодження підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження. За фактом вчинення хуліганській дій та завдання тілесних ушкоджень розслідується кримінальне провадження, по якому вони визнані потерпілими. Кримінальне провадження вже завершується і справа найближчим часом буде передана на розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави стверджувати, що викладена інформація в назві статті «ІНФОРМАЦІЯ_3" та тексті вказаної статті фрази -„Женщины, которые дали нежинским блатным по замечанию, тут же от политиков получили по морде» … та фраза „Сейчас дело о пьяном дебоше и избиении людей Нежинскими депутатами находится на рассмотрении в органах милиции", щодо дій ОСОБА_7 не відповідає дійсності.

Судом першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують з вищезазначених мотивів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: