Постанова № 41372034, 11.11.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року 11:36м. ПолтаваСправа № 816/4052/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Шаповала Н.В., Чирви І.М.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень - рішень від 30 вересня 2014 року № 0004712201/1845, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67223 грн та № 0004702201/1844, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25278 грн, у тому числі за основним платежем 16852 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8426 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI на суму податку на додану вартість у розмірі 83846 грн, у тому числі: листопад 2011 року - 68891 грн, травень 2012 року - 817 грн, червень 2012 року - 1916 грн, листопад 2012 року - 7955 грн, грудень 2012 року - 813 грн, січень 2013 року - 52 грн, травень 2013 року - 283 грн, червень 2013 року - 3932 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Агробіз-12", ПП "Таір-1", ТОВ "РіК", ПП "Агроінвест плюс" та ТОВ "Торгівельний дім Юрпак". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що позивачем не було надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування товару, також господарські операції позивача із контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення своєї діяльності. А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 19 лютого 2004 року (ідентифікаційний код 31847843), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23704593 від 04 березня 2004 року, а також перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, у томі числі як платник податку на додану вартість.

В період з 05 серпня 2014 року по 11 серпня 2014 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агробіз-12» за період листопад 2011 року, ТП «Електрокомплект» за квітень 2012 року, ТОВ «Кремінь нафта» за квітень, червень, листопад 2012 року, ТОВ «Всеукраїнська творча спілка» за травень 2012 року, ТОВ «РіК» за червень, грудень 2012 року, лютий, червень 2013 року, ПП «Агроінвест Плюс» за листопад 2012 року, січень, травень 2013 року, ТОВ «Торгівельний дім Юрпак» за грудень 2012 року, квітень 2013 року, ТОВ «Спілловер» за липень 2013 року у зв'язку з наданням позивачем неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ від 21 липня 2014 року №17994/10 для надання пояснень та документального підтвердження.

За результатами перевірки складено акт від 18 серпня 2014 року 2038/16-03-22-01-08/31847843, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI на суму податку на додану вартість у розмірі 83846 грн, у тому числі: листопад 2011 року - 68891 грн, травень 2012 року - 817 грн, червень 2012 року - 1916 грн, листопад 2012 року - 7955 грн, грудень 2012 року - 813 грн, січень 2013 року - 52 грн, травень 2013 року - 283 грн, червень 2013 року - 3932 грн (а.с. 32-38, т.1).

Не погодившись з актом перевірки, позивач направив заперечення від 17 вересня 2014 року № 17/09-1, за результатами розгляду якого останньому надано відповідь щодо висновків акту перевірки від 25 вересня 2014 року № 23957/10, відповідно до якої визначено викласти висновки акту позапланової перевірки наступним чином: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 84075 грн, у тому числі: зменшується залишок від'ємного значення у розмірі 67223 грн, у тому числі: листопад 2011 року - 67223 грн та збільшується сума, що підлягає сплаті до бюджету на суму податку на додану вартість 16852 грн, у тому числі: листопад 2011 року - 1668 грн, травень 2012 року - 233 грн, листопад 2012 року - 7955 грн, січень 2013 року - 52 грн, лютий 2013 року - 1916 грн, квітень 2013 року - 813 грн, травень 2013 року - 283 грн, червень 2013 року - 3932 грн (а.с. 43-48, т.1).

На підставі вказаного акту та відповіді Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2014 року № 0004712201/1845, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67223 грн та № 0004702201/1844, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25278 грн, у тому числі за основним платежем 16852 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8426 грн (а.с. 39-42, т1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням від 30 вересня 2014 року № 0004712201/1845, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 67223 грн та № 0004702201/1844, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25278 грн, у тому числі за основним платежем 16852 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8426 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Відповідачем не заперечується, що позивачем своєчасно подавались до контролюючих органів податкові декларації з податку на додану вартість, в яких сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість звітних (податкових) періодів визначена на підставі передбачених законодавством документів (а.с. 49-62, т.1).

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Агробіз-12" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки від 17 листопада 2011 року № 40, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, визначений у пункті 1.2 цього договору (надалі іменується Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування товару: шкіра ВРХ мокросолоного консервування. Поставка товару здійснюється за рахунок Покупця або по домовленості сторін. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у рахунках або видаткових накладних на відвантажений товар (а.с. 63-66, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні від 17 листопада 2011 року № 28 та від 21 листопада 2011 року № 31 (а.с. 68, 74, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткові накладні від 18 листопада 2011 року № АБ 000680 та № АБ 000679, від 22 листопада 2011 року № АБ000685, а також прибуткові ордери від 19 листопада 2011 року № 279/11 та від 23 листопада 2011 року № 281/1 (а.с. 69-70, 72, 75, 77, т.1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок Постачальника та підтверджено товарно-транспортними накладними від 18 листопада 2011 року та від 22 листопада 2011 року (а.с. 71, 76, т.1).

Додатково позивачем було надано пояснення, відповідно до яких останнім зазначено, що 23 листопада 2011 року у зв'язку з отриманням на 0,767 кг менше шкіри від ТОВ «Агробіз-12» та за ціною меншою, ніж була зазначена у податковій накладній, підприємством було проведено коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 31 та підприємству повернуті надмірно сплачені кошти у вигляді передоплати за товар відповідно до договору Поставки від 17 листопада 2011 року (а.с. 78-79, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ «Агробіз-12» в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку з відмітками банківської установи, належним чином завірену копію якого долучено до матеріалів справи (а.с. 135-136, т.1).

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПП "Агроінвест Плюс" (по тексту договору - Постачальник) укладені договори поставки нафтопродуктів від 01 березня 2012 року № 0103-12 та від 14 січня 2013 року № 1401-13, відповідно до умов яких Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити Покупцю нафтопродукти, в подальшому - Товар, кількість, ціна, вартість якого вказані в узгоджених Постачальником заявках Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити таку кількість Товару. Поставка палива за даним договором здійснюється на умовах: FCA; EXW; - (склад ПММ ПП "Агроінвест плюс"); CPT - (склад ПММ ТОВ "Кременчуцький шкірзавод"), відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС-2000. Днем поставки Товару є день, вказаний у видатковій накладній (а.с. 80-82, 89-91, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні від 19 листопада 2012 року № 8 та від 15 січня 2013 року № 5, від 17 травня 2013 року № 20 (а.с. 85, 88, 94, 97, 99, 102, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії: видаткових накладних від 19 листопада 2012 року № РН-0000130 та від 15 січня 2013 року № РН-0000003, від 29 травня 2013 року № РН-0000117; прибуткових ордерів від 21 листопада 2012 року № 504 та від 23 січня 2013 року № 18, від 31 травня 2013 року № 209 (а.с. 83, 87, 92, 96, 100, 101, т.1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок Постачальника та підтверджено товарно-транспортними накладними форми ТТН-1 від 19 листопада 2012 року № РН-0000130 та від 15 січня 2013 року № РН-0000003 відповідно (а.с. 84, 93, т.1).

Отриманий товар був оплачений ПП "Агроінвест плюс" в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку з відмітками банківської установи, належним чином завірені копії, яких долучено до матеріалів справи (а.с. 95, т.1; 1-2, 11, 31, т.2).

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, позивачем у ПП "Таір-1" було придбано наступні товарно-матеріальні цінності: Перчатки масло-бензостійкі (червоні) - 68 пар, загальною вартістю 649,40 грн; Коса 60 см - 3 шт, загальною вартістю 195 грн; Електроплита 1-на (відкрита) на загальну суму 162,70 грн; Замок навісний АП 50 - 6 шт., загального вартістю 160,02 грн.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із цим контрагентом стала податкова накладна від 10 травня 2012 року № 33 (а.с. 106, т.1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між ПП "Таір-1" та позивачем, останнім долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії: видаткової накладної від 10 травня 2012 року № РН-0000033; прибуткового ордеру від 14 травня 2012 року № 175 (а.с. 104-105, т.1).

Отриманий товар був оплачений ПП "Таір-1" в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку з відмітками банківської установи, належним чином завірену копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 103, т.1).

Згідно пояснень, наданих представником позивача, кількість та обсяг товару, придбаного у ПП "Таір-1" є досить не великим, тому окремий письмовий договір між ними не укладався, а товар доставлявся силами та засобами самого позивача, відповідно в оформленні товаро-транспортної накладної не було необхідності.

Також, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Торговий дім Юрпак" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір поставки товару від 01 лютого 2011 року № 147/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у визначений строк товар у власність Покупцеві, а останній зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у даному договорі. Найменування товару: навіпрукав ВТ 0,035х(1500*2). Кількість поставленого товару, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються у накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, що знаходиться у м. Кременчуці. Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника (а.с. 50-52, т.2).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту з даним контрагентом стала податкова накладна від 24 грудня 2012 року № 264 (а.с. 108, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткової накладної від 24 грудня 2012 року № 4705 та прибуткового ордеру від 24 грудня 2012 року № 52 (а.с. 107, 111, т.1).

Транспортування придбаного товару здійснювалось за рахунок Постачальника та підтверджено товарно-транспортною накладною від 24 грудня 2012 року № Р4705 (а.с. 109, т.1).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "Торговий дім Юрпак" в повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку з відмітками банківської установи, належним чином завірену копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 53, т.2).

Крім того, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "РіК" (по тексту договору - Продавець) укладені договори від 12 січня 2012 року № 120112 та від 15 лютого 2013 року № 150213, відповідно до умов яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця хімічні матеріали. Покупець зобов'язується прийняти хімічні матеріали та оплатити. Умови поставки - самовивіз транспортом Покупця зі складу Продавця в м. Харків. Продавець виставляє Покупцеві рахунок-фактуру для оплати хімічних матеріалів, що придбає (а.с. 112, 117, т.1).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту по операціях з даним контрагентом стали податкові накладні від 05 червня 2012 року № 31, від 14 червня 2012 року № 34 та від 25 червня 2012 року № 41 (а.с. 114, 119, 123, т.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: накладних на відвантаження від 05 червня 2012 року № 31, від 14 червня 2012 року № 40 та від 25 червня 2012 року № 47; вимоги від 05 червня 2012 року № 48; прибуткових ордерів від 14 червня 2012 року № 148 та від 25 червня 2012 року № 151; сертифікати якості та інші підтверджуючі документи (а.с. 113, 115, 118, 120, 122, 124, т.1; 198-202, т.2).

Отриманий товар був оплачений ТОВ "РіК" в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку з відмітками банківської установи, належним чином завірену копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 210-211, 229-231, т.1).

Товарно-матеріальні цінності, отримані від спірних контрагентів, позивачем було постановлено на баланс та в подальшому використано у власній господарській діяльності, а саме використано при виготовленні власної продукції, що не спростовувалось відповідачем та підтверджено долученими до матеріалів справи документами за спірний період, а саме: журнали-ордери і відомості по рахунках, журнали проводок, попередні калькуляції вартості виробництва продукції (напівфабрикат "вет-блу"), матеріальні звіти по зольно-дубильному цеху, по РМЦ, по транспортному цеху та цеху готової продукції, акти списання малоцінних засобів, вимоги на видачу матеріальних цінностей, лімітно-забірні картки, подорожні листи вантажного автомобіля з переміщення ТМЦ в межах технологічного процесу з використання ПММ, оборотно-сальдові відомості, у тому числі стосовно необоротних активів (а.с. 138-172, 200-209, 212-228, 232-249, т.1; 3-10, 12-30, 32-49, 54-60, 135-158, т.2).

Крім того, на підтвердження здійснення господарської діяльності, суду надано належним чином завірену копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, штатного розпису робітників підприємства, докази на підтвердження наявності ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів на території підприємства, а також технічних умов з виробництва напівфабрикату "вет-блу" зі змінами та додатками (а.с. 134, 159-168, 172-197, т.2).

В подальшому вироблений напівфабрикат "вет-блу" реалізовано контрагентам позивача, а саме: ПАТ "Кременчукм'ясо", ПП "Інтер-Альфа", ТОВ "Укртан", ТОВ "Глорія" та ТОВ "Компанія "Техношкіра".

Вказані операції не заперечується Кременчуцькою ОДПІ та підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (а.с. 173-198, т.1; 61-67, т.2).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку посиланню відповідача як на підставу для висновку про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "Агробіз-12" та ТОВ "РіК" на висновки актів про неможливість проведення зустрічної звірки, суд виходив з наступного.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору поставки із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача та на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі за текстом - Порядок №1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ №236).

Виходячи з положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, Порядку №1232 та Наказу №236, зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні контролюючого органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює формування будь-яких висновків у акті, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій (затверджених Наказом №236) чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Надаючи оцінку твердженню Кременчуцької ОДПІ про не підтвердження реальності операцій позивача з ПП "Агроінвест Плюс", ПП "Таір-1" та ТОВ "Торговий дім Юрпак", які на думку відповідача обґрунтовані актами перевірок вказаних контрагентів, суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30 вересня 2014 року № 0004712201/1845 та № 0004702201/1844.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 185 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський