Рішення № 41372377, 06.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14288/14 06.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"про стягнення 5 882,04 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Бабак Б.С. (дов. № 28/02/14-2 від 28.02.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра - Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (надалі по тесту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 882,04 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14288/14, розгляд справи призначено на 19.08.2014 року.

14.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року справу № 910/14288/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/14288/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/14288/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/14601/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.08.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

03.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 06.11.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.04.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач зареєстрований за адресою: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, на яку було відправлено ухвали суду у справі № 910/14288/14.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія" Саламандра - Україна" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного комбінованого страхування наземного транспорту № 9766, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Volvo S80", державний номер НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2014 року на в м. Києві по проспекту Повітрофлотському сталась дорожньо - транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Volvo S80", державний номер НОМЕР_2 та автомобіля марки "Honda", державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Honda", державний номер НОМЕР_1 правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2014 року у справі № 761/10273/14-п.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Honda", державний номер НОМЕР_1, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3962891 від 28.08.2013 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Volvo S80", державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту № 8534 від 01.04.2014 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕАК "Довіра" , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Volvo S80", державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 6 395,67 грн.

Позивач, виходячи із звіту про визначення вартості матеріального збитку № 8534 від 01.04.2014 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕАК "Довіра" та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 5 882,04 грн., про що склав страховий акт № 8348.03.14 від 11.04.2014 року.

Відповідно до умов договору добровільного комбінованого страхування наземного транспорту № 9766 від 13.02.2014 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 5 882,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 902 від 11.04.2014 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене 02.06.2014 року, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією за вих. № 600.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АС/3962891 від 28.08.2013 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 882,04 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Honda", державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, спричинено ДТП, що потягло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Volvo S80", державний номер НОМЕР_2.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Honda", державний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2014 року у справі № 761/10273/14-п.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Honda", державний номер НОМЕР_1, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3962891 від 28.08.2013 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1000, 00 грн., строк дії полісу з 28.08.2013 року до 27.08.2014 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АС/3962891) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Volvo S80", державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3962891 від 28.08.2013 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комбінованого страхування наземного транспорту № 9766 від 13.02.2014 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3962891 від 28.08.2013 року у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 5 882,04 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 1000,00 грн. (сума франшизи) = 4 882,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра - Україна" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 4 882,04 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г, код ЄДРПОУ 30636550) користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Саламандра - Україна" (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 47 код ЄДРПОУ 13934129) 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 04 коп. заборгованості, 1 516 (одну тисячу п'ятсот шістнадцять) грн. 39 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк