Постанова № 41391543, 31.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3466/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені , -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 /надалі - позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області/надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 28.08.2014 № 0032371701/10984, від 28.08.2014 № 0032301701/10983; вимоги про сплату боргу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.08.2014 № Ф-0027931701/4871; рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску № 0032281701/10985 від 28.08.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень є акт від 08.08.2014 № 1987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. Вказує, що висновки про встановлені порушення, викладені у акті перевірки від 08.08.2014 № 1987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючого та суперечать вимогам законодавства України, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

18 вересня 2014 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень відповідач посилається на висновки документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., оформленої актом від 08.08.2014 № 1987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1. Зазначає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по податку на додану вартість на суму 1054,88 грн., оскільки контрагентами - постачальниками позивача ТОВ "Самоцвіт" та ПП "Галактика" не відображено у своїх податкових зобов'язаннях ФОП ОСОБА_3 за відповідні податкові періоди. Вказує, що перевіркою встановлено наявність трудових відносин позивача з найманою особою, які не були оформлені документально, та при виплаті вказаній особі доходів позивачем не утримано та не сплачено (не перераховано) податок на доходи фізичних осіб в сумі 4066,50 грн., а також позивачем занижено: суми єдиного внеску, нарахованого з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на суму 10349,03 грн. (36,8%) та суми єдиного внеску, утриманого із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на суму 1012,40 грн. (3,6%)

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.09.1995, взята на облік в Кременчуцькій ОДПІ з 17.09.1995 за № 2 та зареєстрована платником податку на додану вартість з 13.04.2001.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія якого наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 8/, основним видом економічної діяльності позивача є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У термін з 14.07.2014 по 01.08.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 1987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 08.08.2014 / т.1 а.с. 13-26/.

За висновками перевірки встановлено наступні порушення /том 1 а.с. 26/:

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1054,88 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2012 року - на суму 258,74 грн., травень 2013 року - на суму ПДВ 796,14 грн.;

- підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпунктів 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2, пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого в 2012 р. та 2013 р. встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4066,50 грн.;

- абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 3 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 6, абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7, пунктів 5, 7, 8 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого в 2012 р. та 2013 р. встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 11361,44 грн.

Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту № 1987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 08.08.2014 винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0032371701/10984, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку" на загальну суму 6907,88 грн., з них: за основним платежем в сумі 4066,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2841,38 грн. /том 1 а.с. 9/;

- податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0032301701/10983, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 1318,60 грн., з них за основним платежем в сумі 1054,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 263,72 грн. /том 1 а.с. 10/;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2014 № Ф-0027931701/4871 з вимогою до позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11361,40 грн., у тому числі: недоїмка в сумі 11361,40 грн. /том 1 а.с. 11/;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0032281701/10985 від 28.08.2014, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7005,89 грн. (10 %) та нараховано пеню у розмірі 6506,98 грн. (0,1 % від суми недоїмки) /том 1 а.с. 12/.

Позивач не погодився з зазначеними вище рішеннями Кременчуцької ОДПІ, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 28.08.2014 № 0032371701/10984, вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2014 № Ф-0027931701/4871 та рішенню про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0032281701/10985 від 28.08.2014, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з акту перевірки від 08.08.2014 № 1987/16-03-17-01-10/2769906022 /т. 1 а.с. 20-21/, перевіркою достовірності, повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків встановлено не включення позивачем до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу доходів у вигляді заробітної плати в результаті використання праці найманого працівника, з яким не укладено трудовий договір. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати встановлено заниження бази оподаткування в 2012 та 2013 році на загальну суму 27109,97 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 4066,50 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що фактично кількість відпрацьованого часу займаними працівниками ФОП ОСОБА_3 згідно відомостей нарахування заробітної плати не відповідає часу, який необхідно було б відпрацювати відповідно до графіку роботи магазинів, що, на думку перевіряючого, свідчить про те що для здійснення господарської діяльності, яка полягала в торгівлі продовольчими товарами, ФОП ОСОБА_3 використовувала працю фізичних осіб, трудові відносини з якими не оформлені документально. За висновками відповідача для безперебійної діяльності чотирьох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1" виникає необхідність у залученні додаткових трудових ресурсів, що, на думку перевіряючого, і було здійснено ФОП ОСОБА_3 Трудові відносини з найманою особою не були оформлені документально і, як наслідок, з виплачених неоформленій найманій фізичній особі доходів не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб. При цьому за базу оподаткування відповідачем взято загальний оподатковуваний дохід виходячи з мінімальної заробітної плати на 2012-2013 роки.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Зі змісту зазначених норм можливо дійти до висновку, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3, як податковий агент працівників - фізичних осіб, які перебувають з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи, зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При цьому, за приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

У акті перевірки перевіряючим зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не включено до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу дохід у вигляді заробітної плати в результаті використання праці найманого працівника, з яким не укладено трудовий договір.

Так, за висновками перевіряючого, для безперебійної діяльності чотирьох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1" необхідно залучати додаткові трудові ресурси, що було здійснено ФОП ОСОБА_3, проте трудові відносини з найманою особою не були оформлені документально і, як наслідок, з виплачених неоформленій найманій фізичній особі доходів не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, відповідачем не встановлено осіб, які за його твердженнями мали працювати у ФОП ОСОБА_3 без укладення трудового або цивільно-правового договору, не надано до суду доказів нарахування (виплати, надання) позивачем на користь таких осіб доходів у грошовій та/або негрошовій формах.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що за результатами перевірки контролюючим органом не було встановлено нарахування, надання, виплати доходу позивачем будь-якій особі в сумі 27109,97 грн. за виконання обов'язків продавця у 2012 та 2013 роках, крім десяти найманих працівників, з якими позивачем було укладено трудові угоди та перелік яких наведено у таблиці 1 на сторінці 15 акту перевірки. Як пояснив представник відповідача, перевіркою також не було встановлено нарахування або виплату (надання) позивачем заробітної плати, інших виплат та винагород відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору у 2012 та 2013 роках будь-якій особі, крім найманих працівників, з якими позивачем укладено трудові угоди та перелік яких наведено у таблиці 1 на сторінці 15 акту перевірки; не встановлено факту надання позивачем доходу у негрошовій формі будь-якій особі, не встановлено нарахування (виплати, надання) інших заохочувальний, компенсаційних виплат або інших виплат і винагород у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовим договором у 2012-2013 роках, крім десяти найманим працівникам, з якими позивачем укладено трудові угоди та перелік яких наведено у таблиці 1 на сторінці 15 акту перевірки /том 1 а.с. 20/.

Як вбачається з акту перевірки, база оподаткування була розрахована відповідачем виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2012-2013 роки.

Отже, Кременчуцькою ОДПІ не встановлено факту нарахування, виплати чи надання позивачем на користь будь-яких осіб, з якими позивачем не укладено трудових або цивільно-правових угод, доходу у будь-якій формі, а також розміру таких доходів, які підпадають під визначення бази оподаткування, наведеного у статті 164 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо того, що у позивача працювали будь-які особи, з якими позивачем не було в установленому законодавством порядку укладено трудові угоди та заперечував проти того, що позивачем виплачувалися доходи будь-яким особам, з якими не укладалися трудові або цивільно-правові угоди, а також пояснював, що графік роботи магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1" не у повній мірі збігається з графіками роботи позивача, який має відділи у вказаних магазинах, графік роботи яких є гнучким.

Отже, під час перевірки Кременчуцькою ОДПІ фактично не виявлено використання позивачем праці найманих працівників без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів з виплатою таким працівникам доходів, доводи відповідача про виплату ФОП ОСОБА_4 доходу іншим особам без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджені жодними доказами у справі.

При цьому, в акті перевірки Кременчуцькою ОДПІ зафіксовано, що перевіркою відображення у звітності сум винагород, нарахованих фізичним особам за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, порушень не встановлено /том 1 а.с. 22/.

Крім того, слід зазначити, що у додатку № 5 до акту перевірки /т.1 а.с. 31-33/ перевіряючим під час розрахунку кількості відпрацьованого часу за грудень 2012 року за даними ФОП ОСОБА_3 було допущено арифметичну помилку, внаслідок якої невірно визначено їх кількість - 835, замість 1468. При цьому, за даними Кременчуцької ОДПІ кількість відпрацьованих годин за грудень 2012 року становить 1457, а отже різниця в неврахованих людино-годин за даними позивача та Кременчуцької ОДПІ на користь ФОП ОСОБА_3

У письмових поясненнях представником відповідача визнано факт допущення арифметичної помилки в додатку № 5 до акту та вказано, що ця помилка призвела до неправильного розрахунку єдиного соціального внеску в додатку № 4 до акту перевірки /том 1 а.с. 70/.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що в 2012-2013 роках виявлено заниження загальної суми нарахованої заробітної плати на 28122,38 грн. в результаті порушень, наведених в пункті 2.3.3 акту перевірки, а саме, у зв'язку з використанням праці найманої особи без документального оформлення трудових відносин, що призвело до заниження: суми єдиного внеску, нарахованого з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) всього в сумі 10349,03 грн. (36,8%); суми єдиного внеску, утриманого із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) всього в сумі 1012,40 грн. (3,6%), чим порушено абзац 2 пункту 1 частини 1 статті 4, пункт 1 частини 2 статті 6, абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 7, пунктів 5, 7, 8 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /том 1 зворот а.с. 22/.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

При цьому, згідно з частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 8 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Отже, роботодавець, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим, Кременчуцькою ОДПІ не доведено факту нарахування, виплати чи надання позивачем у 2012-2013 роках на користь будь-яких інших осіб, з якими позивачем не укладено трудові угоди або цивільно-правові угоди, заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", іншої винагороди.

Відповідачем не надано доказів використання ФОП ОСОБА_3 у 2012-2013 роках праці найманих працівників із виплатою їм доходу на суму 28122,38 грн. без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів, відтак відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_3 за 2012-2013 року в розмірі 11361,4 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, суми єдиного внеску в розмірі 10349,03 грн. (36,8 %) та 1012,40 грн. (3,6 %), розрахунок яких міститься у додатку № 5 до акту перевірки /том 1 а.с. 31-33/, були розраховані Кременчуцькою ОДПІ з арифметичною помилкою при розрахунку відповідних сум за грудень 2012 року.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпунктів 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2, пункту 164.3 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, пункту 177.7 статті 177 Податкового кодексу України, абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4, пункту 3 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 6, абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7, пунктів 5, 7, 8 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішенням Кременчуцької ОДПІ № 0032281701/10985 від 28.08.2014 до позивача застосовано штраф у розмірі 795,89 грн. та пеню в розмірі 6506,98 грн. /том 1 а.с. 12/.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 10 статті 25 цього Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктами 2, 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Однак, відповідачем не доведено факту несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) позивачем єдиного внеску у 2012-2013 роках. Твердження Кременчуцької ОДПІ про те, що позивач виплачував доходи особам, з якими не було укладено трудових або цивільно-правових угод не підтверджено жодними доказами у справі та є припущенням контролюючого органу.

Крім того, слід зазначити, що розрахунок штрафних санкцій та пені, що є додатком № 4 до акту перевірки /том 1 а.с. 30/ містить арифметичні та методологічні помилки. Так, до вказаного розрахунку перенесено показники з розрахунку у додатку № 5, який у свою чергу вже містить арифметичну помилку у розрахунках за грудень 2012 року; зазначена у розрахунку визначена загальна сума штрафної санкції 7005,89 грн. не відповідає сумі штрафних санкцій, вказаних у графах 7а та 8 (5680,72+1136,14=6816,86 грн., а не 7005,89 грн.). При визначенні штрафних санкцій згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /графа 7 та 7А розрахунку № 4/ за листопад 2013 року та грудень 2013 року замість штрафу у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період перевіряючим визначено позивачу суму штрафу у розмірі 50%, хоча вказана у графах 7 за листопад 2013 року, грудень 2013 року сума штрафу у розмірі 5% менша за суму штрафу в цих місяцях, визначену виходячи з 50% суми донарахованого єдиного внеску, а отже, сума штрафу розрахована Кременчуцькою ОДПІ з порушенням частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржувані: податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0032371701/10984, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2014 № Ф-0027931701/4871 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0032281701/10985 від 28.08.2014, - винесені Кременчуцькою ОДПІ без врахування усіх обставин, що мали значення для прийняття цих рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 28.08.2014 № 0032301701/10983, суд дійшов наступних висновків.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки неправомірне формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 1054,88 грн., а саме: по взаємовідносинам з ТОВ "Самоцвіт" на суму ПДВ 258,74 грн. за квітень 2012 року та з ПП "Галактика" на суму ПДВ 796,14 грн. за травень 2013 року, чим порушено п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України /том 1 зворот а.с. 23/.

Вказане порушення відповідач пов'язує з не відображенням у податкових зобов'язаннях вказаних сум податку на додану вартість контрагентами-постачальниками ФОП ОСОБА_3: ТОВ "Самоцвіт" декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року подано, але не відображено ФОП ОСОБА_3 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді; ПП "Галактика" декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року подано, але не відображено ФОП ОСОБА_3 в своїх податкових зобов'язаннях в цьому періоді.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 30.01.2012 між позивачем /покупець/ та ТОВ "Самоцвіт" /постачальник/ укладено договір поставки товару № 2842 /том 1 а.с. 108-109/, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар певної кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку та строки, встановлені договором, а покупець прийняти та платити товар на умовах, визначених в даному договорі. Найменування товару: продукти харчування та інші товари народного споживання.

ТОВ "Самоцвіт" зареєстроване як юридична особа 18.11.1994 та має право на здійснення такого виду діяльності як 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 108-110/.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Самоцвіт" виписано податкові накладні на продукти харчування на загальну суму ПДВ 258,74 грн.: № 5654 від 12.04.2012 /том 2 а.с. 95/, № 5844 від 26.04.2012 /том 1 а.с. 113/, № 5653 від 12.04.2014 /том 1 а.с. 119/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012 /том 1 а.с. 146-150/ та суми податку на додану вартість згідно податкових накладних включені до складу податкового кредиту квітня 2012 в розмірі 258,74 грн. /а.с. том 1 а.с. 78/.

Станом на час виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 ТОВ "Самоцвіт" було зареєстровано платником податку на додану вартість з 02.07.1997 / том 2 а.с. 117-118/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Самоцвіт" згідно укладеного договору поставки товару № 2842 від 30.01.2012 позивач підтверджує видатковими та податковими накладними, квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 110-119, том 2 а.с. 95/. Крім того, позивачем надано до суду копію витягу з Книги обліку доходів і витрат за відповідний період /том 2 а.с. 96-105/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарських операцій: факту передачі товарів за накладними та податковими накладними, проведеного розрахунку за товар.

Відповідачем не доведено, що договір, укладений позивачем з ТОВ "Самоцвіт", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Суд не бере до уваги доводи контролюючого органу про не відображення ТОВ "Самоцвіт" у складі податкового зобов'язання у квітні 2012 року суми ПДВ по ФОП ОСОБА_3 з посиланням на відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА, оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Самоцвіт" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент порушує вимоги законодавства та не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по господарським операціям з ТОВ "Самоцвіт" у квітні 2012 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій у травні 2013 року з ПП "Галактика" позивачем надано до суду копію договору поставки № 139/1 від 04.02.2013 /том 1 а.с. 90-91/, за умовами якого постачальник /ПП "Галактика"/ зобов'язується передати у власність (продати) покупцеві /позивач/ товар на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього, а покупець зобов'язується прийняти такий товар, оплатити його в термін, передбачений даним договором, та своєчасно повернути зворотну тару.

На виконання умов договору ПП "Галактика" виписано позивачу податкові накладні на продукти харчування та напої на загальну суму ПДВ 2176,59 грн., копії яких наявні у матеріалах справи.

ПП "Галактика" зареєстроване як юридична особа 10.02.2004 та має право на здійснення такого виду діяльності як 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 2 а.с. 111-113/.

Станом на час виписки податкових накладних та здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 у травні 2013 року ПП "Галактика" було зареєстровано платником податку на додану вартість з 26.02.2004 / том 2 а.с. 119-120/.

Факт здійснення господарських операцій з ПП "Галактика" позивач підтверджує накладними, податковими накладними та фіскальними чеками, копії яких наявні у матеріалах справи. Крім того, позивачем надано до суду копію витягу з Книги доходів і витрат за відповідний період /том 1 а.с. 163-245, том 2 а.с. 80-94/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій, здійснених у травні 2013 року, за укладеним з ПП "Галактика" договором та не доведено, що договір, укладений позивачем з ПП "Галактика", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У письмових поясненнях позивачем зазначено, що при внесенні отриманих у травні 2013 року від ТОВ "Кашкан логістик" податкових накладних № 2483 від 22.05.2013, № 2512 від 22.05.2013 та № 2519 від 22.05.2013 помилково зазначено індивідуальний податковий номер ПП "Галактика" замість ТОВ "Кашкан логістик" /том 1 а.с. 88-89/. Вказана помилка призвела до помилки в додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року.

Судом встановлено, що позивачем у додатку № 5 до складу податкового кредиту з ПДВ у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року включено суму ПДВ 2972,76 грн. по постачальнику ПП "Галактика" та суму ПДВ 3504,29 грн. по постачальнику ТОВ "Кашкан логістик" /том 1 а.с. 82/.

14.08.2014 ФОП ОСОБА_3 подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2013 року /том 1 а.с. 83-86/, яким зменшено суму ПДВ 796,14 грн. по постачальнику ПП "Галактика" та збільшено суму ПДВ 796,14 грн. по постачальнику ТОВ "Кашкан логістик".

15.08.2014 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки, у яких також зазначено, що під час формування податкового кредиту за травень 2013 року ФОП ОСОБА_3 отримала від ТОВ "Кашкан логістик" три податкові накладні за травень 2013 року на суму 796,14, але в додатку 5 було помилково вказано і.п.н. 328604416035 замість і.п.н. 369658216029. Вказана розбіжність була виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та додатку 5.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.3 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Із матеріалів справи судом встановлено, що перевірка позивача проводилась Кременчуцькою ОДПІ у термін з 14.07.2014 по 01.08.2013. Акт про результати перевірки № 1987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 складено 08.08.2014.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2013 року подано ФОП ОСОБА_3 до Кременчуцької ОДПІ 14.08.2014.

Вказаний уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом, Кременчуцькою ОДПІ не проведено позапланової перевірки платника податків у зв'язку з поданням ним уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року.

Матеріалами справи підтверджено, що в АІС "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відсутні будь-які відхилення між сумами податкового кредиту позивача та сумами податкового зобов'язання ПП "Галактика" у травні 2013 року /том 1 а.с. 138/, наявність яких і є підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 796,14 грн.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по господарським операціям з ПП "Галактика" у травні 2013 року.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0032301701/10983 є необґрунтованим, тобто винесене без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У матеріалах справи міститься квитанція від 02.09.2014, згідно з якою при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн. /том 1 а.с. 2/.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, підлягають стягненню з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавські області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп.

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28.08.2014 року № 0032371701/10984.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2014 року № Ф-0027931701/4871.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0032281701/10985 від 28.08.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28.08.2014 року № 0032301701/10983.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2014 року.

Суддя С.С. Сич