Постанова № 41391920, 12.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19735/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Запорізької області до Державної реєстраційної служби України, третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання незаконним та скасування рішення відповідача №5988666 від 18.09.2013 року про відмову у державній реєстрації; зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на недобудований побутовий корпус літ. В, розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Артема, 53, за суб'єктом: Держава Україна, податковий номер 20495280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2014 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а постанову суду скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та третьої особи наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи Міністерству аграрної політики та продовольства України за актом приймання-передачі майна переданий цілісний майновий комплекс, до якого входить недобудований побутовий корпус «Б-4» та недобудований виробничий корпус літера «В» який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Артема, 53, вказаний об'єкт був предметом розгляду судів.

Представник Прокуратури Запорізької області звернувся до Державної реєстраційної служби України із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: державна, на недобудований побутовий корпус літера «В», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Артема, 53 за суб'єктом: Держава Україна.

Рішенням від 18.09.2013 року №5988666 заявнику відмовлено у державній реєстрації права власності. В обґрунтування прийнятого рішення державний реєстратор зазначив, що подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, у зв'язку з недотриманням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, де зазначено, що одним з документів, що підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно, є рішення суду, яке набрало законної сили, однак, у даному випадку подане рішення суду має вольовий характер та містить лише вимогу про витребування майна із володіння, тому не є документом, що підтверджує виникнення права власності. Крім того, заявником не дотримано вимог ст.4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року, оскільки в поданій заяві суб'єктом права державної власності зазначено Державу Україну, тоді як держава не є юридичною особою, а суб'єктом управління державним майном є органи, визначені вищезазначеним Законом.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2010 року по справі №2-2417/2010 набрало законної сили, та є безумовною підставою для здійснення державної реєстрації права власності.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком, оскільки на підставі встановлених обставин, виходячи з положень ст.55 Конституції України, ст.326 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» (надалі Закон), вважає, що висновок про неправомірність відмови Відповідача у державній реєстрації прав та їх обтяжень на вищевказаний об'єкт нерухомого майна не відповідає нормам закону, оскільки діяльність відповідача, яка оскаржується, безпосередньо чи опосередковано не стосується позивача, а позовні вимоги містять ознаки втручання у діяльність ДРС України.

Згідно ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Приписами ч. 3 ст. 16 Закону закріплено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Положеннями п.26 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Пункт 27 Порядку встановлює перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Положеннями п.3 ч.1 ст.24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Попри те, що заступник прокурора звертався із вищезазначеною заявою в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політки та продовольства України, беручи до уваги положення ст.121 Конституції України, де закріплено функції органів прокуратури, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що прокуратура має повноваження на представництво держави та її інтересів у судах, проте, не може представляти державний орган або повністю його заміняти у правовідносинах, які не пов'язані з безпосереднім представництвом у суді, а також у випадках, коли законом чітко визначено необхідність суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії у конкретних правовідносинах, та зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки із відповідною заявою звернулась неналежна особа. У судовому засіданні, представник Міністерства пояснив, що вони ні до кого не зверталися для реєстрації права власності і не уповноважували прокурора це робити.

Приписами ст.1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначених цим Законом, наділених повноваженнями щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Як вбачається зі змісту заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у графі відомостей про суб'єкта права (прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи або найменування юридичної особи) зазначено «Держава Україна».

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що до Відповідача звернулась прокуратура Запорізької області, тоді як Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке є суб'єктом управління об'єктами державної власності, відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» із відповідною заявою не зверталось.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому постанова суду від 28.02.2014 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Запорізької області до Державної реєстраційної служби України, третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії слід відмовити.

Керуючись ст.ст.41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 року - скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову заступника прокурора Запорізької області до Державної реєстраційної служби України, третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України про визнання незаконним та скасування рішення №5988666 від 18.09.2013, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.