Ухвала суду № 41379413, 13.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5215/14-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-кп/780/972/14 Доповідач у 2 інстанції СеменцовКатегорія 34 13.11.2014

УХВАЛА

іменем України

13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Семенцова Ю.В.,

суддів Капічон О.М., Костенко І.В.,

при секретарі Похилевич О.В.,

за участю прокурора Пухи І.Ю.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013100010000278 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_4, законного представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_3, прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області на вирок Києво -Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів, громадянина України, працюючого керівником відділу маркетингу ТОВ «Побутрембудматеріали», одруженого, жителя АДРЕСА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2), раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавлення права керувати транспортирними засобами строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області витрати на проведення експертиз в розмірі 2788 грн. 40 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 18.08.2013 року близько 13 год. 30 хв. на 22 км + 400 м автодороги «Київ-Одесса» поблизу м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем марки «Mercedes Benz CLS 55 AMG», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги п.п.1.10 (розділювальна смуга), 10.1, 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та введених в дію з 01.01.2002 року, рухаючись в напрямку м. Одеса по розподілювальній смузі, рух по якій заборонено, значно перевищуючи максимально дозволену швидкість, а саме із швидкістю не менше 131,5-143,3 км/год. при виїзді у смугу гальмування для подальшого розвороту, не переконався, що це буде безпечним та допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку і перестроювався із лівої смуги руху в напрямку м. Одеса в смугу гальмування для розвороту і подальшого руху в напрямку м. Києва.

Після вказаного зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_2 втратив керування автомобілем марки «Mercedes Benz CLS 55 AMG», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із автомобілем «Daewoo Lanos D3XS5FD», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_8

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку СМЕ № 219/Д/381 від 18.08.2013 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено: поширену забійно-рвану рану тім'яних та скроневих ділянок з багато уламковим переломом кісток черепа, розривом твердої мозкової оболонки та викидом великих півкуль головного мозку, забійні рани волосистої частини голови, множинні садна обличчя, шиї, грудей, верхніх кінцівок, лівої стопи, забій лівої легені. Смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток черепа, розміченням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, яким могли бути деталі салону автомобіля при зіткненні з перешкодою з подальшим випадінням із автомобіля.

Згідно висновку СМЕ № 274/Д від 19.08.2013 року, у пасажира автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_6 мались: відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку з формуванням гострої епідуральної гематоми в лобовій ділянці зліва, множинні переломи кісток склепіння та основи черепа обох боків, підокісна гематома тім'яно-потиличної ділянки справа, садна голови; множинні садна тулуба та кінцівок. Описані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, можливо в термін та за обставин вказаних в постанові. Відкрита черепно-мозкова травма, що супроводжується переломами кісток склепіння та основи черепа відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Садна тулуба та кінцівок відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку СМЕ № 244/д від 19.08.2013 року, у пасажира автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 мались: закрита травма живота, розрив великого сальника, внутрішньо-черевна кровотеча; множинні садна лоба, нижніх кінцівок. Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо в термін та за обставин вказаних у постанові. Закрита травма живота: розрив великого сальника з внутрішньо-черевною кровотечею - відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя. Садна лоба та нижніх кінцівок відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, водій ОСОБА_2 порушив вимоги:

1.10 (розділювальна смуга - виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розподілювальна смуга не призначена для руху або стоянки засобів);

10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху);

12.6 «г» (поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю: «Г» іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розподілю вальною смугою - не більше 110 км/год., на інших дорогах - не більше 90 км/год.) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 року.

Тобто, порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.10,10.1, 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та введених в дію з 01.01.2002 року, перебувають в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, у вигляді смерті ОСОБА_7 та спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить: вирок змінити, призначене покарання пом'якшити; визнати винним ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, призначити йому покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов'язків. Вважає вирок незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав, щиро розкаявся, потерпілим відшкодував заподіяну шкоду, претензії матеріального й морального характери вони до нього не мають та просили суд суворо його не карати, не позбавляти волі.

Не погоджуючись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_4, законний представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять вирок змінити, пом'якшивши йому покарання, та призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі. Вважають вирок незаконним та суворим, оскільки судом не враховано думки потерпілої сторони щодо призначення покарання, яка до обвинуваченого не має претензій матеріального й морального характеру, та просила суд суворо його не карати, не позбавляти волі.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, стягнення процесуальних витрат та ухвалити в цій частині новий вирок, яким: ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; стягнути ОСОБА_2 на користь держави 2788 грн. 40 коп. процесуальних витрат. В решті вирок залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. Зазначає апелянт, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст. 124 КПК України, стягнув процесуальні витрати в розмірі 2788 грн. 40 коп. не на користь держави, а на користь експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області. При призначенні покарання, на думку апелянта, судом належним чином не враховано, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, шкоду потерпілим не відшкодував, а тому покарання хоча і не виходить за межі, встановлені ч. 2 ст. 286 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого, його захисника та потерпілих, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора в частині процесуальних витрат, погодившись з доводами апеляційних скарг потерпілих та захисника про звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в апеляційних скаргах прокурора та потерпілих не оспорюються.

Суд першої інстанції, розглядаючи дане кримінальне провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого та спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначив, що враховує: тяжкість вчиненого ним злочину, який є тяжким; особу винного, який раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно; обставини що пом'якшують покарання - щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання; думку потерпілих, які не мають претензій до обвинуваченого, просили його суворо не карати та прийшов до висновку за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті обвинувачення - у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки - вваживши дане покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 (із змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, та особу винного.

Але суд першої інстанції не повністю дотримався даних вимог закону та не взяв до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції не в повній мірі врахував особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв тяжкий злочин, але який відноситься до злочинів, вчинених з необережності, працює, характеризується позитивно, одружений, визнав свою вину повністю та щиро розкаюється у вчиненому, потерпілим повністю відшкодував збитки, які не мають до нього претензій матеріального, морального характеру та просили суд суворо його не карати, не позбавляти волі, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, а тому апеляційні скарги потерпілих та захисника обвинуваченого щодо призначеного ОСОБА_2 покарання підлягають задоволенню, а вирок суду в цій частині зміні.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 не врахував тяжкість вчиненого злочину, а також те, що обвинувачений не відшкодував потерпілим завдану шкоду, у зв'язку з чим вважає призначене ним покарання м`яким, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому апеляційна скарга прокурора в частині призначення покарання не підлягає задоволенню.

Як зазначено у мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання враховував тяжкість вчиненого ним злочину, а також те, що потерпілі не мають до нього претензій. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_2 повністю відшкодована потерпілим шкода, будь-яких претензій матеріального та морального характеру вони до нього не мають, про що також потерпілі зазначили у поданих ними апеляційних скаргах, та просили не позбавляти обвинуваченого ОСОБА_2 волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції в порушення даної норми закону стягнув процесуальні витрати не на користь держави, а на користь експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, а тому апеляційна скарга прокурора в частині вирішення процесуальних витрат підлягає задоволенню, а вирок суду щодо стягнення процесуальних витрат - зміні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 2788 грн. 40 коп.

Врешті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Головуючий

Судді