Ухвала суду № 41392056, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/31831/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-5988/08/2170

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні

до Херсонської регіональної кредитної спілки "Кредит-Сервіс"

про зобов'язання надати документи та стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2008 року Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом до Кредитної спілки про зобов'язання надати копії документів (депозитний договір від 16.06.2007 № 3095/4, зміни і доповнення до нього, документи про рух грошових коштів по вказаному договору за весь період його дії), а також застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді вилучення прибутку в сумі 5 000,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, провадження у справі в частині зобов'язання надати копії документів закрито у зв'язку з тим, що дані позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у решті позовних вимог відмовлено з тих підстав, що діючим законодавством не передбачено застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді вилучення прибутку за здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки без ліцензії.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка Кредитної спілки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2005 по 31.03.2008, за підсумками якої складено акт від 24.07.2008 №2252/22-1/26347706.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено, що Кредитною спілкою 16.06.2007 укладено депозитний договір № 3095/4.

Після завершення перевірки, Державна податкова інспекція на відповідний запит отримала відповідь про те, що Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.06.2007 ліцензію відповідача на право провадження діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки було анульовано.

У зв'язку цим Державна податкова інспекція звернулась до відповідача з вимогою надати належним чином завірені копії депозитного договору від 16.06.2007 № 3095/4 з додатками про рух грошових коштів за весь період дії договору, проте Кредитна спілка відмовила у наданні витребуваних документів, посилаючись на те, що термін проведення перевірки закінчився та спілка має законні права не надавати зазначені документи, що у свою чергу стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.

Так, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.

Аналіз вказаних положень та п. 8 ст. 3 та ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи те, що Законом України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено повноважень органів державної податкової служби на звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання надання документів, суди попередніх інстанцій, дійшли вірного висновку про те, що такі вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та правомірно, керуючись ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, закрили провадження у справі в цій частині.

Правомірним є також і висновок попередніх інстанцій про безпідставність вимоги позивача про застосування до Кредитної спілки адміністративно-господарської санкції у вигляді вилучення прибутку в сумі 5 000,00 грн. з огляду на наступне.

Так, ст. 9 Закону України "Про кредитні спілки" визначено, що у разі заняття діяльністю без відповідної ліцензії, за поданням Уповноваженого органу, позовом членів або кредиторів кредитної спілки така спілка може бути ліквідована за рішенням суду.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлена ст. 22 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", яка, у випадку здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що потребує ліцензії, за відсутності такої ліцензії, застосовується уповноваженим органом, визначеному ст. 20 цього Закону, у розмірах, встановлених законом.

Статтею 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" за діяльність на ринках фінансових послуг без ліцензії, одержання якої передбачено законом, передбачено застосування уповноваженим органом штрафу у розмірі, визначеному ст. 41 цього Закону. Цим же Законом надано право уповноваженому органу порушувати питання про ліквідацію установи, як один з заходів впливу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки без ліцензії діючим законодавством передбачена можливість застосування уповноваженим органом з питань ліцензування до кредитної спілки адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу або ліквідації суб'єкта господарювання, а не вилучення прибутку держаним податковим органом.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2а-5988/08/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко