Рішення № 41393147, 10.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.14р. Справа № 904/8080/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРІЯ", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: COLLYER LIMITED, Great Britain (Великобританія)

про стягнення 30 000 000,00 доларів США, розірвання договору застави

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Рязанцева О.В., протокол загальних зборів № 1 від 13.04.2006 року, cпец. витяг з ЄДР, директор;

від відповідача-1: Стрельченко Я.С., довіреність № 8166-К-Н-0 від 16.10.2014 року, представник;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРІЯ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Відповідач-1) про розірвання договору застави № Г21.1.2.0/5-241 від 31.07.2014 року та до компанії COLLYER LIMITED (далі - Відповідач-2) про стягнення заборгованості за контрактом № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року в сумі 30 000 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ на 15.10.2014 року складає 388 543 770,00 грн.

Позовні вимоги до відповідача-2 стосуються стягнення передоплати у сумі 30000 000,00 доларів США внаслідок розірвання з останнім контракту № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року на поставку продукції. Позовні вимоги щодо розірвання договору застави вмотивовані втратою предмету застави за договором застави № Г21.1.2.0/5-241 від 31.07.2014 року, а саме майнових прав на отримання продукції за контрактом № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року, оскільки контракт розірвано, а у компанії COLLYER LIMITED виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРІЯ" щодо повернення попередньої оплати.

Відповідно до вимог статті 124 Господарського процесуального України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі щодо визначення застосовуваного права, процесуальної правоздатності і дієздатності іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, підсудності судам України справ з іноземним елементом тощо вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 76 Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону, до складу яких предмет позову з урахуванням характеру спору у цій справі не відноситься.

Пунктами 6.2., 6.3. контракту № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року сторони передбачили, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають за договором або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню на території України і відповідно до законодавства України.

Правом, що регулює цей договір, є матеріальне право України.

Вибір сторонами права України для вирішення можливих спорів повністю узгоджується із статтею 43 Закону України „Про міжнародне приватне право" за змістом якої сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

За змістом пункту 3.1. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 року № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.

За вказаних обставин справа у спорі між сторонами підвідомча господарському суду.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 16.10.2014 року з призначенням її до розгляду у судовому засіданні 10.11.2014 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач-1 у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову в частині розірвання договору застави з огляду на те, що втрата застави не зумовлює ні припинення договору застави, ані виникнення підстав для його розірвання, що випливає із приписів статей 572, 651 Цивільного кодексу України (а.с. 154 - 156 том 1).

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав відзив на позов з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 05.11.2014 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому підтверджує розірвання з позивачем контракту № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року на умовах повернення у строк до 10.10.2014 року отриманої передоплати у сумі 30 000 000,00 дол. США, а також свою заборгованість перед позивачем на цю суму.

При цьому відповідач-2 просить розгляд справи провести без участі його повноважного представника (а.с. 126 том 1).

Неявка представника відповідача-2 у судове засідання, за наявності достатніх доказів у справі, не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні 10.11.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРІЯ" (далі - також Позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк „Приватбанк" (далі - також Банк) укладено кредитні договори № 4И13604Д від 02.10.2013 року на суму 50000,00 доларів США, № 4И13603Д від 15.10.2013 року на суму 57 000 000,00 доларів США, №4И13612И від 21.10.2014 року на суму 180 200 000,00 грн., № 4И14058Д від 10.02.2014 року на суму 5 000 000,00 доларів США, № 4И14249И від 15.07.2014 року на суму 190 000 000,00 грн., № 4И14265И від 01.08.2014 року на суму 300 000 000,00 грн. (а.с. 34 - 36, 40-41, 45, 49 - 51, 56, 60 - 61, 65, 70 - 72, 77-78, 82 - 84, 89-90, 94, 98 - 101, 106 - 112 том 1).

За згодою сторін кредитні договори підписані з використанням електронних цифрових підписів (печаток) банку та позичальника, що підтверджується наданими позивачем роздруківками результатів перевірки електронних цифрових підписів ЕЦП (а.с. 37 - 39, 42 - 44, 46 - 48, 52 - 55, 57 - 59, 62 - 64, 66 - 69, 73 - 76, 79 - 81, 85 - 88, 91 - 93, 95 - 97, 102 - 105 том 1).

Згідно з умовами зазначених кредитних договорів відповідач-1 надав позивачеві кредити у вигляді відновлювальних кредитних ліній, а останній отримав їх для оплати продукції за контрактом № 3107СІ-2 на поставку продукції (далі - Контракт), укладеним 31.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкерія" (далі - також Покупець) та компанією COLLYER LIMITED (далі - також Продавець).

За змістом пункту 1 контракту продавець зобов'язався продати, а покупець купити продукцію на умовах, у кількості та строки, що вказані у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації № 1 від 31.07.2014 року контрактною продукцією є австралійська марганцева руда у кількості 93 750,00 метричних тонн (+/- 10%) за ціною 320 дол. США за тонну зі строком поставки серпень - грудень 2014 року та на умовах передоплати банківським переказом на підставі виставленого продавцем покупцю рахунку (а.с. 17 - 18 том 1).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. контракту вартість на поставлену продукцію встановлюється у доларах США, як це передбачено у специфікаціях до цього контракту і становить у загальній сумі 30 000 000,00 доларів США на дату його укладення.

Платіж за поставлену продукцію здійснюється у доларах США відповідно до додатку №1 до цього контракту, який є невід'ємною його частиною (пункт 4 контракту).

Додатком № 1 від 31.07.2014 року до контракту сторонами передбачена купівля марганцевої руди на умовах передоплати на користь продавця банківським переказом на рахунок СY85125000000026004400115001 на підставі рахунку на увесь обсяг партії продукції, що поставляється. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (а.с. 19 том 1).

Цей контракт набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2014 року (пункт 7.7. контракту).

Виконання позивачем перед банком - відповідачем-1 зобов'язань за кредитними договорами забезпечено укладеним між ними договором застави № Г.21.1.2.0/5-241 від 31.07.2014 року (далі - договір застави), за яким сторони домовились, що у заставу позивач (далі - також Заставодавець) передає банку майнові права за контрактом, зокрема право на отримання австралійської марганцевої руди великої фракції у кількості 93 750,00 м.т., яка після її отримання стає предметом застави і буде знаходитися у заставодавця (пункти 1, 6 договору застави).

Термін дії цього договору - до повного виконання позичальником та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього (пункт 26 договору застави).

На виконання умов контракту позивач перерахував відповідачу-2 в порядку передоплати 30 000 000,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №1342 від 05.08.2014 року (а.с. 24 том 1).

Листом № 10/14-06-13 від 06.10.2014 року відповідач-2 повідомив позивача про неможливість виконати свої зобов'язання з поставки марганцевої руди за контрактом у визначені ним строки та просив переглянути строки поставки продукції (а.с. 25 том 1).

Позивач не погодився на зміну умов контракту в частині строку поставки продукції і листом № 4/10 від 07.10.2014 року на адресу відповідача-2 заявив вимогу про повернення йому передоплати за контрактом у строк до 10.10.2014 року (а.с. 26 том 1).

08.10.2014 року позивач та відповідач-2 уклали додаткову угоду до контракту, якою погодили розірвати контракт № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року з дати підписання даної додаткової угоди. За пунктом 3 додаткової угоди продавець зобов'язався до 10.10.2014 року повернути покупцю грошові кошти, отримані в якості передоплати за продукцію (а.с. 21-23 том 1).

У визначений додатковою угодою строк відповідач-2 передоплату позивачу не повернув. За обставин розірвання контракту позивач вважає предмет застави втраченим та просить розірвати договір застави, з чим не погоджується відповідач-1, що у сукупності і є причиною виникнення спору між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 692 Цивільного кодексу України).

За обставинами справи зобов'язання відповідача-2 щодо повернення позивачу попередньої оплати у сумі 30 000 000,00 дол. США обумовлено укладеною між ними додатковою угодою від 08.10.2014 року про розірвання контракту № № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У строк до 10.10.2014 року, передбачений додатковою угодою до контракту, відповідач-2 попередню оплату позивачу не повернув, не надав він доказів виконання свого зобов'язання у цій частині й на час розгляду справи, свою заборгованість фактично визнає.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, є збитками.

Відповідно до частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача-2 грошових коштів у сумі 30 000 000,00 доларів США є законними. Визначений ним гривневий еквівалент, а саме 388 543 770,00 грн. не перевищує суми відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.10.2014 року (30 000 000 х 12,952038 = 388 561 140,00).

Стосовно вимог позивача в частині розірвання договору застави № Г21.1.2.0/5-241 від 31.07.2014 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з позовної заяви, вимоги в зазначеній частині позову обґрунтовані втратою предмету застави, а саме - майнових прав на отримання товару за контрактом №3107СІ-2 від 31.07.2014 року, а відтак і самого товару як такого, що на думку позивача є підставою для припинення договору застави в судовому порядку.

Однак, відповідно до положень частини другої статті 587 Цивільного кодексу України, заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати заставленого майна зобов'язаний його замінити.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється, зокрема, у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Отже, заставодавець, який втратив предмет застави має зобов'язання щодо його заміни, яке відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України повинно бути виконане належним чином.

На час розгляду справи жодних доказів неможливості заміни предмета застави відповідачем-1 у зв'язку з його втратою чи відмови позивача від його заміни суду не надано.

Отже, підстав вважати право застави припиненим немає. Факт розірвання контракту №3107СІ-2 від 31.07.2014 року та відповідно припинення права вимоги отримання продукції за вказаним контрактом - предмету застави є недостатнім для висновку щодо припинення права застави в цілому, оскільки не виключає обов'язку заставодавця здійснити заміну втраченого предмета застави в межах спірного договору застави.

За частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 27 договору застави сторони передбачили можливість дострокового розірвання договору тільки за згодою сторін. Така згода з боку відповідача-1 відсутня.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Покладене в основу позовних вимог до відповідача-1 обґрунтування не є підставою для розірвання з ним договору застави за рішенням суду у контексті зазначеної норми закону. Підстави істотного порушення договору застави відповідачем-1 за встановленими обставинами справи відсутні.

З урахуванням викладеного заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 73 080,00 грн. покладаються на відповідача-2, судовий збір у сумі 1218,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з компанії COLLYER LIMITED (Адреса: First Floor Woodgate Studios, 2-8 Games Road, Cockfosters, Barnet, Herts, EN4 9hn, UK, Great Britain, Reg. number: 3703222, Reg. date: 28.01.99. Рах. в PrivatBank Cyprus Branch 3 Kallipoleos Avenue Geogas Tower Office 301, 03 CY-1055 Nicosia, Cyprus SWIFT: PBANCY2N № USD: CY85125000000026004400115001 Corr. Acc. (USD): 04 411 835 with Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, USA SWIFT; BKTRUS33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРІЯ" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", будинок. 29, кімната 611, ідентифікаційний код 34316155) заборгованість за контрактом № 3107СІ-2 від 31.07.2014 року у сумі 30 000 000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.10.2014 року складає 388 543 770,00 грн. та судовий збір у сумі 73 080,00 грн.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКЕРІЯ" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про розірвання договору застави № Г.21.1.2.0/5-241 від 31.07.2014 року відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014 року.

Суддя І.І. Колісник