Ухвала суду № 41392057, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/25473/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничого-комерційного підприємства "Укртехноекспорт" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 у справі № 2а-7457/10/1870

за позовом Приватного виробничого-комерційного підприємства "Укртехноекспорт"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року Підприємством до суду оскаржено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 02.09.2010 № 0001741712/0/66831, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22 137,78 грн. та штрафних санкцій - 44 275,56 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що гр. ОСОБА_4, здійснюючи виконання умов договору від 01.06.2008 про надання посередницьких послуг, фактично виконував функції директора підприємства, а відтак, кошти отримані за вказані дії, є коштами, отриманими керівником підприємства в межах трудового договору та підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, а отже Підприємство, в даному випадку, є податковим агентом і відповідно несе відповідальність за нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за підсумками якої складено акт від 18.08.2010 №6503/235/23292583/55. На підставі зазначеного акта перевірки Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, абз. "е" пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п. 8.1 ст. 8, п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-ІV), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 22 137,78 грн.

Передумовою допущення позивачем порушення податкового законодавства були наступні обставини.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення від 17.07.1995 № 1 та Статуту підприємства засновником та директором Підприємства є ОСОБА_4, який, крім того, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 20.05.2008 НОМЕР_1 є також фізичною особою - підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

Між позивачем та ОСОБА_4, як фізичною особою - підприємцем, 01.06.2008 укладено договір № 01/06, предметом якого є надання посередницьких послуг СПД ФОП ОСОБА_4 Згідно умов зазначеного договору посередник (СПД ФО ОСОБА_4.) взяв на себе зобов'язання вивчати договірну територію з метою виявлення потенційних замовників продукції; інформувати замовника про необхідність проведення переговорів з потенційними клієнтами; сприяти укладанню між покупцем товару та замовником взаємовигідного договору "купівлі - продажу"; брати участь у переговорах о потенційних заказах з покупцем; пропонувати покупцям товари замовника; відвідувати покупців і вивчати ринок; сприяти реалізації товарів(продукції) замовника; повідомляти замовника про події на ринку товарів (продукції) замовника; повідомляти замовника про виявлення порушення його прав.

Відповідно до розділу 6 Статуту Підприємства, власник, зокрема, визначає напрямки розвитку та здійснює контроль за діяльністю підприємства, вирішує інші питання пов'язані з діяльністю підприємства. Оперативне керівництво підприємством здійснює директор, який керує всією діяльністю підприємства та організовує роботу підприємства у встановленому порядку, зокрема представляє його на підприємствах, в установах, організаціях, розпоряджається майном і коштами підприємства, укладає договори.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що зобов'язання, які прийняв на себе ОСОБА_4 за умовами договору від 01.06.2008 про надання посередницьких послуг, повинен вчиняти та фактично вчиняв як керівник Підприємства, а отже, кошти, отримані ним за вказані дії, фактично є коштами, отриманим керівником підприємства в межах трудового договору.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону № 889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону та відповідно до п. 19.2 ст.19 зобов'язаний зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

А згідно п. 1.15 ст. 1 Закону № 899 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За таких обставин Підприємство при виплаті коштів ОСОБА_4, які по суті виплачені як керівникові за виконання ним його безпосередніх трудових функцій в межах трудового договору, зобов'язане було нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з зазначених коштів.

Із зазначеного вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій надали правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам та дійшли обґрунтованого висновку про правомірність донарахування позивачеві податкового зобов'язання згідно оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного виробничого-комерційного підприємства "Укртехноекспорт" відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 у справі № 2а-7457/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко