Рішення № 41383003, 10.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8352/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2329/2014

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Шалаути Г.І.,

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

10.06.2014 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4.

В позові зазначила, що з 1995 по 2013 рік перебувала з відповідачем в шлюбі, в якому народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із чим повнолітній син потребує на лікування значних коштів.

Посилаючись на те, що надавати таку матеріальну допомогу відповідач в змозі, однак добровільно цього не робить, просила стягувати з відповідача аліменти в її користь на утримання повнолітнього непрацездатного сина, в розмірі 30 % від усіх видів його доходу щомісячно починаючи з дати встановлення інвалідності.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів щомісячно до припинення інвалідності ОСОБА_4

Стягнення аліментів розпочато з 10 червня 2014 року (з часу подачі позову).

В решті заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України 243, 60 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт вважає позов безпідставним, оскільки він в добровільному порядку не відмовлявся матеріально допомагати повнолітньому непрацездатному синові, а тому права позивача не є порушені.

Апелянт, також зазначив, що суд, ухваливши рішення, неповно, не всесторонньо дослідив обставини: не дослідив матеріального становища повнолітнього сина, та не зобов'язав позивача надати довідку про розмір отримуваної сином пенсії по інвалідності, яка відсутня в матеріалах справи, та не дослідив спроможності його надавати повнолітньому синові матеріальну допомогу, оскільки він проживає разом з батьками - пенсіонерами, яким теж надає матеріальну допомогу.

Також апелянт вважає, що рішення суду в частині періоду стягнення аліментів - до припинення інвалідності сина, не відповідає обставинам справи та наданим доказам, оскільки згідно довідки МСЕК інвалідність повнолітньому синові встановлена до певного періоду, до червня 2015 року.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала, подала письмове заперечення та долучила довідку про розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_4, яка становить 970 грн. Пояснила, що пенсії по інвалідності синові не вистачає навіть на лікування, оскільки має потребу у посиленому харчуванні, зокрема продуктів, що містять білки та кальцій,так як має деформацію правої нижньої кінцівки, переніс кілька операцій, права нога коротша, ходить з паличкою, треба ще одну операцію проводити. Крім того син після досягнення повноліття навчається у ВУЗі. ЇЇ дохід становить 1200 грн., яких недостатньо для забезпечення потреб сина у харчуванні та забезпеченні потреб навчального процесу. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника ОСОБА_5, заперечення позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить доводи апелянта обґрунтованими частково в частині неправильно зазначеного судом першої інстанції періоду стягнення аліментів, до припинення інвалідності, яка не визначена МСЕК безстроково, а до 01 червня 2015 року. В решті доводи апелянта колегія не знаходить обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до змісту ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей (дочку чи сина) які потребують матеріальної допомоги, за умови, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Зазначене зобов'язання виникає за сукупності таких юридичних фактів: родинний зв'язок батьків та дітей, непрацездатність повнолітніх дітей, потреба повнолітніх непрацездатних дітей у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Ця сукупність утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання.

При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітніх дітей суд враховує загальні обставини, перелічені у ст.182 СК України (стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення).

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1995 року. В шлюбі народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно довідки Івано-Франківської міжрайонної МСЕК серії АВ№0370511 ОСОБА_4 визнаний інвалідом 2-ої групи вперше на період з 25 травня 2014 року до червня 2015 року (а.с. 9).

З консультативного висновку спеціаліста-травматолога Бобик В.Б. (а.с.10) та виписки з медичної карти ОСОБА_4 вбачається, що він хворіє двобічним гонартрозом 1-2 ступенів вірусною деформацією обох нижніх кінцівок з плосковальгусною деформацією лівої стопи зі зміщенням склепіння правої стопи з болючим синдромом, стан після проведених подвійних коригуючих остеотомій: правого стегна (18.08.2010 року), лівої гомілки (03.09.2010 року), правого стегна (20.09.2011 року), кісток правої гомілки (31.08.2011 року) з перебуванням після кожного оперативного втручання в апараті «Єлізарова» протягом 2-3 місяців, з порушенням статико-динамічної функції обох нижніх кінцівок. Також хворіє фосфат-діабетом успадкованої форми без порушення функції нирок. Потребує проведення фізіотерапевного лікування (масажів, ортопедичного взуття) та санаторно-курортного лікування.

З довідки про склад сім'ї (а.с.15) видно, що ОСОБА_4 проживає разом з позивачем - ОСОБА_2 в АДРЕСА_1.

З довідок про доходи позивача вбачається, що її дохід становить 600 грн. у ТзОВ «Світ ліків» та 609 грн. у ТОВ «Івано-Франківська фармацевтична компанія» (а.с. 32), а всього 1 209 грн.

З довідки про дохід відповідача ОСОБА_3 вбачається (а.с.59), що його дохід становить 2 810 грн. (нарахована заробітна плата 3 538 грн.).

З довідки повнолітнього сина ОСОБА_7 вбачається, що він отримує стипендію в розмірі 795 грн. (а.с.52) та соціальну допомогу по інвалідності в розмірі 979 грн.

Сукупний дохід позивача з сином становить (1 209 грн. + 795 + 979 = 2 983 грн. : 2 = 1 491, 50 грн. на одного.

Судом встановлено, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги, оскільки має незадовільний стан здоров'я, не працює, навчається у ВУЗі, на підтримання фізичного стану (придбання ліків, масажів тощо) витрачає соціальну допомогу, а отримана ним стипендія у розмірі 795 грн. не забезпечує його мінімальних потреб у харчуванні та придбанні речей першої необхідності, а тому потребує матеріальної допомоги від батька, яку той спроможний йому надавати.

Доводи апелянта про безпідставність позову, не порушення прав позивача та його бажання добровільно допомагати синові є голослівними та жодними доказами не підтверджуються.

Виходячи з розміру доходу відповідача та меншого за прожитковий мінімум доходу позивача, суд дійшов обґрунтованого висновку, що він спроможний надавати синові матеріальну допомогу в розмірі ? його доходу.

З таким висновком суду погоджується також колегія, а доводи апелянта знаходить обґрунтованими лише в частині уточнення періоду стягнення аліментів, а врешті приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2014 року в частині періоду стягнення аліментів змінити та стягувати аліменти до 01 червня 2015 року (до визначеного періоду інвалідності). В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Г.І. Шалаута

Р.Й. Матківський

А.І. Шишко