Ухвала суду № 4137307, 01.02.2008, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 10-87/2008 Головуючий в 1 інстанції Трусова Т.О.

Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючої судді Полтавцевої Г.А.

суддів Журавля О.О., Чорного О.М.

прокурора Карпука Ю.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали скарги за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року.

Цією постановою скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову заступника прокурора Подільського району м. Києва від 24 жовтня 2007 року про порушення відносно неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, скасовано, в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 було порушено без законних на те приводів та підстав.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції просить постанову суду скасувати та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити, оскільки ця постанова винесена з порушенням матеріального та процесуального законів.

2

При цьому зазначає, що порушення норм матеріального права полягає в тому, що висновки суду про відсутність достатніх даних для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, не відповідають дійсності, тому що в постанові про порушення кримінальної справи є відповідне посилання на приводи та підстави до порушення кримінальної справи.

Істотне порушення судом норм кримінально - процесуального права полягає в тому, що суд при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної, на думку прокурора, вийшов за межі розгляду зазначеної скарги, оскільки при вирішенні питання про законність прийнятого рішення врахував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2007 року, яке було винесено вже після прийняття прокурором рішення про порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали скарги та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи в порядку ст. 236-8 КПК України, суд вирішив, що висновок прокурора про законність її порушення не ґрунтуються на матеріалах, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальних справ.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.212 КК України, злочином визнається умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дата узгодження податкового зобов'язання і дата, коли платник повинен був погасити узгоджену суму податків не настали, тому немає підстав вважати, що суми податків фактично не надійшли до бюджету, фактичне ненадходження коштів до бюджету є обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст.212 КК України, а її відсутність унеможливлює настання кримінальної відповідальності за вказаний злочин.

Як видно з матеріалів даної справи, фактично підставою для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 був акт № 136/23-605-14312364 про

3

результати виїзної планової документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Завод «Ленінська кузня» за період з 1 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року.

Але при розгляді справи судом було встановлено, що на час порушення кримінальної справи податкові повідомлення-рішення не були узгодженими, оскаржувались до судових органів та згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2007 року податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва № 0000482330/0 від 21 вересня 2007 року та № 0000472330/0 від 21 вересня 2007 року визнані протиправними та скасовані.

За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що в матеріалах кримінальної справи були відсутні законні приводи та підстави для її порушення, передбачені ст. 94 КПК України, а також достатні дані, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, а відсутність в цих матеріалах даних про наявність ознак складу злочину відповідно до п. 2 частини 1 статті 6 та статті 99 КПК України є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи, що і було зроблено судом.

Доводи прокурора, наведені в апеляції, про істотне порушення судом норм кримінально-процесуального закону є непереконливими, оскільки на момент порушення кримінальної справи податкові зобов'язання, визначені актом перевірки, не були узгоджені, а тому рішення суду з цього приводу не могло бути винесено до порушення кримінальної справи.

З цих підстав апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову заступника прокурора Подільського району м. Києва від 24 жовтня 2007 року про порушення відносно неї кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 212 КК України, скасовано, в порушенні кримінальної справи відмовлено, залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді скарги судом першої інстанції - без задоволення.