Ухвала суду № 41392930, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/26504/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-4744/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссятехмаркет"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 03.06.2010 № 0001682301, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 22 067,00 грн. та фінансових санкцій - 6 620,00 грн. Також заявлено вимоги зобов'язати відповідача поновити рядок 23.2 в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 провадження у справі частині зобов'язання відповідача поновити рядок 23.2 в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року закрито.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2010, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011, позовні вимоги задоволено, визнано незаконним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а належно оформлені податкові накладні спростовую позицію державного податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що всупереч пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми сплаченого податку, які на момент проведення перевірки не були підтверджені податковими накладними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за підсумками якої складено акт від 31.05.2010 № 3096/23-1/33309346/0110.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у завищенні податкового кредиту з ПДВ на суму 22 067,00 грн. внаслідок того, що до податкового кредиту включено суми ПДВ, які на момент проведення перевірки не підтверджені відповідними податковими накладними від 10.03.2010 № 289 та від 30.03.2010 № 372, а саме, платником податку до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 22 067,00 грн. на підставі запису в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2010 року № 3 (податкова накладна від 10.03.2010 № 289) та № 13 (податкова накладна від 30.03.2010 № 372).

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Основні засади державної політики щодо формування податкового кредиту визначені Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Із наведеного випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у позивача наявні оригінали податкових накладних від 10.03.2010 № 289 та від 30.03.2010 № 372, на підставі яких сформовано податковий кредит та які є належно оформленими і містить всі необхідні відомості та реквізити, визначені пп. 7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97ВР.

Крім того, судами досліджено складені між позивачем та його контрагентом акти виданих та отриманих податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, які свідчать, що податкові накладні, про відсутність яких зазначено у акті перевірки, отримані позивачем 30.03.2010.

Матеріали справи містять й інші належно оформлені первинні документи (видаткові накладні, виписки особових рахунків, реєстри отриманих та виданих податкових накладних), що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та свідчать про фактичне здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються безпідставними.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 у справі № 2а-4744/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко