Рішення № 41370626, 13.11.2014, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12496/13ц

Провадження № 2/521/161/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2014 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

при секретарі - Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, та після уточнення позовних вимог до ОСОБА_2 просила усунути перешкоду у користуванні власністю, шляхом допуску до її стіни, у тому числі до вікна, а також проходу до підвалу квартири АДРЕСА_1 та Юрія Липи у м. Одесі; зобов'язати Державну виконавчу службу зняти залізні двері, посилаючись на таке.

Позивач та її чоловік ОСОБА_4 в рівних частках є власниками квартири АДРЕСА_1 Будинок НОМЕР_1 складається з одноповерхових квартир, які розташовані в лівобічній частині двору. Згідно з рішенням Одеської міської ради № 36 - Б - 2281 РИК № 791 від 22.07.1997 року фасадна лівобічна і противоворітна будова будинку АДРЕСА_1 визнані «старими», з фізичним зносом конструкції - 62%, але не дивлячись на це квартира позивачем оплачується. З ОСОБА_5 вони є сусідами. Між їх квартирами є прохід до підвалу, стіни і вікна, які перебувають у її володінні. На підставі ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення (комори, сараї і так далі) передаються у власність квартиронаймачів безкоштовно і окремо приватизація не підлягає. ОСОБА_5 створює перешкоди в користуванні власністю позивача. Своїми діями відповідач самовільно, без їх дозволу обмежив доступ до обслуговування її житлової стіни, вікна і підвалу, перешкоджає у здійсненні користуванню підвалу. Ці дії були зафіксовані Прокуратурою Малиновського району м. Одеси, про що свідчить Рішення від 03.12.2010 року, в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_5 дійсно незаконно використовує підвал, розташований під їх квартирою і керівництвом КП ЖКС «Черемушки» було внесено припис громадянинові ОСОБА_5 Але до сьогодні рішення не було дотримане. Проте, слід зазначити, що при зверненні до Одеської міської ради із заявою про те, що б органи виконавчої влади усунули перешкоди в користуванні її власністю, позивач отримала відповідь, в якому вказано що доступ до підвал є у позивача. Про це йдеться в Рішенні Малиновської районної адміністрації № 365 - 2566 від 05.06.2012 року. Відповідач перешкоджає в користуванні власністю позивача такими діями: - установка залізних дверей (1,5 метра) із замком, які їй не дають можливості отримати доступ до стіни, вікна і підвалу; - блокування внутрішніх дверей (яку вони були вимушені поставити, що б мати доступ до підвалу) за допомогою палиці, якою він підпирає ці двері і тим самим не дає можливості їй користуватися. Раніше, приблизно 4 роки тому, у ОСОБА_5 згідно з планом двору був прохід до своєї квартири у вигляді хвіртки від кута її підвалу до огорожі АДРЕСА_2. Отже, вищезгадані дії відповідача, а саме установка без їх згоди залізних дверей, блокування проходу, свідчить про самовільну перешкоду до користування її власності, а саме стіни, вікна і підвалу. Позивач неодноразово викликала міліцію, оскільки ОСОБА_5 своїми неправомірними діями намагався спровокувати позивача на сварки, бійку, кілька разів влаштовував скандал і при цьому вживав до неї образливі дії (викинув вміст сміттєвого пакету їй на голову). Також він прилюдно ображав її онуку, про що був складений протокол в міліції. Тому, позивач вимушена звернутися з цим позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.

ОСОБА_2 надав до суду заперечення на позов, в якому просив в задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі, пояснивши, що згідно свідоцтва про право власності від 10 березня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, позивач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1, у Свідоцтві про право власності відсутні вказівки на те, що разом з квартирою у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 передано підвальне приміщення за вказаною адресою. А тому, позивач не є власником приміщення спірного підвалу, відповідно до цивільного законодавства України. Таким чином, підвальне приміщення не належить позивачеві, на нього взагалі відсутня будь-яка документація. Отже, твердження позивача про те відповідач чинить їй перешкоди у користуванні її власністю є безпідставним, так як вказане підвальне приміщення не перебуває ні у користуванні, ні у власності позивача, як це випливає із змісту ст. 317 Цивільного кодексу України. Крім того, будь - яких належних доказів того, що відповідач створює перешкоди у користуванні власністю позивача, останнім не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, позивач по справі, та ОСОБА_4, чоловік позивача, в рівних частках кожному на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, яка складається з приміщень, загальною площею 35,0 кв. м., житловою площею 21,8 кв. м., відображених у технічному паспорті від 20 жовтня 2010 року, про що свідчить свідоцтво про право власності серії САЕ №073845 від 10 березня 2011 року, яке видано на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 11 жовтня 2010 року №748/01-06; замість свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 18 грудня 1997 року, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» від 13 січня 1998 року в реєстрову книгу за №3221 стор. 20 книга 263пр.

Право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по ? частині за кожним вищезазначеної квартири було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» за №3221 в книзі: 263пр-21 від 31 березня 2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав КП «ОМБТІ та РОН» від 31 березня 2011 року за №29506140.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20 липня 1999 року, зареєстрованого і записано у реєстрову книгу за 33-14272, яке видано згідно з розпорядженням (наказом) від 20 липня 1999 року за №135808, ОСОБА_2, відповідачу по справі, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 загальною площею 40,1 кв. м.

Право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» за №3221 - стр. 20 - кн. 263 пр. від 12 серпня 1999 року.

Відповідно до наданої суду довідки (виписці із домової книги про склад сім'ї та прописці) від 03 жовтня 2013 року за № 1630 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 (основний), відповідач по справі, ОСОБА_6 (бабуся).

Згідно із довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №060745 від 30 грудня 2012 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує стороннього догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03 липня 2014 року, запис №6808.

Відповідно до листа Прокуратури Малиновського району м. Одеси від 03 грудня 2010 року, вбачається, що громадянка ОСОБА_7 незаконно використовує підвал, який розташований під квартирою АДРЕСА_1 керівництвом КП ЖКС «Черьомушки» було внесено припис ОСОБА_7 з метою його звільнення.

Згідно із виписки особового рахунку від 09 грудня 2013 року та листа Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 04 травня 2012 року за №Б-575, №36-Б-2281, РИК № 791 від 22.07.1997 року фасадна лівобічна і противоворітна будова будинку АДРЕСА_1 визнані «старими», з фізичним зносом конструкції - 62%, але комунальні послуги позивач сплачує.

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалося сторонами, що підвал, який знаходиться під квартирою ОСОБА_1, не перебуває в її власності. Жодних підстав щодо права користування ним до суду стороною позивача не надано.

Згідно наданих доказів при вході у двір будинку встановлені металеві двері. Ці двері ставилися відповідачем з метою перешкоджання перебування у дворі будинку сторонніх осіб, в тому числі у нічний час. Ключів від цієї металевої двері у позивача ОСОБА_1 немає.

При цьому з цього двору ОСОБА_1 потребує доступу до зовнішньої стіни її квартири та вікна, які виходять у двір, закритий металевими дверима. За відсутності ключів ОСОБА_1 позбавлена можливості доступу до зовнішньої стіни її квартири та вікна.

За твердженням представника відповідача, згідно наданої фотофіксації об'єкта, що не заперечувалося ОСОБА_1, з її квартири є двері, які виходять у двір цього будинку, які були встановлені нею самовільно, що дозволяє їй мати доступ до зовнішньої стіни своєї її квартири та вікна.

При цьому, згідно пояснень ОСОБА_1 та наданих нею доказів, а саме фотофіксації об'єкта, двері, які виходять з її квартири у двір різними способами блокуються відповідачем з метою напущення її у двір будинку (підпираються лопатою та іншими речами).

Представник відповідача заперечив проти наданого доказу вказавши, що фото фіксація зроблена не з вікна квартири позивача, а з двору, що свідчить про фотографування позивачем заблокованих дверей з двору, і що це блокування дверей зроблено самим позивачем.

Судом було запропоновано для вирішення питання мирним шляхом, враховуючи твердження представника відповідача про відсутність спору і не перешкоджання відповідачем позивачу в наданні доступу до двору з метою обслуговування зовнішньої стіни квартири позивача та вікна, виготовити або за власний рахунок, або за рахунок позивача копії ключів від металевих дверей. Представник відповідача заперечив проти цього, пославшись на наявність самостійного виходу у позивача з квартири у двір. При цьому жодного доказу, який би свідчив про не блокування дверей позивача до суду не надав. Заяв про призначення експертизи щодо відповідності фотофіксації ракурсам зйомки блокування двері до суду не надходило.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном (від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння). Тому такими діями відповідачем порушені права та законні інтереси позивача у справі.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов частково обґрунтованим та зобов'язати відповідача усунути позивачу перешкоди у користуванні майном - квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання доступу до зовнішньої стіни її квартири та вікна.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання доступу до зовнішньої стіни її квартири та вікна.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Гуревський В.К.