Постанова № 41394685, 03.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року 810/5669/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі – ТОВ «Фоззі-Фуд» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі - Київська митниця, відповідач або митний орган) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 01.04.2014 №125120105/2014/000044/1, від 08.04.2014 №125120105/2014/000048/2, від 15.04.2014 №125120105/2014/000054/2 та від 22.04.2014 №125120105/2014/000059/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяви про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нові митні декларації, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у квітні 2014 року позивачем було пред’явлено до митного оформлення товари. Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом були прийняті рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням другорядного методу – за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У зв’язку з цим, відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 03.11.2014, не з’явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Фоззі-Фуд», ідентифікаційний код 32294926, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, зареєстроване як юридична особа 02.12.2002.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2012 між продавцем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Кас Хаус» (Республіка Вірменія) та покупцем - ТОВ «Фоззі-Фуд» укладено контракт № 420, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукцію (раки живі прісноводні) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності з інвойсами (том І а.с.25-28).

Ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні продавця та витрати по доставці товару (пункт 2.1 контракту з урахуванням змін, внесених до вказаного пункту контракту додатковою угодою від 26.03.2014 №5 том І а.с.30).

Вартість товару може змінюватись за домовленістю сторін у зв’язку із сезонністю поставок, що може бути підтверджено будь-яким із перелічених документів, в яких вказані ціни на конкретну партію товару: інвойс, специфікація на товар, листом продавця, додатковою угодою. У зв’язку із збільшенням виробництва вартість раків розміром 30-50 грамів складає 6,05 USD, 70-90 грамів - 13,65 USD (пункт 1 додаткової угоди від 07.11.2013 №4 до контракту від 15.08.2012 №420 том І а.с.29).

Валютою контракту є USD та загальна вартість контракту складає 800000,00 USD (пункти 2.2, 2.3 контракту).

Ціни по контракту та умови поставки розуміються на умовах СРТ Бориспіль, Україна, відповідно Incoterms 2010. Місце відвантаження товару - аеропорт Єреван Вірменія (пункт 3.1 контракту з урахуванням змін, внесених до вказаного пункту контракту додатковою угодою від 26.03.2014 №5).

Відповідно до пункту 7.1 контракту з урахуванням змін, внесених до вказаного пункту контракту додатковою угодою від 26.03.2014 №5 (том І а.с.30), продавець зобов’язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, ветеринарний сертифікат та авіанакладну.

У квітні 2014 року (01 квітня, 08 квітня, 15 квітня та 22 квітня) позивачем було пред’явлено до митного оформлення на Київській митниці чотири партії товару: раки живі прісноводні, виробник «Кас Хаус» (Республіка Вірменія), код країни походження АМ, код товару 03062910, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки, без консервантів, без індивідуальної упаковки, розмірні ряди 30-50 грамів та 70-90 грамів.

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської митниці були подані митні декларації від 01.04.2014 №125120105/2014/306823, від 08.04.2014 №125120105/2014/307357, від 15.04.2014 №125120105/2014/307839 та від 22.04.2014 №125120105/2014/308318 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну – за ціною договору (контракту), за загальною вартістю одиниці товару для обох розмірних рядів 6,2316 USD, 6,5904 USD, 6,5890 USD та 7,5742 USD, відповідно.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із кожною вказаною митною декларацією були подані аналогічні пакети документів, зокрема: картку обліку ТОВ «Фоззі-Фуд»; контракт №420 від 15.08.2012; додаткові угоди №4 від 07.11.2013 та №5 від 26.03.2014 до контракту №420 від 15.08.2012; інвойс; пакувальний лист; авіаційну вантажну накладну (Air Waybill); документ, що підтверджує вартість страхування; декларацію виробника; сертифікат відповідності; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2; підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та екологічного контролю товару; міжнародний ветеринарний сертифікат; сертифікат про походження товару форми СТ-1; дозвіл на ввезення в Україну об’єктів ветеринарно-санітарного контролю; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, банківські платіжні документи з ідентифікаційними ознаками ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем були надані: видаткова накладна від 27.12.2013 №SAP R0160108ZY/2978324; прайс-лист виробника товару від 26.03.2014; комерційну пропозицію виробника товару від 26.03.2014; митні декларації країни відправника від 30.03.2014 №С4118, від 05.04.2014 №С4483, від 13.04.2014 №С4858, від 20.04.2014 №С5256; висновок незалежної експертної організації від 24.03.2014 №Ц-115; платіжне доручення в іноземній валюті від 20.03.2014 №14124 та рахунки-фактури від 20.02.2014 №53, від 27.02.2014 №54.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товару від 01.04.2014 №125120105/2014/000044/1, від 08.04.2014 №125120105/2014/000048/2, від 15.04.2014 №125120105/2014/000054/2 та від 22.04.2014 №125120105/2014/000059/1, згідно з якими вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних товарів), які ввозяться в Україну у розмірі 8,96 USD, 9,41 USD, 9,41 USD та 10,88 USD за одиницю, відповідно (том І а.с.31, 36, 41, 46).

Крім цього Київською митницею складено картки відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125120105/2014/00119, №125120105/2014/00133, №125120105/2014/00146 та №125120105/2014/00156 (том І а.с.131, 172, 202, 239).

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митними деклараціями від 01.04.2014 №125120105/2014/306898, від 08.04.2014 №125120105/2014/307394, від 15.04.2014 №125120105/2014/307869 та від 22.04.2014 №125120105/2014/308375, шляхом подання нових митних декларацій.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивачем на виконання приписів Митного кодексу України Київській митниці Міндоходів разом із відповідною заявою № УРБ 10/14-3000 від 26.06.2014 було надано додатково витяги з сайту в мережі Інтернет Національної статистичної служби Республіки Вірменія за 2013 та 2014 роки; лист ТОВ «Кас Хаус» від 29.05.2014; лист експерта від 13.05.2014 №193/01.05; інвойс від 20.03.2014 №56; видаткову накладну від 24.04.2014 №SAP R01601U6WT/3268379; платіжні доручення від 24.04.2014 №14485 про оплату товарів по інвойсам №57, №58, від 07.05.2014 про оплату товарів по інвойсу №59, від 13.05.2014 про оплату товарів по інвойсу №60; виписки по банківському рахунку позивача; виписки з бухгалтерської документації.

Відповідно до рішення Київської митниці від 07.07.2014 №06-1-47/2/16.5-5301 (том І а.с.90-92) надані позивачем додаткові документи були взяті до уваги митницею, проте не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки містили неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), які полягали у наступному:

- у видатковій накладній від 24.04.2014 №SAP R01601U6WT/3268379 відсутній розмірний ряд товару (раки живі), що не дає можливості ідентифікувати його з товаром що оцінюється;

- висновок незалежної експертної організації від 24.03.2014 №Ц-115 підготовлений не на партії товарів, що оцінюються; умови поставки, що зазначені у висновку (СІР Бориспіль) не відповідають умовам поставки товару, що оцінюється (СРТ Бориспіль); під час підготовки висновку були використані додаткові угоди №1 від 01.04.2013 та №2 від 10.04.2013 до контракту №420 від 15.08.2012, які не надавались під час розмитнення оцінюваного товару, що не дає можливості ідентифікувати товар, вартість якого визначав експерт з товаром що оцінюється;

- строк дії прайс-листа виробника з 26.03.2014 по 26.08.2014 містить вартість товару (раки живі) на умовах поставки СРТ Бориспіль набагато нижчу ніж містив прайс-лист термін дії до 01.04.2014 даного виробника на той же товар, митне оформлення якого здійснювалося раніше на умовах поставки EXW-Єреван.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п’ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Сторонами не заперечувався факт подання позивачем всіх документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

В силу положень частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, як доказ наявності підстав для витребування у позивача додаткових документів, про те, що у наданих позивачем рахунках-фактурах не враховані всі витрати по доставці товару на умовах поставки СРТ-Бориспіль, оскільки відповідачем не зазначено реквізитів рахунків-фактур, що унеможливлює їх ідентифікацію та не конкретизовано, які саме витрати не були враховані.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із митними деклараціями від 01.04.2014 №125120105/2014/306823, від 08.04.2014 №125120105/2014/307357, від 15.04.2014 №125120105/2014/307839 та від 22.04.2014 №125120105/2014/308318 жодних рахунків-фактур не подавалось.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Суд також приймає до уваги те, що з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об’єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

А тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Щодо визначення відповідачем вартості задекларованого товару на рівні вартості аналогічного товару, який ввозився позивачем на митну територію України раніше на підставі контракту № 420, суд зазначає, що умовами вказаного контракту сторони передбачили можливість змінювати вартість товару на кожну його партію.

Як вбачається із змісту листа постачальника товарів від 29.05.2014, домовленість між сторонами контракту щодо можливості визначення вартості товару (раки живі прісноводні) на кожну її партію обумовлено специфікою товару, який є предметом поставки, яка полягає у сезонності вилову раків, що призводить до коливань об’ємів їх вилову протягом року, а відтак і на їх ціну (том І а.с.67).

Будь-яких інших переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товару судом не встановлено.

Стосовно інших обставин, які стали підставою для відмови митним органом у визнанні заявленої позивачем митної вартості товару, зазначених у листі від 07.07.2014 №06-1-47/2/16.5-5301 суд зазначає таке.

Щодо відсутності у видатковій накладній від 24.04.2014 №SAP R01601U6WT/3268379 розмірного ряду товару (раки живі), що, на думку митного органу, не дає можливості ідентифікувати його з товаром що оцінюється.

Як вбачається із змісту наявної у матеріалах справи видаткової накладної від 24.04.2014 №SAP R01601U6WT/3268379, у ній, зокрема, зазначено - раки великі, що за переконанням суду дає можливість віднести їх до розмірного ряду 70-90 грамів (том І а.с.72). А відтак, твердження митного органу про неможливість ідентифікувати зазначений товар із товаром що оцінюється є хибним.

Щодо тверджень відповідача про те, що висновок незалежної експертної організації від 24.03.2014 №Ц-115 підготовлений не на партії товарів, що оцінюються; умови поставки, що зазначені у висновку (СІР Бориспіль) не відповідають умовам поставки товару, що оцінюється (СРТ Бориспіль); під час підготовки висновку були використані додаткові угоди №1 від 01.04.2013 та №2 від 10.04.2013 до контракту №420 від 15.08.2012, які не надавались під час розмитнення оцінюваного товару, що не дає можливості ідентифікувати товар, вартість якого визначав експерт з товаром що оцінюється.

Як вбачається із змісту заяви позивача № УРБ 10/14-3000 від 26.06.2014, разом з якою відповідачеві надавався висновок незалежної експертної організації від 24.03.2014 №Ц-115, у ній, зокрема, позивачем зазначено, що вказаний висновок підготовлений на партію товарів за поставкою №420-56. Поряд з цим зазначено, що вказана поставка товару здійснювалась за ідентичною фактурною вартістю, але за іншими умовами поставки.

З огляду на зазначене, за переконанням суду, висновок незалежної експертної організації від 24.03.2014 №Ц-115 мав бути врахований митним органом при визначенні митної вартості товарів (її окремих елементів) з урахуванням зміни умов поставки.

Суд не приймає твердження відповідача, як доказ заниження позивачем митної вартості товарів ту обставину, що строк дії прайс-листа виробника з 26.03.2014 по 26.08.2014 містить вартість товару (раки живі) на умовах поставки СРТ Бориспіль набагато нижчу ніж містив прайс-лист термін дії до 01.04.2014 даного виробника на той же товар, митне оформлення якого здійснювалося раніше на умовах поставки EXW-Єреван, оскільки відповідно до умов контракту від 15.08.2013 №420, ціни на товар визначаються в інвойсах на кожну партію товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 01.04.2014 №125120105/2014/000044/1, від 08.04.2014 №125120105/2014/000048/2, від 15.04.2014 №125120105/2014/000054/2 та від 22.04.2014 №125120105/2014/000059/1.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення від 24.09.2014 №2559925.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 03.11.2014