Ухвала суду № 41396018, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12780/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2013 року № 0002412201 та № 000242201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного Управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Термосантехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинами з ТОВ «БК» БМР-СЕРВІС» за період: червень 2011 року.

За результатами перевірки проведеної перевірки складено Акт від 14 лютого 2013 року № 413/22-01/33447996.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства по сплаті податку на додану вартість за період червень місяць 2011 року, а саме: п.198.6 ст.198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Термосантехсервіс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму 128 000,00 грн., за період червень 2011 року, та п.138.2. ст. 138. п. 138.4. ст.138, п.п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток за період ІІ квартал 2011 року на 147 199,36 грн.

На підставі встановлених порушень, 26 лютого 2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток 147 199,36 грн. та № 0002422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 128 000,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

В силу пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Термосантехсервіс» здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що підтверджується Ліцензією Серія АВ № 515440, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 22 червня 2010 року, терміном дії до 22 червня 2015 року.

Між ТОВ «Термосантехсервіс» та ТОВ «БК» БМР-СЕРВІС» були укладені договори на виконання робіт з прокладання теплотраси до об'єкту торгівельного-офісного центру, розташованого за адресою просп. Московський 28-А, в Оболонському районі м. Києва, а саме:

- договір підряду № 10 від 19 травня 2011 року на загальну вартість підрядних робіт 135 475,10 грн., в т.ч. ПДВ на суму 27 095,02 грн.;

- договір підряду № 12 від 18 травня 2011 року на загальну вартість підрядних робіт 1247174,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 207862,33 грн.;

- договір підряду № 2 від 10 березня 2011 року на загальну вартість підрядних робіт 365696,04 грн., в т.ч. ПДВ на суму 73139,21 грн.;

- договір підряду № 10 від 13 вересня 2010 року на загальну вартість підрядних робіт 504808,86 грн., в т.ч. ПДВ на суму 100961,77 грн.;

- додаткову угоду № 5 від 10 грудня 2010 року до договору підряду № 10 від 13 вересня 2010 року на загальну вартість підрядних робіт 87 154,43 грн., в т.ч. ПДВ на суму 17430,89 грн.;

- договір підряду № 3 від 12 квітня 2011 року на загальну вартість підрядних робіт 97 959,61 грн., в т.ч. ПДВ на суму 19 591,92 грн.;

- договір підряду № 4 від 24 березня 2011 року на загальну вартість підрядних робіт 387 000,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 77 400,17 грн.;

- договір підряду № 7 від 05 травня 2011 року на загальну вартість підрядних робіт 100 899,16 грн., в т.ч. ПДВ на суму 20179,83 грн.

Судом встановлено, що, на виконання вищенаведених договорів, ТОВ «БК» БМР-СЕРВІС» позивачу виписано наступні податкові накладні: від 30 червня 2011 року № 17, від 30 червня 2011 року № 21, від 30 червня 2011 року № 20, від 30 червня 2011 року № 18.

Виконання умов договорів підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами, договірними цінами.

На підтвердження виконання укладених договорів позивачем надано виконавчу технічну документацію, а саме: акти на приховані роботи, акти огляду прихованих робіт, акти влаштування колодязів зливової каналізації, акти на пролив каналізаційної мережі, акти приймання системи і випусків внутрішньої каналізації, акти гідравлічного (пневматичного) випробування системи холодного та гарячого водопостачання.

Крім того, на підтвердження проведення оплати за вищевказаними договорами, позивачем надано до матеріалів справи копії банківських виписок по рахункам.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання позивачем та його контрагентом умов вищевказаних договорів в повному обсязі підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем надано необхідну документацію, яка дає підстави для формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентом.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві взято до уваги матеріали Акту перевірки податковим органом контрагента позивача, однак в даному випадку належним доказом може бути виключно вирок суду щодо такої юридичної особи.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у період господарських правовідносин з ТОВ «БК» БМР-СЕРВІС».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків Акту перевірки про порушення ТОВ "Термосантехсервіс" податкового законодавства, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій з контрагентом у період, що перевірявся.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Термосантехсервіс" та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2014 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.