Рішення № 41391822, 07.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21122/14 07.11.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА"простягнення 11600 грн. 09 коп.Представники сторін:від позивача:не з'явились;від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" з вимогами до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про стягнення 11600 грн. 09 коп., з яких 10877 грн. 69 коп. страхового відшкодування, 639 грн. 25 коп. пені та 3% річних у розмірі 83 грн. 15 коп.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу «Ауді», державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_2, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/2739503, та право вимоги за якою перейшло до позивача. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем положень ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», позивач нарахував пеню в розмірі 639 грн. 25 коп. за період з 17.06.2014 по 17.09.2014 та 3% річних в розмірі 83 грн. 15 коп. за період з 17.06.2014 по 17.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21122/14 та справу призначено до розгляду на 20.10.2014.

16.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.11.2014.

31.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просило суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача; позовні вимоги підтримало в повному обсязі.

Представники позивача у судове засідання 07.11.2014 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030720567.

Представники відповідача у судове засідання 07.11.2014 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030720575.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 07.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9311381 та постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 20.01.2014 у справі № 523/19692/13-п встановлено, що 02.12.2013 по вул. Шевченка в м. Іллічівськ ОСОБА_1, керуючи автобусом марки «Форд», державний номер НОМЕР_2, порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ауді», державний номер НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10.01.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) укладено Додаток № 28-0199-0157/0000009 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-0157 від 26.04.2011, яким передбачено страхування транспортного засобу «Ауді», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 8 Додатку № 28-0199-0157/0000009 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-0157 від 26.04.2011, строк дії додатку становить з 10.01.2012 по 09.01.2017.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку № КЗ00000251/КС000000273 від 04.12.2013, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗС Авто Еліт», фактична вартість ремонту автомобіля «Ауді», державний номер НОМЕР_1, становить 13775 грн. 01 коп.

Згідно з нарядом-замовленням № КЗ00000251/КН00000168 від 16.01.2014 (який є актом виконаних робіт), виставленим Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗС Авто Еліт», фактична вартість ремонту автомобіля «Ауді», державний номер НОМЕР_1, становить 13838 грн. 67 коп. (разом з ПДВ).

Судом встановлено, що наведені в наряді-замовленні №КЗ00000251/КН00000168 від 16.01.2014 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у первинній довідці про дорожньо-транспортну пригоду, складеної за обставинами ДТП, виданій Відділенням державтоінспекції МВС України в Одеській області.

Згідно зі страховим актом № ПСКА-3586 від 09.12.2013, складеним позивачем, розмір страхового відшкодування за Додатком № 28-0199-0157/0000009 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-0199-0157 від 26.04.2011 складає 10877 грн. 69 коп., на підставі якого позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 10877 грн. 69 коп. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗС Авто Еліт», що підтверджується платіжним дорученням № 22454 від 09.12.2013, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_2, була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2739503 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп.

13.03.2014 позивачем було направлено відповідачу заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу (по суті - заяву про страхове відшкодування) вих. № 11/8398 від 12.03.2014 разом з додатками, яка була отримана останнім 17.03.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303803490875.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_2, була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2739503, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу «Ауді», державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Суд приходить до висновку, що проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Ауді», державний номер НОМЕР_1, (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2011, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином, підстав для вирахування зносу в даному випадку немає.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наряд-замовлення №К300000251/КН00000168 від 16.01.2014, наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗС Авто Еліт», та платіжне доручення № 22454 від 09.12.2013 є доказами фактично здійснених витрат, які виникли внаслідок ДТП.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/2739503 розмір франшизи складає 0 грн. 00 коп., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, у відповідності до наряду-замовлення №К300000251/КН00000168 від 16.01.2014 на суму 13838 грн. 67 коп., до переліку ремонтних робіт включено роботи із мийки (верхньої) у сумі 83 грн. 33 коп. (разом з ПДВ 20% становить 100 грн. 00 коп.), які не входять до суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відповідно до пункту 1.6. якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.

Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді», державний номер НОМЕР_1, становить 13738 грн. 67 коп. (13838 грн. 67 коп. (фактична вартість ремонту автомобіля «Ауді», державний номер НОМЕР_1 відповідно до наряду-замовлення №К300000251/КН00000168 від 16.01.2014) - «мінус» 100 грн. 00 коп. (вартість мийки (верхньої) разом з ПДВ 20%).

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2739503 у межах фактично здійснених ним витрат, та з урахуванням франшизи у розмірі 0 грн. 00 коп., суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" суми страхового відшкодування в розмірі 10877 грн. 69 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 639 грн. 25 коп. пені за період з 17.06.2014 по 17.09.2014.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено судом, 13.03.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу (по суті - з заявою про страхове відшкодування), яка була отримана Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" 17.03.2014, зважаючи на що відповідач зобов'язаний був, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Зважаючи на те, що 90-денний строк сплинув 15.06.2014, а відповідачем не було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), не було виплачено його та не було прийнято вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), що відповідачем не спростовано, то у позивача виникло право для нарахування пені, передбаченої п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є таким, що відповідає передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" пені в розмірі 639 грн. 38 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 83 грн. 15 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є таким, що відповідає передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" 3% річних в розмірі 83 грн. 15 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 10877 (десять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 69 коп., пеню в розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 15 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.11.2014

Суддя І.М. Отрош